Календарь

«    Апрель 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930 



  Популярное





» » Походження та відтворення релігії

    Походження та відтворення релігії

    16-08-2009 06:24 - duluman - Религия | Просмотров:



    Розділ IV

    ГЕНЕЗИС ТА ВІДТВОРЕННЯ РЕЛІГІЇ ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ РЕЛІГІЇ

     

    Питання про генезис релігії ставилося майже всіма атеїстами домарксистського періоду. Але метафізичний чи ідеалістичний підходи до вивчення явищ суспільного життя не давали їм можливості знайти правильну відповідь. Навіть Фей є рбах, який, за словами Маркса і Енгельса, «викрив релігійний світ як ілюзію земного світу», не зміг відповісти на питання: «як сталося, що люди «вбили собі в голову» ці ілюзії». Проте є ще один момент, який не дає можливості сучасним немарксистським дослідникам правильно відповісти на питання про походження релігії.

    З часів Фе йє рбаха буржуазне релігієзнавство пішло далеко вперед. На питання про виникнення первісних форм релігії, їх взаємозв’язок, зміни, вплив на сучасні релігії з успіхом дають відповідь історія, етнографія, археологія, антропологія, порівняльна психологія, соціологія тощо. Значний внесок в цю справу зробили також буржуазні вчені, такі, як Б. Маліновський, П. Радін, Дж. Фрезер, Л. Леві-Брюль, 3. Фрейд, Ж. М. Гюйо, К. Девіс, Д. Самнер, X. Брейль, Т. де Шарден, К. Юнг та багато інших. Досі ще не було стільки ґрунтовних матеріалів для розв’язання питання про генезис релігії,

    Проте буржуазне релігієзнавство не спішить скористатися цими даними. У фундаментальних і найбільш популярних виданнях з філософії релігії питання про походження релігії, як це не дивно, зовсім не розглядаються. Обходять його і науково-популярні видання. Книги, в яких навіть механічно і «об’єктивістично» підсумовуються досягнення різних наук щодо первісної релігії, багато років не можуть знайти собі видавця. Серед населення до цього часу широко пропагуються богословські концепції про виняткове положення, «надприродність» і одвічність тієї чи іншої сучасної релігії.

    128

    Ідеологи капіталізму вкупі з богословами свідомо не хочуть дискредитувати в очах простих мас релігію, чесно повідавши їм про її цілком земне походження. Як будуть ставитися віруючі до релігії, коли відняти у останньої «чудесне» минуле?!

    У богословських творах значні зусилля витрачаються на те, щоб посиланням на науку, соціальну доцільність, «святе письмо» зняти з наукового обговорення питання про походження релігії. «Ми, – писав православний богослов О. І. Введенський, – визнаємо начало релігійного процесу надприродним. І що інше можемо ми сказати про це надприродне начало віри, крім того, про що сповіщає... книга Буття?» [73, 450]. Ці думки офіційно поділяються зараз всіма релігійними течіями, викладаються в підручниках («Основне богослов’я», «Догматичне богослов’я», «Історія релігії» та ін.) християнських, іудейських, мусульманських духовних учбових закладів. «Людина, за свідченням одкровення, – пише «Журнал Московської патріархії», – володіла спочатку здібністю до безпосереднього богопізнання і зверхності над створеним світом».

    Із сфери наукового дослідження питання про походження релігії знімається також різними спробами «відкриття» її психо-фізіологічних начал. Так, мислителі минулого приписували релігію всьому світу тварин; релігія людини, мовляв, перевершує релігію тварин лише кількісними ознаками. Такі думки поділяли Плутарх, Пліній Старший, Юбу, Монтень [208, 161, 236]. Релігія, писав Ж-М. Гюйо, «може мати свої корені в неясній, туманній тваринній свідомості... зароджується вже у вищих тварин» [122, 42]. «Релігійним почуттям примітивного характеру володіє, ймовірно, і тварина», – писав німецький соціолог Ф. Лютгенау [180, 30]. Київський психіатр ї дослідник релігії І. А. Сікорський відшукував релігійне благоговіння навіть у биків [266, 486, 509].

