Календарь

«    Сентябрь 2009    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930 



  Популярное





» Материалы за Сентябрь 2009 года

    Религиозный фактор в постперестроечной России

    Портал Кредо-Ру,

    24 сентября 13:53.

    Уточнения в скобках красным цветом

     дописаны   владельцем сайта СОТРЕФ.КОМ

    Дулуманом Е.К.

     

    ОБЩЕСТВЕННОЕ ВОСПРИЯТИЕ РЕЛИГИОЗНОГО ФАКТОРА

     В ПОСТПЕРЕСТРОЕЧНОЙ РОССИИ.

    ( От настороженной эйфории к недемонстративному разочарованию)

    Чуть более 20 лет минуло с момента исторического поворота безнадежно больного советского государства к т.н. "духовности". Отправной точкой этому послужила "круглая дата" 1000-летия Крещения Руси, которой решили воспользоваться хитроумные "прорабы перестройки", предполагая заменить обветшавшую коммунистическую идеологию пресловутым "духовным возрождением" страны. Наивно было бы думать тогда и сейчас, что    идеологи горбачевского ЦК вовсе не имели в виду усиление религиозного фактора в общественно-политической жизни страны. Наоборот, такое усиление было в их долгосрочных интересах. Этот интерес сохраняется и у нынешних властителей России. И не мудрено! Ведь практически все религиозные конфессии и деноминации рассматриваются матерыми политиками как некий идеологический ресурс, с помощью которого можно манипулировать страной и ее населением в угоду сиюминутным или более отдаленным государственным целям. С помощью религии народ можно консолидировать и сделать послушным. С ее же помощью - тот же народ можно разобщить, противопоставить друг другу нации (включая целые социумы внутри них). Все это, разумеется, зависит от политической конъюнктуры.

    Вряд ли кто будет сейчас утверждать, что политика - сфера высочайшей нравственности, а тем паче - духовности. История человечества свидетельствует как раз об обратном
    Просмотров: | Комментариев: 0

    Десять худших поучений Библии


    Десять худших поучений Библии

     

    Читатели юмористического христианского журнала Ship of Fools ("Корабль дураков") отобрали десятку самых сексистских, расистских, воинственных и прочих по нынешним временам некорректных фрагментов Библии. Получившийся рейтинг, который составлялся с тем, чтобы люди задумались об опасности избранного цитирования Писания, приводит газета The Daily Telegraph.

    1. Самым непопулярным оказался стих апостола Павла из первого послания Тимофею: "А учить жене не позволяю, ни властвовать над мужем, но быть в безмолвии" (1 Тим. 2,12).

     

    2. Следом идет довольно жуткий фрагмент из первой книги Царств: "Теперь иди и порази Амалика, и истреби все, что у него; и не давай пощады ему, но предай смерти от мужа до жены, от отрока до грудного младенца, от вола до овцы, от верблюда до осла" (1 Цар. 15:3).

     

    3. Замыкают первую тройку слова Моисея: "Ворожеи не оставляй в живых" (Исх., 22, 18).

    Просмотров: | Комментариев: 0

    Закроем лазейку попам


    Здравствуйте, Евграф Каленьевич!

     Я биолог и, разумеется, атеист. Как учёный я обеспокоен следующими тенденциями. В этом году, году замечательных юбилеев, римский клир официально признал учение Ч. Дарвина. Моих коллег это известие не только не встревожило, но многих и обрадовало. Я же вижу, что, потерпев неудачу в опровержении эволюции, попы явно пытаются "примазаться" к ней, оболгать в очередной раз, якобы она нисколько не противоречит библейской сказке о Сотворении. Пусть РПЦ пока относится к дарвинизму отрицательно, финансирует издание креационистской макулатуры, но я боюсь, что через 1000 лет(если религия будет тогда ещё существовать) в Житиях Святых появится примерно следующее:"Св.Ч.Дарвин, получив богословское  образование, открыл способ, по которому Бог сотворил всё живое". Тенденция прослеживается уже теперь, Интернет изобилует такими пасквилями на великого учёного, пестрящими вырванными из контекста цитатами. 

