Я. Галан

Імена Героїв злучать во єдино

Східну, Західну та Південну Україну

Спливає час президентства Віктора Андрійовича Ющенка.

За час перебування на найвищій державній посаді Віктор Андрійович зі своїх передвиборних обіцянок «Десять кроків назустріч людям» не встиг зробити жодного кроку. Але досить багато зробив кроків вбік і супроти своїх обіцянок. Серед останніх не лише мені одному дуже добре запам’яталось оголошення іменем Президента Героєм України штурмбанфюрера СС Шухевича, котрого задовго до Ющенка Гітлер теж оголосив Героєм фашистського Рейху з врученням йому ордену Залізного хреста. Героєм України оголошено також бандита Степана Бандеру, якого   польський суд заочно присудив до страти за вбивство цивільного міністра… Доречно нагадаю, що члена німецької компартії Вульфа, який в часи існування   ГДР був талановитим міністром державної безпеки,   після зруйнування Берлінської стіни судом Федеративної республіки Німеччини   було засуджено на довічне ув’язнення за аналогічне вбивство середньої руки фашиста в 1933 році.

На мою думку Віктор Андрійович не встиг всього належного йому зробити, а тому пропоную Президенту видати Указ про присвоєння звання чотирикратного героя України своєму батьку - Ющенку Андрію за успішну провокаційну   роботу на користь фашистам проти полонених Червоної Армії в чотирьох фашистських таборах смерті. Фашисти віддячили провокатора лише тим, що, за словами нашого Президента, «привчили батька до смачного кофе». На мою думку, цього замало. Андрію Ющенко слід поставити пам’ятники Героя на місцях всіх чотирьох таборів смерті, де були скоєні його подвиги, а также на його батьківщині в селі Хоружівка. Я впевнений, що такий   Указ президента міцно злучить во єдино Україну, бо знайде повне схвалення населення Східної, Західної та   Південної України.

Українським нацистам і бандитам, які вбили протопресвітера Гавриїла Костельника та Ярослава Галана, давно пора оголосити Героями України. Скільки можна ждати? – Будьмо ж послідовними!

«Гине, гине Україна…» (Т.Г. Шевченко).

Слава Україні!!!

Советский учитель - в защиту отшельников

(Неожиданнычй ракурс)

Сейчас по всем каналам идёт охота на 29 инакомыслящих, укрывшихся в подземелье села Погановка Пензенской области.. Окружили флажками, как стаю диких зверей. Абсолютно все - против них.

Слово в защиту отшельников просил напечатать Леонид Максимович БЕЗУКЛАДНИКОВ - советский учитель математики, абсолютно беспартийный.

Чем опасны эти  29 для деревни, города, страны? Разве они убивают? Воруют? Торгуют наркотиками? Табаком, как это делала церковь? Оружием, как военные?

Спецслужбам, видимо, мало славы за "Норд-Ост", где были убиты более 130 мирных зрителей. Мало Беслана, где убиты более 300 детей и взрослых? Решили ещё увеличить славный счёт побед. Танки скоро подведут, как в Беслане? Штурмовать - так штурмовать: с танками, артиллерией, авиацией! За что?

Голод – Голодомор = Рознь

В этой статье больше вопросов, чем ответов. И вопросы эти рождены не моим предвзятым или болезненным воображением, а временем, в котором я живу.

"...Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним".

(ЗАКОН УКРАЇНИ N376-V Про Голодомор 1932-1933 років в Україні)

Завтра исполняется 70 лет Великой Октябрьской Социалистической Революции. 70 лет тому назад была создана Советская власть. Можно считать, что с приходом к власти Горбачева в 1985 году Советская власть приказала долго жить… А как Советская власть жила, руководила и действовала в свои 1985 – 1917 =   68 лет? Наши многоговорящие постперестройщики и ни от чего, ни от кого как бы независимые «незалежники» на основании подтасовываемых «документов» - документов зачастую подлинных, но, как бы выразится, умышленно надерганных и подтасовываемых – доказывают, что тогда все было плохо, все из рук вон. Апологеты Советской власти в упор не видят этих документов и говорят нам о том, что они сами видели, сами пережили. Я из числа тех, кто всю свою сознательную и активную жизнь прожил при Советской власти. Никуда не денешься: я – советский человек, с нелицемерной душой проживших верующим и неверующим все свои годы советской власти. Я не знаю, как и что именно делалось в верхах, Сталиным и вокруг Сталина. Мы только знали, что Сталин слов на ветер не бросал. Что говорил, то и делалось в стране. А публично он говорил мало, говорил только по существу, говорил дело нелицеприятно. В силу сложившихся ситуаций личной жизни я жил теорией, наукой, просвещением. Как зачинались и по какому руслу направлялись потоки в этой области социально-политической жизни, рассказывает сам участник этих событий, сын Андрея Александровича Жданова (1896 – 1948) - ближайшего сподвижника Сталина и его публичного идеологического рупора. Могу только засвидетельствовать своей жизнью, что в действительности, внизу, на уровне общественной жизни всего советского народа, рассказанное ректором Ростовского университета Юрием Андреевичем Ждановым, осуществлялось именно так, а не иначе. Поразмышлять над этим весьма полезно и очернителям, и отбеливателям Советской власти.