    Частина буржуазних філософів, хоч і заперечує наявність релігії у тварин, вважає її природженою у людини. А. Бергсон, наприклад, вважав її захисною реакцією організму на розкладаючу дію розуму [345, 122; 493, 56]. Англійський філософ-антикомуніст Артур Кестлер, розвиваючи думки бергсоніанців, пише: «Ще один фактор,

    129

    гідний згадки – це одночасне відкриття людиною смерті і її неприйняття смерті. Загальна смертність була доведена методом індукції з допомогою новопридбаного апарата думки – неокортекса, але більш старі ділянки мозку ні за що не хотіли з цим примиритися. Інстинктом і емоціями людина завзято відкидала абстрактну, але безпощадну ідею неіснування свого «Я». Це одночасне визнання смерті і небажання її відбиває величезний надрив в розірваному мозку людини – надрив, що насичує повітря привидами, відьмами, демонами та іншими невидимими істотами, в кращому випадку непізнаваними, а в більшості – недоброзичними. їх потрібно будь-що умилостивити людськими жертвоприношеннями: священними війнами, спалюванням єретиків на вогнищах, бичуванням та самобичуванням» [175, 13]. Думку про природженість релігії поділяє і В. Солоухін. Він писав, що людині від природи властиві прагнення до двох спілкувань –  з «душею» іншої людини і з «небом»: «Перша з них з самого початку знайшла своє відображення у різних формах мистецтва; друга – у різноманітних (зараз їх на Заході близько тисячі) релігіях» [206, 74].

    Науковий аналіз релігійного феномена свідчить, що релігія не богодарована і не є наслідком спритного ошуканства, вона не є природженою рисою людини, проте і не випадкова в суспільстві. Релігія завжди є наслідком процесів, що відбуваються в даному суспільстві чи мікро-середовищі.

    З усією науковою послідовністю питання про походження релігії сьогодні ставиться тільки вченими марксистами. На наших очах успішно розв’язуються питання, які колись вважалися нерозв’язними. У цю справу значний внесок роблять такі вчені, як П. М. Федос єє в, Ю. П. Францев, А. Д. Сухов, В. Ф. Зибковець, Й. А. Кри-велєв, С. О. Токар є в та інші. Це не означає, що в питанні про походження релігії зараз все остаточно з’ясовано.

    Марксизм заперечує природженість релігії. Проте він не ігнорує ту природну (біологічну, антропологічну, суспільну) основу, на якій проростає релігія. Так, оскільки релігія є спотвореним відображенням суспільного буття, формою суспільної свідомості, то для її функціонування, в тому числі і виникнення, обов’язкова наявність, з одного боку, людської свідомості, а з другого – самого суспільства. Без цих двох факторів не може бути й релігії.

    130

    Як біологічний вид гомініди виникли понад мільйон років тому. Внаслідок тривалого складного їх еволюційного розвитку десь близько 40 тисяч років тому з’являється людина сучасного типу, або, як її назвали вчені, – homo sapiens (людина розумна). У неї вперше виявляється сформованою, за визначенням І. П. Павлова, друга сигнальна система. Людина була вже здатною займатися власне розумовою діяльністю. В цьому її унікальність навіть порівняно до найближчого її біологічного предка – неандертальця. М. П. Дубінін щодо цього пише: «Еволюція життя на Землі то тече помалу, то зазнає стрибків у вигляді переломних моментів, кожен з яких виносить гілку організмів на новий рівень. Серед багатьох стрибків-революцій в історії життя два, очевидно, слід визнати основними. Це, по-перше, перехід від неорганічного світу до органічного, тобто поява життя, і, по-друге, виникнення свідомості, тобто поява людини... Як біологічний вид, людина – найвища і при цьому унікальна ланка еволюції на Землі, і ми не знаємо, чи не стосується це всього космосу» [97, 36].

    Наявність свідомості є необхідною передумовою виникнення і релігії. Розуміючи це, окремі вчені причини релігійності шукають у свідомості людини. Ми вже наводили приклади подібних міркувань. Тут додамо лише, що зараз знайшла поширення гіпотеза французького вченого Леві-Брюля, згідно з якою мислення первісних людей якісно відрізняється від мислення сучасних. Він вважає, що первісні люди мислили «пралогічно», «магіч-но», «дологічно»; їх думки «зовсім інакше орієнтовані, процеси мислення протікають зовсім іншим шляхом» [171, 4]. У первісних людей, на думку Ю. І. Семенова, «поряд з формуванням логічного способу мислення існував... і магічний» [264, 377], а А. П. Бєлік пише, що духовне життя тоді не могло проявлятися «поза будь-якими магіч-ними сутностями та силами» [47, 166].

