Религиозные верования

сильнее добрых намерений

Основатель мусульманского телеканала в США сознался, что обезглавил собственную жену. CNN отмечает, что кабельный канал Bridges TV, вещающий на территории штата Нью-Йорк, был создан Музаммилом Хассаном (Muzzammil Hassan), чтобы преодолевать в сознании телезрителей негативные стереотипы о последователях ислама .
Обезглавленное тело Аасии Хассан (Aasiya Hassan) было обнаружено в помещении студии Bridges TV, которая находится в Оркард-Парке, предместье города Буффало. В четверг Музаммил Хассан был арестован и обвинен в убийстве второй степени. Ранее покойная, которая в январе подала документы на развод, жаловалась в полицию на акты насилия со стороны супруга.

Евграф Дулуман

Хоть ты и Илья,

… но читал бы Чехова

Статья « Кто здесь временные? – Слазь! Кончилось ваше время ! !», опубликованной на А-сайте, вызвала множество разнообразных комментариев. Все их я читаю с удовольствием и пользой для себя. Обратил внимание на неисправимого в своём заблуждении комментатора под ником «Илия».

Общеизвестно, чем меньше человек знает, тем более знающим он считает себя в области своего незнания. Здесь он свободен, как птица в полёте. Никакие знания не смущают полёт его свободной фантазии. Да и не нужны ему знания, поскольку знания всегда отягощают. Такова диалектика познания, которая всегда одним своим концом лупит по голове невежды.

Не будем, и я не буду, судить о том, верным или неверным была ликвидация социалистического строя среди народов   Советского Союзу. Но надо был слепым, чтобы не видеть, что за ликвидацией социализма последовала моральная деградация населения бывшего Советского Союза. И этому не в последнюю очередь способствовал необузданный, сорвавшийся с цепи, разгул церковного и околоцерковного мракобесия.

Проф. Дулуман Є.К. -

      доктор філософських наук,

           кандидат богослов’я

Лекція з курсу Релігієзнавства

Християнство   як світова релігія

План лекції:

1.Місце християнства в курсі релігієзнавства   ..........................    2

2.Загальна характеристика християнства:          ..........................   2-3

          а. За кількістю своїх послідовників

          б. Теоретично найбільш розвинена релігія

          в. Християнство - традиційна релігія

      українців та преважної більшості народів

 України

3.Особливості християнського світогляду:              ......................   4 -14

           1.Багатоконфесійність християнства

2.Історія становлення та розгалуження

           християнських конфесій

3.Спроби загального опису християнства

4.Вихідні посилки та серцевина християнського світогляду

5. Образ і подоба Бога в християнстві

6.Біблія - святе письмо християнства

7.Християнська есхатологія

8.Складові частини душі: дух, душа, тіло

9.Хрещення

4.Євангельский Ісус Христос: джерела і функції      .................... 14 - 24

1.Життєпис Ісуса Христа

2.“Христос” – «Помазаник»

3.“Христос” і похідні слова

4.Христос помазаний   на служіння

         як Цар, Пророк і Священик

5.Від Ісуса до Христа чи від Христа до Ісуса

Евграф ДУЛУМАН

Кто здесь временн ы е? !

– СЛАЗЬ!!

Кончилась ваша власть!!!
 ... Прочитаем текст радиопередачи «Свобода»:  

«Яков Кротов: А я сошлюсь на репортаж со вчерашней пресс- конференции в газете "Московский комсомолец", где отец Андрей Кураев сравнил Русскую Православную Церковь с Александром Сергеевичем Пушкиным, а всех неправославных   с Василием Пупкиным. Вы были на этой конференции, как я понял, Сергей Александрович. Было такое?

Сергей Мозговой: Было почти так, как Вы сказали. Он сравнил действительно Русскую Православную Церковь Московского патриархата с Пушкиным, то есть приватизировали практически Александра Сергеевича Пушкина, а все остальные – это Пупкины. Смысл был именно таков. Мало того, когда ему задал вопрос журналист – ему многие задавали вопросы, в том числе и я – разве можно так относиться вообще к гражданскому обществу, игнорировать мнение? Он сказал: " Ваше время прошло, наступило наше время, Русской Православной Церкви Московского патриархата ". Причем было это сказано цинично и нагло.»