Сегодня – День Великой Октябрьской Социалистической Революции. Давайте вспомним эту скорбную и праздничную дату вместе.

       … Родовід українського націоналізму у вітчизняній науці ведеться з початку другої половини ХІХ ст., ледь не від Тараса .Шевченка…Але   погляди його представників (Миколи Міхновського, В’ячеслава Липинського, Юліана Бачинського та ін.) відзначалися патріотизмом, активною національною свідомістю і прагненням   встановити державну самостійність України. Тобто, це був самостійницький рух. А ідеологію «інтегрального» націоналізму   накреслив Дмитро Донцов у книжці «Націоналізм», котра опублікована в 1926 році. «Першим і найвизначним   ідеологом українського націоналізму    по першій світовій війні став д-р Дмитро Донцов», - пише автор з «Нарисів історії ОУН» Петро Мірчук

         Тему про бандерівців знаю не з чуток чи   пліток. Вивчив багато документів про злочини ОУН-УПА та їх воєнізованих структур. Але й сьогодні, уже вкотре, я запитую: чому для створення незалежної, самостійної України потрібно було вбивати невинних людей?

… Н емає такої мети, в ім’я якої проливалася   б невинна кров !

Нам усиленно уже в течение 20 лет рассказывают, что в Советском Союзе жизнь граждан была до предела идеологизирована и политизирована. Детей чуть ли не с первого класса заставляли готовить политинформации. В старших классах школы, техникумах и вузах заставляли учить марксистско-ленинскую философию. В общественных местах вывешивали портреты членов ЦК Политбюро. И вообще, людей всячески задалбывали и заставляли участвовать в общественно-политической жизни страны.

[ Предвиборные баталии рвущихся к парламентскому корыту партий понуждают ведущие партии обнажаться, обещать и врать; обещать, обнажаться и врать; врать, обещать и обнажаться. Обнажаться в своих обещаниях, в своём   враньи до такой степени, чтобы, говоря словами не стеснявшегося в выражениях Петра I, «дурь (глупость и аморальность) каждого кандидата в депутаты всем видна была».

Так, еще полгода тому назад, будучи по документам членом Социалистической партии Украины, нынешний депутат от проющенковской партии, лидер «Народной самообороны» (надо же такое придумать – «Народная самооборона?!» Не хочется даже вдумываться в такое самоназвание, поскольку «голова идёт кругом») Юрий Луценко хлёстко говорил: «Бендеровцы и воины так называемой Украинской Повстанческой Армии (УПА), которые были подручными немецких окупационных войск фашистов, требуют, чтобы их приравняли к советским воинам, провозгласили героями Украины и назначили соответственно заслуженные пенсии. Господа хорошенькие! За положенными вам наградами и пенсиями обращайтесь не в Киев, а в Берлин!!». Сейчаспроющенковский кандидат в депутат Луценко, конечно, не менее красноречиво требует орденов и соответствующих «героям Украины» пенсий для боевиков УПА...   от Киева, а не от Берлина.

Врут не только кандидаты в депутаты. Врут партии, врут блоки. И   совсем заврался самый крупный по количеству партий блок, сколеченный и в мельчайших деталях руководимый президентом Ющенко. Так , во вчерашнем номере газеты « Економічна правда» министр соцобеспечения Михаил Папиев справедливо пишет:

« Погляньте на нові ініціативи Президента. Що він та його оточення пропонують? А) скасування депутатської недоторканності; б) введення двопалатного парламенту; в) зменшення кількості депутатів до 300 чоловік. Вибачте, але все це вже було – 16 квітня 2000 року понад 80% громадян України проголосували на референдумі саме за ці питання. Тоді націонал-демократи, що нині становлять оточення Віктора Андрійовича Ющенка, заявляли, що референдум нелегітимний і що ці питання для України є шкідливими, оскільки ведуть до встановлення в країні диктатури. Пройшло сім років… І тепер ті ж самі люди доводять, що перераховані питання ведуть до розквіту демократії в країні. В народі про таких політиків говорять, що вони час від часу "в Сірка очі позичають". Я не проти скасування депутатської недоторканності – але, панове: будьмо чесними якщо не перед українським народом, то хоча б перед самими собою. До речі, тоді ж, у квітні 2000 року, Леонід Данилович виносив на референдум ще одне питання: про право Президента розпускати парламент. Віктор Андрійович цей пункт вже втілив. »

Апофеозом классического языкоблудия является центральный печатный орган КПУ – газета «Коммунист». Взять, например, № 62 (1001) за 2007 год и обратить внимание на «программную» статью одного из первых лиц партии господина А.И. Мартынюка « Наша Компартия никогда не предавала народ».

Так ли уж никогда, господин Мартынюк? – Да в каждом Вашем, с позволения сказать, «коммунистическом» слове сквозит предательство. В вашем, например, разглагольствовании о той же религии большее лицемерия и предательства коммунистических   идеалов трудящихся еще поискать надо! ]