    Звичайно, в процесі історичного розвитку мислення людей ставало все більш і більш досконалим. Але по суті воно залишалося тим самим. В листі до Л. Кугельмана К. Маркс говорив: «Оскільки процес мислення сам виростає з певних умов, сам є природним процесом, то дійсно осягаюче мислення може бути лише одним і тим самим, відрізняючись тільки ступенем, залежно від зрілості розвитку, отже, також і від розвитку органу мислення. Все інше – нісенітниця» [14, 437–438]. Орган же мислення кроманьйонця нічим не відрізняється від нашого. Говорячи про «розумові процеси первісної людини», радянський етнограф Л. Я. Штернберг писав: «Щоб зрозуміти психіку, яка створила первісні вірування і філософські погляди, необхідно відмовитись від упереджених поглядів на «дикуна» і пам’ятати насамперед, що психічна природа людини, якою вона відома нам з етнографії та історії, завжди і скрізь тотожна. Мислительний апарат «дикуна» влаштовано так само, як і у нас, і процес мислення у нього відбувається за тими самими законами, що і у людей цивілізації» (320, 2].

    Рішуче заперечував існування якогось «пралогічного» чи «дологічного» мислення також І. М. С є ченов. «Основні риси мислительної діяльності людини і її здатність відчувати залишаються незмінними в різні епохи її історичного існування, незалежно ні від раси, ні від географічного положення, ні від ступеня культури», – писав він [265, 173]. Характерно, що під кінець свого життя сам Леві-Брюль відмовився від створеної ним теорії мислення первісних людей.

    Будучи необхідною передумовою виникнення та існування релігії, свідомість людини з усіма її специфічними властивостями не є причиною самої релігії. Адже, якщо в свідомості закладена релігійність, то сама релігія повинна бути такою ж давньою, як і свідомість. В такому разі релігійність виступала б невід’ємною рисою свідомості. А це виключало б існування нерелігійної свідомості. Проте люди з нерелігійною свідомістю існують так само давно, як і віруючі. Сама свідомість байдужа до релігії, вона рівною мірою здатна породжувати як релігійні, так і нерелігійні фантоми. Причина ж того, що вона

    в одних випадках дає релігійні фантоми, в інших – нерелігійні, знаходиться поза нею. Орієнтування свідомості на творення релігійних фантомів спричиняється соціальними факторами, які і виступають в ролі справжніх причин релігійності.

    Основоположники марксизму-ленінізму неодноразово вказували на важливість і неодмінність наявності ідеологічних факторів для виникнення, існування та подолання релігії. Спираючись на ці висловлювання, деякі наші вчені говорять про гносеологічні причини походження та існування релігії.

    132

    Проте, на нашу думку, сам термін «гносеологічні причини» слід визнати невдалим, двозначним. В. І. Ленін у подібних випадках говорив не про причини, а про «гносеологічні корені» релігії та ідеалізму. Це надзвичайно вдалий вислів. Він дає можливість визначити місце гносеологічного фактора в процесі породження і функціонування релігії. Релігія зростає на дереві людського пізнання. Без цього дерева не було б і паразитарного паростка, яким і є релігія. Термін «гносеологічні корені» релігії дає можливість простежити, як саме породжується релігійна свідомість, як створюється ідеологічний комплекс релігії. Без подібного аналізу не можна зрозуміти ні генезису, ні змісту релігії. Гносеологічну основу релігії можна уподібнити до грунту, для якого байдуже, що на ньому буде рости – бур’ян чи фруктовий сад, бо він майже індиферентно дає поживні речовини і першому, і другому. А якщо на ньому вже зростають і корисні рослини і бур’ян, то причиною цього є не сам грунт, хоча без нього не може розвиватися ні перше, ні друге. Отже, важливою передумовою релігії (а не її причиною) є існування її гносеологічних коренів. Іншою передумовою релігії є виникнення суспільства. Без нього, поза ним не може ні виникнути, ні існувати цей соціально-історичний феномен.