    Надо, мне кажется, дать отпор таким попыткам фальсификации
    Просмотров: | Комментариев: 0

    Иудаист и апологет сионизму против атеизма

    На наш сайт   www . sotref.com   иудейским богословом прислана общирная статья с критикой атеизма в защиту библейского Бога, иудаизма, сионизма и  превосходства евреев над всеми народами мира.   Посетителям нашего сайта, думается, будет интересно, полезно и поучительно познакомится с  мыслями правоверного иудаиста и еврейского националиста о религии и атеизме.    

     

    *     *      *

    Существует ли Бог? Это, пожалуй, самый сложный вопрос бытия человеческого. В зависимости от ответа на этот вопрос коренным образом меняются судьбы отдельных людей и целых народов.

     

    Но, невзирая на всю важность этого вопроса, серьезная дискуссия о Боге обычно остается делом теологов и философов. Мы, простые смертные, приходим к примитивному ответу на этот вопрос еще в раннем детстве и, как правило, придерживается нашего мировоззрения — бездумно и безоговорочно — в течение всей остальной жизни.

     

    Поэтому, на наш взгляд, разговор об иудаизме следует начать именно с вопроса о существовании Бога. Прежде всего рассмотрим отношение иудаизма к наиболее распространенному сегодня представлению о Боге, которое можно выразить одним словом: сомнение. Итак, можно ли сомневаться в существовании Бога и оставаться хорошим евреем? Да! Верить в Бога временами трудно. Кризис веры — явление вполне закономерное, и признание такого кризиса не является для еврея чем-то "антирелигиозным". Мы насчитали четыре важные причины, по которым сомнение в существовании Бога не является препятствием на пути к становлению "хорошим евреем".

     

     

    Просмотров: | Комментариев: 0

    Автореферат дисертації з ісламу.

    Іслам – одна з найбільших світових релігій, кількість сповідуючих яку ( якої, якого)) на сьогодні перевищує мільярд ( віруючих)). Це релігія, що має значний потенціал для свого поширення. Адже протягом ХХ – початку ХХІ ст. іслам впливав і впливає на духовні, політичні, економічні, міжнародні й культурні процеси, в тому числі й правові. Ісламський світ стає важливим політичним й економічним фактором для сучасної цивілізації. Для України характерною є наявність великої мусульманської громади, що динамічно розвивається. З початку 90-х рр. ХХ ст. кількість мусульман в країні постійно зростає за рахунок навернення до ісламу представників народів, які його традиційно сповідували, в зв’язку з тенденцією навернення до ісламу нових мусульман із числа етнічних українців і росіян, а також внаслідок демографічних та міграційних процесів, повернення на історичну батьківщину кримських татар.

    Мусульманська правова культура стає все більш актуальною для сучасної України, що можна пояснити, з одного боку, природою ісламу, а з іншого – особливостями його теперішнього стану в нашій країні. Адже внутрішня логіка ісламу як універсальної системи, що охоплює як релігійне, так і світське життя, як одну зі складових пробудження ісламу передбачає звернення до шаріату, суворе дотримання якого є для мусульман безпомилковим критерієм глибокої релігійної віри. З іншого боку, крім, власне, релігійного відродження, у житті мусульман потребують вирішення і мирські проблеми соціально-економічного, політичного, національно-культурного характеру.

    В умовах розбудови державності   України виникає низка проблем, що мають суто специфічний характер. Економічний розвиток держави потребує розширення її економічних зв‘язків з країнами Сходу, зокрема Близького , а це , переваж но, держави, в яких домінуючою є світова релігія – іслам.   Це потребує знання правових систем цих країн, оскільки вони мають специфічний характер, який проявляється в тому, що ці сучасні системи будуються на основі мусульманського права. Голо вною особливістю мусульманського права є те, що воно випливає з релігійних законів ісламу. Звідси й інша його особливість необхідність для мусульман, у якій би країні вони не жили, керуватись , послуговуватись мусульманським правом.