ВСТУП

В світі кожна річ складна; вона виявляє свою сутність лише в тісному, органічному зв’язку з іншими речами. Вона постійно змінюється. Крім явних сторін, які лежать на поверхні, кожна річ має і приховані сторони. Наука ж, досліджуючи ті чи інші сфери дійсності, не може обійтися без того, щоб, не вдаючись до певних спрощень, не зобразити їх більш просто. Без цього не можна побачити головного в предметі, що досліджується. Наука змушена показувати певний предмет в дещо ізольованому вигляді, в противному разі за зовнішніми зв’язками не можна розгледіти саму річ. Досліджувати якесь явище необхідно у відносно сталій формі, інакше не вдасться відділити істотне від другорядного. Через це вона не може обійтися без абстрагування. І яким би дотепним не здавався вислів Гете про перевагу зеленого дерева життя перед сухою теорією, проте лише віддаляючись з допомогою абстракції від зачаровуючої мінливості та багатобарвності конкретних явищ, можна взнати про них істину. «Мислення, – писав В. І. Ленін, – йдучи від конкретного до абстрактного, не відходить – коли воно правильне... – від істини, а підходить до неї... всі наукові (правильні, серйозні, не безглузді) абстракції відображають природу глибше, вірніше, повніше» [20, 156–157] ¹ .

Але дотримуватися правильної наукової абстракції при дослідженні явищ суспільного життя, в тому числі й релігії, – справа не з легких. Включаючи в себе різноякісні елементи суспільного буття і суспільної свідомості,

¹ Цифри в дужках – посилання на відповідну літературу; перша цифра вказує на порядковий номер даного видання згідно з нумерацією літератури, а друга – сторінку.

релігія є одним з найбільш хаотичних, заплутаних і суперечливих комплексів суспільного життя. Досить сказати, що до цього часу дослідники відчувають певні труднощі навіть при спробі застосувати загальну систематизацію та класифікацію всіх явищ, форм та видів релігії. Ніяк не вдається, наприклад, розмістити всі релігії в чіткій послідовності, для кожної з них знайти означене місце в запропонованій системі. А над цією, порівняно вузькою, проблемою протягом віків працювало багато видатних дослідників. Деякі радянські вчені останнім часом запропонували вдатися в галузі релігії до наближеної, нежор-сткої систематизації подібно до віяла, щаблів, дерева [289, 41–44]. І причина цього полягає не стільки в недоліках наукового дослідження, скільки в складному для вивчення предметі.

До цього слід додати ще й те, що в галузі дослідження релігії наука зустрічається з явищами, які істотно відрізняються від звичайних об’єктів наукового спостереження чи експерименту, аналізу чи синтезу. Тут дослідник матиме справу з вірою в надприродне. Отже, наука повинна дослідити її, сказати щось певне і про віру, і про надприродне як об’єкт віри. Проте жодна наука не може мати ніяких відносин з надприродним, оскільки воно як таке не існує в дійсності. «Наукова точка зору, – говорив Г. В. Плеханов, – полягає в з’ясуванні явищ об’єктивного світу природними причинами при цілковитому ігноруванні всякого впливу надприродних сил» [236, 646].

Розділ І

МЕТОДОЛОГІЯ КРИТИКИ ТА ІСТОРІЯ ПІЗНАННЯ ФЕНОМЕНА РЕЛІГІЇ

МАРКСИСТСЬКА МЕТОДОЛОГІЯ РОЗГЛЯДУ ФЕНОМЕНА РЕЛІГІЇ

При вивченні феномена релігії марксизм-ленінізм виходить з безмежних можливостей людського пізнання. Як відомо, марксизм заперечує існування непізнаванних речей. Є лише речі, які ще не пізнані сьогодні, але обов’язково будуть пізнані в майбутньому.

Водночас із рішучим запереченням агностичних та ірраціональних оцінок можливостей наукового пізнання, в тому числі і феномена релігії, марксизм заперечує і спрощено-оптимістичний підхід до цієї проблеми. Проблему феномена релігії не можна, наприклад, розв’язати з допомогою лише здорового глузду. Тут потрібен глибокий науковий аналіз.

Релігія належить до явищ суспільного життя, методологія наукового дослідження якого вперше розроблена тільки в середині минулого століття основоположниками наукового комунізму Марксом та Енгельсом. Лише творче застосування цієї методології дає можливість дослідити релігійний феномен. Крім наукової методології, класики марксизму-ленінізму вимагали глибокого і всебічного вивчення конкретного матеріалу, бо, як писав Ф. Енгельс в листі до І. Блоха, «у противному разі застосовувати теорію до будь-якого історичного періоду було б легше, ніж розв’язувати просте рівняння першого ступеня» [4, 372].