    За свідченням археологів, антропологів, суспільство виникло на ступені кроманьйонця. Замість стада, орди попередніх гомінід з’являється людське суспільство з досить складною та твердо встановленою регуляцією відносин. Відтепер не біологічні, а соціальні закони стають визначальними в існуванні і розвитку людини. Кроманьйонець «завдяки своїй організації зумів побудувати таке общинне життя, в якому відбір за видовими біологічними якостями виявився усунутим... Усі без винятку колективи цього нового виду стали незрівнянно більшою мірою залежати від історичних умов свого розвитку, ніж від біологічних особливостей кожного з них... Якісно нове в цьому поворотному періоді заключалося в появі такої побудови суспільства, таких засобів співпраці і спілкувань, які повністю зводили нанівець пережитки стадних відношень і відкривали собою еру дійсного панування соціальних законів» [260, 309–310].

    Суспільство як таке теж слід вважати не причиною, а лише передумовою виникнення релігії. Суспільство може існувати і без релігії.

    133

    Проте, не будучи само по собі причиною виникнення її, суспільство містить в собі цю причину. В конкретному суспільстві і слід шукати конкретні причини виникнення релігії, її походження та функціонування. Для цього потрібно аналізувати суспільство «в певній історичній формі... Коли саме матеріальне виробництво не брати в його специфічній історичній формі, то неможливо зрозуміти характерні особливості відповідного йому духовного виробництва і взаємодії обох», – писав К. Маркс [ 12, 261].

    Первісна людина як така, що наділена свідомістю і живе в колективі, намагалася об’єктивізувати свою здатність до духовної діяльності. Правда, вона вже була об’єктивізована в існуванні самого суспільства, як і саме суспільство спричиняло духовну діяльність. Відокремлювати ці дві сторони людського буття одну від одної не можна. Вони існували разом, у взаємодії і можна правильно зрозуміти кожну з них.

    Історичні дані незаперечне свідчать, що релігія виникла при первіснообщинному ладі десь 15–20 тисяч років тому. Якими ж були конкретні умови суспільного життя людей, що жили в той час? Первісна людина, homo sapiens, з самого початку піднялась над тваринним світом. Визначальним для життя первісних людей була продуктивність праці. Завдяки їй уже кроманьйонці подекуди могли добувати все необхідне собі з запасом. Про це свідчить хоча б стоянка кроманьйонців біля селища Мальта (Сибір). Ретельне дослідження різних залишків свідчить про те, що мешканці мальтинської стоянки полювали на песців, але м’яса не їли, використовуючи лише шкурки. У Павіленді (Англія) поряд із залишками кісток кроманьйонця було знайдено неушкоджену голову мамонта. Подібні знахідки, а вони не поодинокі, свідчать про те, що людина цього періоду могла вже перебирати в страві (не їсти м’яса песців), довго зберігати найбільш смачні куски (мозок мамонта).

    У кроманьйонця вже був вільний від фізичної роботи час, який він витрачав і на духовне життя: на розваги, малювання, більш глибоке осмислення явищ дійсності. Це доводять археологічні дані. У пізньопалеолітичних людей, тобто кроманьйонців, вперше зустрічаються прикраси на знаряддях праці (наприклад, «начальницькі жезли»), художні вироби з кісток тварин, малюнки на стінах печер, глиняні статуетки.

    134

    Це вже були продукти власне духовної культури. Правда, всі ці прикраси та художні вироби породжувались в процесі самої виробничої праці, були підпорядковані їй. Проте вони все ж таки були наслідком саме духовної діяльності людини. І вперше вона з’являється у кроманьйонця.

    Духовна діяльність стала можливою завдяки розвитку свідомості людини. В свою чергу ця діяльність сприяла тому, що людина почала усвідомлювати силу свідомості: виявляється, вона здатна не лише пізнавати, а й відтворювати дійсність, навіть творити суто своє. Сприятливі для духовної діяльності людини умови поряд з цим допомагали їй краще усвідомити процес виробничої діяльності, глибше зрозуміти саму себе. І тут значну роль для виникнення релігії відіграло усвідомлення людиною того факту, що вона діє на навколишню дійсність не безпосередньо, а з допомогою певного знаряддя; скажімо, тварину, наприклад, кроманьйонець міг зловити не стільки голими руками, скільки з допомогою приманки, пастки тощо. В створенні та використанні цих знарядь велику роль відігравала свідомість.