    Просмотров: | Комментариев: 0

    Відгук на дисертацію про іслам

     

    Наукове дослідження релігійних феноменів – справа не лише трудомістка, але в той же час винятково специфічна. В ній дослідник, по-перше, має справу з надприродним, в той час як наука скрізь без винятку вивчає лише явища природні. По-друге, серцевиною релігії є віра в бога (богів, демонів, ангелів, чортів, духів), всі з яких є творенням сугубо суб’єктивного духу. Як науковому релігієзнавцю проникнути в суб єктивний світ релігії та віруючого, знайти там об єктивні основи і фактори показати їх громадськості? По-третьому, сам дослідник – чи то віруючий, чи невіруючий; чи то християнин, мусульманин, буддист чи якоїсь іншої релігійної віри – ще до свого дослідження певним чином упереджений (доброзично, вороже чи байдуже) до об єкту свого дослідження. До цього слід додати, що особистий досвід набутих дослідником знань про ту чи іншу релігію теж значною мірою впливає не лише на процес, але й на наслідки того чи іншого конкретного релігієзнавчого дослідження. І якщо релігієзнавець не може справитись з вказаними трьома суб’єктивно-об’єктивними перепонами (зрозуміла річ, що таких перепон в дослідженні релігійних феноменів є набагато більше), то все це негативно відіб’ється на наслідках його наукового доробку.

    Просмотров: | Комментариев: 0

    Мелье - XXVII


    XXVII. ЧЕТВЕРТОЕ ДОКАЗАТЕЛЬСТВО

    В качестве оснований веры и одного из доказательств истинности своей религии наши христопоклонники ссылаются также на пророчества. Они утверждают, что последние являются надежными свидетельствами истинности божественных откровений и наитий, так как только бог может с достоверностью предвидеть и предсказывать будущее задолго до его наступления. При этом они уверяют, что пророки действительно возвещали будущее задолго до его наступления. На это мнимое свидетельство истины ссылается один из апостолов Иисуса Христа, самый ретивый из христопоклонников.

    Просмотров: | Комментариев: 0

    Автореферат. Евангельские христиане

    Національна академія наук України

     

    Інститут філософії імені Г.С. Сковороди

     

    Відділення релігієзнавства

     

    УДК 283 (477)

     

     

     

    ЧЕРЕНКОВ Михайло Миколайович

     

     

     

    Європейська Реформація та український євангельський протестантизм:

     

    ідентичність віросповідних засад, особливості соціокультурних трансформацій

     

     

     

    Спеціальність 09.00.11 – Релігієзнавство

     

     

     

    АВТОРЕФЕРАТ

     

    дисертації на здобуття наукового ступеня

     

    доктора філософських наук

     

     

     

    КИЇВ – 2009

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Дисертацією є рукопис.

     

    Робота виконана у Відділенні релігієзнавства

     

    Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України

     

     

     

     

     

    Науковий консультант:         доктор філософських наук, професор

     

                                 Яроцький Петро Лаврентійович

     

                   (Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН

     

                                                 України, провідний науковий співробітник)    

     

     

     

    Офіційні опоненти:                 доктор філософських наук, професор

     

                                                       Закович Микола Михайлович

     

                                                        (Національний педагогічний університет

     

                                                        ім. М.П. Драгоманова,

     

                                                        професор кафедри культурології);

     

                                                       

     

                                                       доктор філософських наук, професор

     

                                                       Дулуман Євграф Каленикович

     

                                                       (Донецький державний університет

     

                                                       інформатики і штучного інтелекту,

     

                                                       завідувач кафедри релігієзнавства);

     

                                                      

     

                                                       доктор філософських наук, професор

     

                                                       Докаш Віталій Іванович

     

                                                       (Чернівецький національний університет

     

                                                       імені Юрія Федьковича,

     

                                                       завідувач кафедри соціології).

     

     

     

     

     

    Захист відбудеться «» травня   2009 р. о 14-й год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою 01001, м. Київ, вул.. Трьохсвятительська, 4.

     

    З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою 01001, м. Київ, вул.. Трьохсвятительська, 4.

     

     

     

    Автореферат розісланий   «   » квытня    2009 р.