Класики марксизму-ленінізму не лише створили загальну методологічну базу наукового розгляду явищ суспільного життя. Вони неодноразово застосовували її до аналізу явищ релігійного феномена. До конкретних питань, які вони розв’язали в галузі релігії, можна віднести визначення соціальної ролі релігії як опіуму народу, специфіку взаємодії релігії з соціально-економічною базою суспільства, закономірності походження, існування та відмирання релігії, наукове з’ясування походження християнства, аналіз біблійної книги «Апокаліпсис» та багато інших.

10

Цей доробок класиків марксизму-ленінізму загальновідомий, він увійшов складовою і невід’ємною частиною в скарбницю марксистського світогляду. Без врахування досягнень марксистської думки з питань наукового атеїзму зараз не можна розв’язати жодної важливої проблеми феномена релігії.

P ОЗДІЛ III

СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ РЕЛІГІЇ ПОНЯТТЯ ПРО СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ РЕЛІГІЇ

Релігія сама по собі не є чимось однорідним. Вона складається з різних і навіть суперечливих компонентів. А тому виявляються хибними і приреченими на невдачу всі спроби звести суть релігії до якогось одного з них: до моральних повчань, певних почуттів, культових дій, певних концепцій чи якихось функцій тощо.

Релігія за змістом – специфічний конгломерат, деякі елементи якого е і істотними і неодмінними для неї в цілому. Це дає підстави частині буржуазних філософів взагалі заперечувати наявність в ньому основних неодмінних складових частин, а звідси – заперечувати можливість розкриття змісту релігійного феномена. Так, сучасний американський релігієзнавець Джон Гік пише: «Природа релігії являє собою широкий і комплексний суб’єкт, який можна розглядати з вкрай різних точок зору... Через це немає загальноприйнятого визначення релігії і цілком можливо, що його ніколи і не буде» [394, 3]. Інші дослідники, навіть атеїстичного складу думок, визнають наявність чогось основного для всіх релігій, але вважають неможливим пізнати його засобами сучасних людей. «Істотні елементи в змісті релігійних уявлень вислизають від нас, тому що ми їх не відчуваємо, – пише Леві-Брюль. – Разом з тим стає ясною даремність наших спроб дати йому (релігійному феномену. – 6. Д.) визначення» [171, 179–180]. Адекватно зрозуміти суть релігії, відзначає французький дослідник, можна лише з погляду прелогічного мислення.

Кожна складова частина релігії відіграє в ній певну роль, проте всі вони нерівноцінні. Одна виявляється другорядною і випадковою, інша – важливою, а інша такою, без якої не може обійтися жодна релігія.

84

Ті з них, що не лише зустрічаються в усіх релігіях, а й неминуче повинні бути в основі кожної, називаються основними елементами релігії. До них слід відносити лише ті елементи, без яких насамперед неможлива релігія і які лише в своїй специфічній єдності утворюють релігію як таку.

Виділення основних складових елементів настільки важливе для пізнання релігійного феномена, що їх не може обминути жоден з дослідників, незалежно від того, ставляться вони до релігії негативно чи позитивно. Менш за все для розв’язання цього питання можуть бути в пригоді богословські дослідження. В кожному богословському творі домінує не інтерес до розв’язання проблеми, а конфесіоналізм. Богослови завжди підносять в ранг основних елементів релігії частини специфічно своєї релігії і, виходячи з них, оголошують інші релігії неповноцінними або надмірними. Індуїст Н. К. Девараджа, наприклад, виділяє чотири елементи, які нібито властиві кожній релігії: чутливість до страждань і прагнення звільнитися від них; ностальгічне прагнення до бога або досконалого; прагнення до безпеки; бажання дістати блага у потойбічному світі [369, 95–110]. Фактично ж тут перелічені головні богословські засади індуїзму. Автори підручників з «Основного богослов’я» для православних духовних шкіл архімандрит Августін, М. П. Рождествен-ський та протоієрей Т. І. Буткевич в свою чергу серед елементів релігії називають віру в особового живого бога, в надприродний (потойбічний) світ, наявність божественного одкровення, віру в безсмертя душі, моральне вчення, вшанування божества, релігійну організацію тощо. Отже, православні богослови, з одного боку, розширюють елементи релігії, включаючи в них, наприклад, церковну організацію, моральні повчання, а з іншого – звужують віру в надприродні істоти до віри в особового живого бога. І перше і друге дає їм можливість відгородити свою, християнську релігію від первісних релігій, а також від поширеної серед християн віри в чортів, відьом тощо.