    На ступені кроманьйонця спостерігається розвиток виробництва, проте в цілому воно було ще несталим, значною мірою залежало від сприятливих чи несприятливих випадковостей. Ось чому «благополуччя» людини тоді раптово поступалося місцем труднощам, голоду. Тривалий час існувала думка, яку всіляко підтримували богослови, ніби первісні люди жили в «раю», що позаду нас був «золотий вік». Маючи на увазі подібні домисли, В, І. Ленін писав: «Ніякого золотого віку позаду нас не було, і первісна людина була цілком пригнічена трудністю існування, трудністю боротьби з природою» [28, 91]. Людина тоді не мала впевненості в завтрашньому дні, в неї постійно виникав страх від загрози голодної смерті, стихійного лиха, несприятливого збігу здавалося б випадкових обставин. Все це збуджувало в людині загострене відчуття відчаю і пригнічену усвідомленість залежності від невідомих їй сил.

    Майже до нашого часу дожили племена, соціально-економічний стан яких може служити ілюстрацією хиткості благоустрою первісних людей. Так, Чарльз Дарвін писав про життя вогнеземельців, яких він бачив: «Вночі ці люди, голі та ледве захищені від вітру і дощу, місцевої буремної погоди, сплять по 5–6 годин на холодній землі, подібно до тварин, згорнувшись клубочком.

    135

    Тільки-но, наступить відплив – чи то зимою або літом, чи то вночі або вдень, – вони повинні вставати, щоб набрати молюсків на каменях; жінки ж або впірнають за морськими їжаками, або терпеливо сидять в своїх човниках і волосяними вудками з принадами, але без всякого крючка час від часу різкими рухами витягували дрібну рибку. Якщо уб’ють тюленя чи знайдуть у морі гнилий труп кита, то це вже свято; до такої жалюгідної страви додається декілька несмачних ягід і грибів. Вони часто голодують...» [123, 250].

    Ф. Врангель писав про племена, які він бачив на узбережжі Льодовитого океану: «Важко уявити собі, до якої міри досягає голод серед тутешніх народів, існування яких залежить єдино від випадку. Часто з половини літа люди вже живляться корою дерева і шкурами, які до цього правили їм за постіль та одежу. Випадково спійманий або здобутий олень ділиться порівну між членами цілого роду і з’їдається, в повному розумінні слова, з кістками і шкурою. Все, навіть патрохи, товчені роги і кістки, вживається як страва, бо потрібно чимось наповнити шлунок, якого мучить голод» [102, 105–106].

    У боротьбі за поліпшення умов життя, за сталість свого добробуту людина робила все, що могла» Крім віртуозної дотепності, витримки, фізичної сили, вона використовувала і свої духовні сили: здатність узагальнювати, передбачати, планувати, вигадувати, фантазувати. Через виробничу та культурну відсталість член первісного суспільства не знав, які з багатьох застосованих ним факторів справляють вирішальний вплив на досягнення бажаного наслідку. Під впливом страху і невпевненості людина часто не лише думала неправильно, а й діяла невлад.

    Так, перед початком полювання первісні люди зав-бачливо вдавалися до різних заходів, щоб звір не втік, щоб він потрапив у засідку і був смертельно пораненим. Поряд з корисними заходами люди вживали і абсурдні. Полюванню, наприклад, справді допомагало, коли стар-шні, досвідчені мисливці навчали молодих. А вчили таким чином: малювали контури тварин і запрошували інших кидати списи у вразливі місця. Все це було своєрідним тренуванням молодих мисливців. Подібне виховне значення мали й інші малюнки палеолітичної людини: зображення бізона з червоними ранами від стріл у лівому боці; зображення сцени полювання на оленя на березі річки саме в той момент, коли стадо виходить з води і тварини бувають найменш спритними.