     

     

     

    Вчений секретар

     

    Спеціалізованої вченої ради,

     

    кандидат філософських наук, доцент                                               О.В. Бучма

     

     

     

     

     

    ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

     

     

     

    Актуальність теми дослідження. Аналітика євангельського протестантизму в сучасному релігієзнавчому дискурсі виходить на новий теоретичний рівень, на якому здійснюється перехід від опису і систематизації фактів до концептуалізації євангельського руху як цілісного релігійно-соціального феномену. Це зумовлено насамперед бурхливим розвитком реформаторських ідей та протестантських громад у країнах Африки, Азії, Латинської Америки, а також позірно міцним союзом євангельської віри, капіталізму та демократії. Наголошуючи на богословських, етичних та соціальних особливостях протестантизму, сучасні дослідники намагаються «прочитати» не лише соціально-економічні, а й політичні риси розвитку протестантських країн та регіонів. Тим часом, якщо в європейських країнах протестантський чинник перебуває під переважаючим впливом секуляризації, то в США, навпаки, він виконує роль охоронця консервативних поглядів та національних духовних традицій; тоді як у країнах Латинської Америки та Африки він тісно зв’язаний з національно-визвольним рухом та пошуком «свого», «особливого», «неєвропеоцентричного» християнства. Так чи інакше протестантизм, як реформаторський та духовний рух, зберігає й навіть посилює свій вплив і в розвинутих країнах, і в країнах «третього світу». Крім того, для «постхристиян» в умовах «кінця історії» феномен Реформації та його сучасні інтерпретації стають бажаним змістом для маніфестів та програм, джерелом динамізму та способом актуалізації духовних цінностей християнства.   Зрештою, в наш час ідея й ідеали Реформації знаходять нові прочитання в контексті співдії глобальних трансформацій та національних культур у їх завжди неповторному вираженні.   Що ж стосується України, то вона, входячи в простір західноправославної субцивілізації, доволі успішно адаптувала чимало базових досягнень Західнохристиянсько-Новоєвропейського світу. Принаймні рецепція Україною культури Відродження та Реформації значною мірою змінила вектор розвитку її суспільства, заклала підвалини толерантності й плюралізму його релігійно-культурного життя. Воднораз, поряд з історичними церквами, протестантизм став невід’ємною складовою національної історії та релігійної карти України. Проте логіка його інституційного розвитку та її узгодження з національним історико-культурним контекстом і суспільними трансформаціями залишаються малодослідженими.   

     

    Український євангельський протестантизм як специфічне відображення європейської Реформації, - і з огляду на структурні характеристики, і на динамічну природу самого феномену в його вітчизняному вияві, - потенційно має широку
    Просмотров: | Комментариев: 0

    Отзыв на диссертацию Черенкова


    Шановний голово Спеціалізованої Ради!

    Шановні члени Спеціалізованої Ради!

    На ваш розсуд та оцінку сьогодні представлена написана богословом на здобуття наукового ступеню доктора філософських наук філософсько- богословська (Ні! Ні. – Не богословсько-філософська, а саме: філософсько-богословська)   дисертація на тему:   "Європейська Реформація та український євангельський протестантизм: ідентичність віросповідних засад, особливості соціокультурних трансформацій".  На мою особисту, суб’єктивну думку, як   колишнього кандидата богослов’я, а зараз – доктора філософських наук, в дисертації, мабуть, дещо невистача філософії, а в потрібних місцях невистача богослов’я. Про це я скажу нижче. А зараз, забігаючи наперед, не можу не погодитися з ґрунтовним науковим аналізом цієї дисертації першого офіційного опонента, доктора філософських наук, професора Заковича Миколи Михайловича та його висновком про те, що робота пошукача Черенкова Михайла Миколайовича цілком заслуговує самої високої оцінки, а її автор - присвоєння наукового ступеню доктора філософських наук.

    А тепер про загальний зміст та досягнення дисертанта.