Розділ IV

ГЕНЕЗИС ТА ВІДТВОРЕННЯ РЕЛІГІЇ ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ РЕЛІГІЇ

Питання про генезис релігії ставилося майже всіма атеїстами домарксистського періоду. Але метафізичний чи ідеалістичний підходи до вивчення явищ суспільного життя не давали їм можливості знайти правильну відповідь. Навіть Фей є рбах, який, за словами Маркса і Енгельса, «викрив релігійний світ як ілюзію земного світу», не зміг відповісти на питання: «як сталося, що люди «вбили собі в голову» ці ілюзії». Проте є ще один момент, який не дає можливості сучасним немарксистським дослідникам правильно відповісти на питання про походження релігії.

З часів Фе йє рбаха буржуазне релігієзнавство пішло далеко вперед. На питання про виникнення первісних форм релігії, їх взаємозв’язок, зміни, вплив на сучасні релігії з успіхом дають відповідь історія, етнографія, археологія, антропологія, порівняльна психологія, соціологія тощо. Значний внесок в цю справу зробили також буржуазні вчені, такі, як Б. Маліновський, П. Радін, Дж. Фрезер, Л. Леві-Брюль, 3. Фрейд, Ж. М. Гюйо, К. Девіс, Д. Самнер, X. Брейль, Т. де Шарден, К. Юнг та багато інших. Досі ще не було стільки ґрунтовних матеріалів для розв’язання питання про генезис релігії,

Проте буржуазне релігієзнавство не спішить скористатися цими даними. У фундаментальних і найбільш популярних виданнях з філософії релігії питання про походження релігії, як це не дивно, зовсім не розглядаються. Обходять його і науково-популярні видання. Книги, в яких навіть механічно і «об’єктивістично» підсумовуються досягнення різних наук щодо первісної релігії, багато років не можуть знайти собі видавця. Серед населення до цього часу широко пропагуються богословські концепції про виняткове положення, «надприродність» і одвічність тієї чи іншої сучасної релігії.

РОЗДІЛ V

ТЕНДЕНЦІЇ ІСТОРИЧНОЇ ЗМІНЮВАНОСТІ РЕЛІГІЇ

Мабуть, про жодне явище суспільного життя немає такого багатого матеріалу, як про релігію. Проте, незважаючи на це, досі написання загальної історії розвитку релігії лишається нерозв’язаною проблемою. А над нею працювало немало філософів і соціологів минулого, серед яких можна назвати Юма, Канта, Гегеля, Ніцше, Уайтхе-да, Малиновського, Радіна та багатьох інших. Лавина фактів, здається, може поховати всяку струнку концепцію історії релігії.

Деякі немарксистські дослідники намагалися написати загальну історію релігії, виходячи з самої релігії. Але це – науково некоректний підхід до розв’язання даної проблеми. Релігія, як вперше з науковою достовірністю встановив марксизм, не має своєї власної історії, оскільки її джерела містяться не в ній самій, не на небі, а в самому суспільстві [6, 138]. А тому історія і доля релігії цілком похідні від історії і долі суспільства, яке поділяє релігію. У відриві від конкретно-історичних умов суспільства історія різноманітних релігій має хаотичний і неймовірно заплутаний вигляд. Тут переплелися довільна гра фантазії, релігійні вчення, культи, почуття тощо. При неправильному підході неможливим стає встановлення якоїсь закономірності в історії змінюваності релігії.

Послідовний і систематизований нарис всіх конкретних історичних релігій можна, на нашу думку, здійснити, взявши за основу загальну тенденцію історичної змінюваності релігії взагалі. Цю тенденцію можна виявити шляхом історичного аналізу дуже вузького, але найбільш істотного для релігії показника – розвитку форми релігійного відображення, зображення нею надприродного. Адже становлення, розвиток, розпад і зникнення форми релігійного відображення – це становлення, розвиток, розпад і зникнення самого релігійного феномена.