    136

    Але учасники подібних дій, неправильно витлумачивши їх суть, могли уявити собі, що малюнки, зображення поранених тварин самі по собі впливають позитивно на успіх полювання. Звідси малюнки та дії над ними почали набувати магічного значення, затягувались містичним туманом. Г. В. Плеханов писав, що походження первісних магічних культів засновано «на недосить ясному розрізненні між тим, що відбувається в голові людини, і тим, що здійснюється в дійсності... Вона змішує об’єктивні явища з суб’єктивними» [237, 265]. З часом подібні дії-обряди могли ускладнюватись, губити свій первісний раціональний зміст і в такий спосіб перетворюватись у самодостатні магічні ритуали. Приклад такого магічного обряду-дії спостерігав С. П. Крашенинников у камчадалів, які тоді, у XVIII ст., перебували на ступені первіснообщинного ладу. Він писав, що камчадали виготовляли з солодкої трави опудала вовка і кита, набивали їх кишками ведмедя, салом та іншими їстівними речами. «Кит» та «вовк» починали рачкувати навколо вогнища, а учасники церемонії «полювати» на них. Все це пророблялося для того, «щоб їм прямих китів і вовків промишляти та їсти, як вони з трав’яними робили»

    [159, 420].

    Або візьмемо інший приклад. Для того, щоб обманути інстинкт тварини, мисливці одягалися в шкіри звірів і проти вітру поближче підбиралися до стада (зображення такого замаскованого палеолітичного мисливця можна бачити на малюнку в печері Трьох братів у Франції). Подібні заходи під час безпосереднього полювання були цілком раціональними, а у випадку, коли тварина налякана, то і вкрай необхідними. Передача цього досвіду молодим мисливцям з допомогою малюнка та практичного навчання мала виробничо виправданий характер. Але, передаючись з покоління в покоління, подібні дії-обряди набували сили традиції. Коли ж змінювались умови життя (зникав вид звіра, з’являлося інше джерело існування тощо), ці дії-обряди губили своє раціональне для виробництва значення і зміст, наповнювались містичним туманом, ставали магічним культом. Ескімоський шаман Ауа розповідав відомому мандрівнику Кнуду Расмуссену: «Ми боїмось! Ми боїмось непогоди, з якою мусимо боротись, вириваючи страву у землі і моря. Ми боїмось злиднів і голоду в холодних снігових хатинах. Ми боїмось хвороби, яку щоденно бачимо біля себе. Не смерті боїмось, але страждань. Ми боїмось мертвих людей і душ звірів, які ми вбили на полюванні. Ми боїмось духів землі і повітря. Ось чому наші предки озброювались всіма старими житейськими правилами, які вироблені досвідом і мудрістю поколінь. Ми не знаємо як, не здогадуємось чому, але слідуємо цим правилам, щоб нам було спокійно жити. І ми настільки нетямущі, незважаючи на всіх наших заклиначів, що боїмось усього, чого не знаєм. Боїмось того, що бачимо навколо себе, і боїмось того, про що розповідають легенди. А тому ми дотримуємося своїх звичаїв і зберігаємо наші забобони» [443, 18–19].

    Таким чином, страх перед незрозумілими і пригнічуючими явищами навколишньої дійсності був причиною виконання старих обрядів-дій, які, хоч і були вже незрозумілими, проте звичними. Саме незрозумілість, відсутність цілеспрямованості сприяли тому, що людина ставилась до цих обрядів-дій як до чогось таємничого, жахливого. Виконуючи їх, людина уявляла собі, що вона діє на таємничі і незрозумілі сили, примушуючи останні сприяти досягненню бажаної мети. Навіть втративши свій раціональний зміст, обряди-дії залишались своєрідними «слугами» виробничого процесу. Звичайно, їх служба виробництву була уявною, але ця уявність не усвідомлювалась людьми, що ще більшою мірою сприяло їх закріпленню.

    В зародженні і формуванні перших релігійних уявлень велику роль, крім почуття страху, відіграло і природне прагнення людини первісного суспільства оволодіти жит-тєво необхідними для неї предметами та явищами. При несприятливому збігу обставин вона могла вдатися до химерних форм задоволення своїх потреб. Так, люди первісного суспільства хотіли, щоб тварина потрапила в загорожу, опинилася в їх житлі. Своє бажання вони висловлювали тим, що малювали цю тварину пораненою, в загоні, поряд із своїм житлом. Подібні малюнки досить часто зустрічаються серед знахідок палеолітичного мистецтва. Збуджене бажання первісної людини могло породити в неї уяву, що саме ці малюнки самі по собі можуть задовольнити їх прагнення. Так зароджувалось фетишистське ставлення до деяких предметів та зображень.