    Просмотров: | Комментариев: 0

    Автореферат. Образец лидера в христианстве


    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

     

     

    ЛОМАЧИНСЬКА ІРИНА МИКОЛАЇВНА

     

    23 / 28: 316.46 (043.3)

     

    ПОСТАТЬ ЛІДЕРА В ХРИСТИЯНСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ

     

    Спеціальність 09.00.11 – релігієзнавство

     

    АВТОРЕФЕРАТ

    дисертації на здобуття наукового ступеня

    доктора філософських наук

     

    Київ – 2009

    Дисертація є рукописом

     

    Робота виконана на кафедрі релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

     

    Науковий консультант                доктор філософських наук, професор

                                                                     ГОРБАЧЕНКО Тетяна Григорівна

                                                                     Київський національний університет

                                                                     імені Тараса Шевченка,

                                                                    провідний науковий співробітник

                                                                    філософського факультету

     

    Офіційні опоненти:                        доктор філософських наук, професор

    ДУЛУМАН Євграф Каленикович

    Донецький державний інститут

    штучного інтелекту

    Міністерства освіти і науки України та

    Національної академії наук України,

    завідувач кафедри релігієзнавства

     

                                                            доктор філософських наук, професор

    КОНОТОП Людмила Григорівна

    Київський національний університет

    імені Тараса Шевченка

    професор кафедри релігієзнавства

     

                                                                    доктор філософських наук, доцент

                                                                   БОГАЧЕВСЬКА Ірина Вікторівна

                                                                   Український державний університет

                                                                    фінансів та міжнародної торгівлі,                                                       

                                                                   проректор з науково-методичної роботи та

                                                                   міжнародних програм

     

     

     

     

    Захист відбудеться 30 вересня   2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

    01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.330

     

    З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці   імені М.О.Максимовича

    Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал 12

     

    Автореферат розісланий 20 сертпня серпня 2009 р.

     

     

    Учений секретар

    спеціалізованої вченої ради                                                              О.І.Предко

     

     

    ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

     

    Актуальність теми дослідження . В осмисленні сутності суспільно-історичних процесів ґенези людства та майбутніх перспектив його розвитку завжди актуальним залишається питання ролі й місця окремої особистості – лідера, який здатний створити коло однодумців, запропонувати нові ідейні перспективу та очолити маси на шляху їх досягнення.  

    Спроби осягнення феномену владного впливу однієї особистості на іншу, на групу чи соціальний клас створювали ілюзію прогресивних змін в системі владних відносин, тому кожний виток розвитку цивілізації давав нове осмислення ролі лідерів у суспільному прогресі.

    Враховуючи той факт, що на всіх історичних етапах розвитку людства   актуальною залишалась проблема побудови ідеальної держави на чолі з досконалим правителем, поняття «лідерство» набуло подальшого поширення в царині політичних наук, де воно, переважно, розглядається як влада або здатність однієї чи кількох осіб, які знаходяться на вершині ієрархічних відносин, примушувати інших членів спільноти до тих чи інших вчинків. Дослідження в галузі політичного лідерства мають значне історичне підґрунтя, починаючи з античності й, практично, до сьогодення. М ислителі різних історичних епох запропонували цілу низку теоретичних схем, типологій та класифікацій лідерів, еліти, лідерства. Таке розмаїття зробило актуальним пошук психологічних чинників, що обумовлюють взаємовідносини керівника і підлеглого, лідера й групи, вождя і натовпу та особливостей їх взаємовпливу, тобто проблема лідерства стає об’єктом досліджень соціально-психологічного спрямування.

    У другій половині ХХ ст. із формуванням демократичних принципів розвитку економічних відносин приходить осмислення того факту, що основним ресурсом сфери економіки та управління є людський потенціал, тому на основі теоретичних здобутків у галузі політичного лідерства з’являється   широке коло досліджень, об’єктом уваги яких є аналіз найбільш оптимальних стратегій побудови відносин у сфері економічного лідерства. У даному контексті лідерство розглядається як своєрідний управлінський статус, соціальна позиція, пов’язана з прийняттям управлінських рішень.

    Як наслідок, найбільш поширеним стає розуміння лідера як найавторитетнішого члена спільноти, особистісний вплив якого дозволяє відігравати суттєву роль у соціальних процесах і ситуаціях, у врегулюванні взаємовідносин у колективі, групі чи суспільстві; це індивід, здатний впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності, спрямованої на
    Просмотров: | Комментариев: 0

    redvid esle