    138

    Походження та суть фетишизму К. Маркс описує так: «Розпалена хтивістю фантазія створює у фетишиста ілюзію, ніби «безчуттєва річ» може змінити свої природні властивості для того тільки, щоб задовольнити його примху» [2, 93]. Наділяючи предмети (малюнки, скульптури, каміння, коріння дерев, що нагадують тварин, риб тощо) неіснуючими якостями, первісна людина починала діяти на них особливими засобами: обрядами, ритуалами, заклинаннями. «Первісна людина, – зауважує О. П. Каждан, – немов би шукала в світі фантазії компенсації свого економічного безсилля» [148, 10].

    Фетишизація предметів та закріплення в практиці дій над ними відбувалися в нерозривному зв’язку з виробництвом матеріальних благ. І це стосується не лише релі-гії, а усієї духовної культури. «Виробництво ідей, уявлень, свідомості з самого початку безпосередньо вплетене в матеріальну діяльність і в матеріальні стосунки людей, в мову реального життя. Утворення уявлень, мислення, духовні стосунки людей є тут ще безпосереднім породженням матеріальних відносин людей. Те саме стосується духовного виробництва, як воно проявляється в мові політики, законів, моралі, релігії, метафізики і т. д.» [6, 23–24].

    Первісна людина уявляла собі фетишистські предмети корисними учасниками реального матеріального виробництва. Але особливістю фетиша, на відміну від списа, дротика, шкребачки тощо, було те, що він очевидної участі у виробництві не брав. Його застосування можна було виправдати лише участю «невидимою». Так релігійні явища в житті людей поступово почали випаровуватись з їх матеріальних відносин, витати над останніми. Про це свідчать археологічні знахідки, що стосуються пізньо-палеолітичного періоду. Навколо фетишів виконувалися магічні культи. Так, у багатьох печерах вчені виявили, що біля деяких малюнків первісні люди ходили лише на п’ятах (або лише на носках) . Така протиприродна манера ходити не могла диктуватися ніякими розумними міркуваннями цілеспрямованої діяльності людини. Вона могла бути викликана лише фетишистськими уявленнями учасників церемонії.

    Не лише дії навколо малюнків, а й саме розміщення їх у печерах часто свідчать про їх особливе призначення.

    139

    Кроманьйонець жив не в печерах, а в гротах, біля входів до печер або в окремих побудованих приміщеннях. В печерах було темно, через відсутність циркуляції повітря там не можна було розводити вогнище. А вогонь та світло для кроманьйонця вже стали необхідною умовою суспільного життя. Отже, для життя печери були вже непридатні. Радянський археолог П. П. Єфименко пише, що «в глибину підземних галерей палеолітична людина проникала з іншою метою, як в місця до зберігання таємничого зображення тотема, або для магічних дій над цими зображеннями» [136, 279]. В деяких печерах палеолітичні малюнки займають сто і більше метрів. Те, що малюнки були розміщені в темних місцях і виконувались при світлі чадних смолоскипів, зводило нанівець їх практичну цінність. Отже, появу малюнків можна пояснити лише наявністю фетишистських уявлень у їх виконавців.

    Археологічні дані свідчать, що з часом – десь 20 тисяч років тому – магічні культи набувають масового та організованого характеру. Щодо цього типовою є знахідка на півночі Піренейських гір у печері Монтеспан. Там знайдено виготовлений з глини тулуб ведмедя. На його плечі колись ставили справжню голову звіра і всю скульптуру одягали у ведмежу шкуру. Тулуб був покритий слідами від ударів списів та дротиків. Доступ у печеру був складним. Щоб потрапити туди, французькому археологу довелось впірнути у гірську річку, яка біля печери йшла під землею. Очевидно, що проникнути в печеру могли лише найбільш вправні і мужні в общині люди. Тут вони виконували магічний обряд: наносили удари по глиняному ведмедю, думаючи, що це принесе їм успіх у полюванні на живого звіра. Вчені прийшли до висновку, що тулуб ведмедя було виліплено 20 тисяч років тому.

    Якістю «надчуттєвого» наділялися не лише зображення, а й різні випадкові речі. Про це свідчать етнографічні дані. Бушмени, наприклад, ніколи не використовували вдруге тих стріл, якими вони промахнулись під час полювання. Стріли ж, які потрапили в ціль, користувались особливою повагою. Володарі їх вважалися володарями предмета, який таємничим чином сприяє вдачі.

    На фетиші стародавні люди дивилися, як на посередників, діючи на яких можна досягти поставленої мети, забезпечити собі успіх. Справити вплив на цих посередників намагалися проханням (що поклало початок молитвам), задобрюванням (що поклало початок жертвоприношен ням), присилуванням (що логічно привело до магічних культів) тощо.

    740

    З подібними діями людина з часом почала звертатися безпосередньо до сил природи: під час повені просили річку, щоб вона не затоплювала житла, під час грози – блискавку, щоб та не підпалила лісу, в якому вона живе...

    Фетишистські уявлення, таємничі обряди-дії і послужили логічною основою для формування в свідомості людей уявлень про надприродне – головного і невід’ємного елемента всякої релігії. І це уявлення не лише формувалося, а й закріплювалося в свідомості первісної людини.

    Одна з особливостей людської діяльності полягає в тому, що вона тою чи іншою мірою переломлюється через свідомість. А тому людина не могла виконувати обряди-дії, магічні культи без спроби усвідомити їх. Правильному розумінню їх заважав низький рівень розвитку первісного суспільства. Освоїтися у своїй свідомості з обрядами-діями, магічними культами людина могла, лише припустивши існування чогось надприродного. Так існування «таємничих» обрядів наштовхувало людину на віру в надприродне, закріплювало магічні культи і вимагало їх.

    О. М. Горький говорив, що первісну людину не слід малювати собі у вигляді Канта, який в шкурі звіра роздумує над «річчю в собі». Вся духовна діяльність первісної людини відбувалась у процесі виробництва і заради виробництва. Процес виробництва зумовлював як позитивні явища в духовному житті людей (наприклад, появу перших видів мистецтва, розвиток більш поглибленого пізнання), так і появу негідних продуктів цієї діяльності. В цьому розумінні релігія була саме негідним продуктом негідних явищ соціально-економічного життя первіснообщинного ладу [21, 165].

    Може виникнути питання: чому ж люд



    Другие новости по теме:

  • Складнощі у вивченні релігії
  • Історична трансформація релігіфї
  • Религия как социально-исторический феномен
  • Методологія пізнання релігійного феномена
  • Соціальні функції релігії


    • Комментарии (1):

      #1 Написал: lance forester (Гости | 0/0) - 5 декабря 2017 16:33
        lancing.forester@mail.ru
        дуже термінове, будь ласка, надішліть це листа російському уряду ..
        комп'ютерному хакеру
        перешкоджає всім комунікаціям .. вони дякують вам .. маленький різдвяний
        подарунок
        мені ... спасибі

        срочно, пожалуйста, дайте КРЕМЛИНУ РУССКОЕ ПРАВИТЕЛЬСТВО спасибо
        December 5, 2017
        Пожалуйста, дайте это письмо ПРАВИТЕЛЬСТВУ KREMLIN . Компьютерный
        хакер мешает моему соответствию добираться до них. Это очень важно.
        Каким-либо образом. Телефон, почтовая почта,человек или смс, или их
        веб-сайт. Спасибо. Ленс Форестер
        Рождественский подарок мне дает это письмо
        Правительство России спасибо
        SCHEDULE C.
        First number, Work order, second number line, third number place.The > is line
        space, new line, then * is wildcard.
        1-10-66 2-5-43 3-10-12 4-10-92 5-10-50 6-10-7 7-10-22 8-10-43 9-10-12 10-10-32
        11-10-86 12-10-59 > 13-10-35 14-10-56 15-10-5 16-10-29 > 17-10-53 18-10-40
        19-10-38 20-10-47 21-10-76 22-10-41 23-10-48 24-* > 25-* 26-* 27-* 28-5 29-1
        30-9 31-3 32-3 33-6 34-3 35-6 36-0 37-3 38-1 39-6 40-7 41-2 42-1 43-8 44-10-30
        45-10-34 46-5-43 47-0 48-8 49-8 50-6 51-6 52-5 53-1 54-4
        xxx

            Оставить комментарий:

          • Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
            • Ваше Имя:

            • Ваш E-Mail: