Розділ IV

ГЕНЕЗИС ТА ВІДТВОРЕННЯ РЕЛІГІЇ ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ РЕЛІГІЇ

Питання про генезис релігії ставилося майже всіма атеїстами домарксистського періоду. Але метафізичний чи ідеалістичний підходи до вивчення явищ суспільного життя не давали їм можливості знайти правильну відповідь. Навіть Фей є рбах, який, за словами Маркса і Енгельса, «викрив релігійний світ як ілюзію земного світу», не зміг відповісти на питання: «як сталося, що люди «вбили собі в голову» ці ілюзії». Проте є ще один момент, який не дає можливості сучасним немарксистським дослідникам правильно відповісти на питання про походження релігії.

З часів Фе йє рбаха буржуазне релігієзнавство пішло далеко вперед. На питання про виникнення первісних форм релігії, їх взаємозв’язок, зміни, вплив на сучасні релігії з успіхом дають відповідь історія, етнографія, археологія, антропологія, порівняльна психологія, соціологія тощо. Значний внесок в цю справу зробили також буржуазні вчені, такі, як Б. Маліновський, П. Радін, Дж. Фрезер, Л. Леві-Брюль, 3. Фрейд, Ж. М. Гюйо, К. Девіс, Д. Самнер, X. Брейль, Т. де Шарден, К. Юнг та багато інших. Досі ще не було стільки ґрунтовних матеріалів для розв’язання питання про генезис релігії,

Проте буржуазне релігієзнавство не спішить скористатися цими даними. У фундаментальних і найбільш популярних виданнях з філософії релігії питання про походження релігії, як це не дивно, зовсім не розглядаються. Обходять його і науково-популярні видання. Книги, в яких навіть механічно і «об’єктивістично» підсумовуються досягнення різних наук щодо первісної релігії, багато років не можуть знайти собі видавця. Серед населення до цього часу широко пропагуються богословські концепції про виняткове положення, «надприродність» і одвічність тієї чи іншої сучасної релігії.

РОЗДІЛ V

ТЕНДЕНЦІЇ ІСТОРИЧНОЇ ЗМІНЮВАНОСТІ РЕЛІГІЇ

Мабуть, про жодне явище суспільного життя немає такого багатого матеріалу, як про релігію. Проте, незважаючи на це, досі написання загальної історії розвитку релігії лишається нерозв’язаною проблемою. А над нею працювало немало філософів і соціологів минулого, серед яких можна назвати Юма, Канта, Гегеля, Ніцше, Уайтхе-да, Малиновського, Радіна та багатьох інших. Лавина фактів, здається, може поховати всяку струнку концепцію історії релігії.

Деякі немарксистські дослідники намагалися написати загальну історію релігії, виходячи з самої релігії. Але це – науково некоректний підхід до розв’язання даної проблеми. Релігія, як вперше з науковою достовірністю встановив марксизм, не має своєї власної історії, оскільки її джерела містяться не в ній самій, не на небі, а в самому суспільстві [6, 138]. А тому історія і доля релігії цілком похідні від історії і долі суспільства, яке поділяє релігію. У відриві від конкретно-історичних умов суспільства історія різноманітних релігій має хаотичний і неймовірно заплутаний вигляд. Тут переплелися довільна гра фантазії, релігійні вчення, культи, почуття тощо. При неправильному підході неможливим стає встановлення якоїсь закономірності в історії змінюваності релігії.

Послідовний і систематизований нарис всіх конкретних історичних релігій можна, на нашу думку, здійснити, взявши за основу загальну тенденцію історичної змінюваності релігії взагалі. Цю тенденцію можна виявити шляхом історичного аналізу дуже вузького, але найбільш істотного для релігії показника – розвитку форми релігійного відображення, зображення нею надприродного. Адже становлення, розвиток, розпад і зникнення форми релігійного відображення – це становлення, розвиток, розпад і зникнення самого релігійного феномена.

РОЗДІ Л VI

СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ

Для розуміння релігії як соціально-історичного феномена велике значення має з’ясування її соціальних функцій. Деякі наші дослідники відносять їх до тих неодмінних ознак, завдяки яким відрізняються одна від одної форми суспільної свідомості [299, 243–244; 104, 83–95; 153, 28; 303, 19–23]. При вивченні соціальних функцій важливо враховувати два аспекти: науково-теоретичний і політичний. Значення останнього особливо підвищується в зв’язку із загостренням ідеологічної боротьби між двома світовими системами.

РЕЛІГІЯ – ІСТОРИЧНО МИНУЧИИ ФЕНОМЕН

КРИТИКА БУРЖУАЗНОЇ ФУТУРОЛОГІЇ РЕЛІГІЇ

Криза, яку переживає релігія, сприяє зростанню інтересу до її дальшої долі. Адже ніколи в минулому жодне покоління не було свідком таких різких змін, як зараз. Питання про майбутнє релігії цікавило людей і в минулому. Але раніше її фініш ввижався значно далі, ніж тепер.

Протягом тривалого часу завбачення майбутньої долі релігії було справою самої релігії. Так, наприклад, первісне християнство під значним впливом різних вчень грецької філософії та містичних уявлень східних релігій про циклічність і конечність розвитку світу висунуло своє вчення про прийдешнє тисячолітнє панування віруючих на чолі з Христом. Останнє дало ідеологічний імпульс та теоретичну основу для різних пророкувань хіліастич-них (міллєністичних) ¹ сект.

Хіліазм-міллєнізм знайшов застосування і в офіційному вченні церкви. Так, початок тисячолітнього торжества християнства очікувався в тисячному році нашої ери. Православна церква, в тому числі і в нашій країні, термін другого пришестя Христа на Землю визначала 1492 роком. Тепер питання парусії – повного здійснення кінцевої мети християнства – як ніколи раніше стало актуальним для всіх напрямків християнства. Парусія стала центральною богословською проблемою, яка обговорюється на засіданнях, конференціях та асамблеях Всесвітньої Ради церков.

Згідно з усіма богословськими твердженнями, майбутнє релігії зображується в райдужних фарбах.

¹ Від грецького «хіліа», або латинського «мілле» – «тисяча».

229

Різниця між різними релігійними течіями полягає лише в тому, що кожна з них віщує неподільну зверхність і вічне панування лише своєї релігії.

Зараз визначення майбутньої долі релігії перестало бути внутрішньою справою ідеологів релігії. Цими питаннями почали займатися і нецерковні фахівці з питань футурології. У кожній сучасній більш-менш широкій буржуазній футурологічній публікації певне місце відводиться і прогнозам щодо релігії. Поряд з цим формується окрема світська футурологія релігії як окрема прикладна галузь прогнозуючих знань.

Під впливом цих теоретичних зрушень змінився сам характер передбачень відносно релігії. Якщо раніше доля релігії визначалася засобами «інтуїтивного прозрівання» або «лобовими», спрощеними висновками з одного-двох апріористичних допущень, то тепер для опису майбутнього релігії використовуються спеціальні соціологічні дослідження, засновуються дослідні установи. При всьому цьому «удосконалюються» й старі, явно шарлатанські, методи «прогнозування». Модний зараз на заході провидець майбутнього, «творець» машини-художника Коллін Шеффільд пише: «Крім звичайних засобів – посиленого роздумування, інтуїтивного прозріння тощо – в майбутнє можна заглянути за допомогою наркотиків та машин. Поки що творче значення наркотиків невелике, але найближчим часом все може змінитися... А тому машини, мабуть, – наш найкращий спосіб зорієнтуватися щодо майбутнього, або, інакше кажучи, свідомо його сконструювати» [175, 13].

Футурологічні публікації про релігію викликають великий інтерес у масового читача. Одна з причин цього полягає в тому, що в них ставиться питання про найближчу долю найбільш поширеного світогляду.

Хлюстов Михаил Владимирович

Чудо святого Сортирия.

(Только для тех, кто умеет ценить и наслаждаться «Декамероном» Бокаччио, поэзией средневековых вагантов -   бродячих монахов)
 

...Бездетный добежал до церкви, где и укрылся за одним из ее контрфорсов. Огляделся вокруг - никого. Можно дух перевести. И тут ему вновь приспичило до крайности. Не раздумывая долго, Иван извлек на тьму ночи что полагается (ширинку он расстегнул загодя). Блаженно мочась, он воздал очи горе и увидел золоченый крест. "Ё - мое!" - ёкнул Иван, опуская глаза. Прямо на него из-за забранного решеткой окна взирал возмущенный лик богомолки. "Это вроде богохульства получается, - ужасался Иван, не в силах остановить излияние. – А за это..." И не успел он додумать мысль о каре до конца, как наказание свершилось. То, что он держал в руках, одеревенело. "Вот это да! Теперь придется ходить в раскоряку, на люди не покажешься", - сказал себе Иван, пощупав теплую окаменелость.

...Бездетный добежал до церкви, где и укрылся за одним из ее контрфорсов. Огляделся вокруг - никого. Можно дух перевести. И тут ему вновь приспичило до крайности. Не раздумывая долго, Иван извлек на тьму ночи что полагается (ширинку он расстегнул загодя). Блаженно мочась, он воздал очи горе и увидел золоченый крест. "Ё - мое!" - ёкнул Иван, опуская глаза. Прямо на него из-за забранного решеткой окна взирал возмущенный лик богомолки. "Это вроде богохульства получается, - ужасался Иван, не в силах остановить излияние. – А за это..." И не успел он додумать мысль о каре до конца, как наказание свершилось. То, что он держал в руках, одеревенело. "Вот это да! Теперь придется ходить в раскоряку, на люди не покажешься", - сказал себе Иван, пощупав теплую окаменелость.

Бог о слов ы о Библии не м огут не врать

или

О злополучной "тверди" и о несчастной вере православной

.

Мы все – верующие и неверующие – являемся атеистами.

« Я утверждаю, что мы — оба атеисты. Я только верю на одного бога меньше, чем Вы. Когда Вы поймёте, почему Вы отклоняете всех других возможных богов, Вы поймете, почему я отклоняю вашего».

Видный амариканский историк, гуманист и атеист Стивен Генри Робертс (1901-1971)

Что такое атеизм ? – Это мировоззрение, которое воспринимает мир/действительность, таким каким он есть на самом деле; а в его наиболее адекватном и высшем   выражении – это мировоззрение, которое истолковывает мир/действительность с точки зрения методологии ( 1 ) и уровня достижений ( 2 ) современных ему – времени исторического существования того или иного конкретного вида атеизма -   научных знаний. В мире, в котором мы живем, который мы видим, слышим, обоняем, вкушаем, который трогаем руками, в котором насыщаемся и голодаем, радуемся и печалимся, преуспеваем и терпим крах, счастливы и несчастны, рождаемся и умираем, - есть то, что есть и нет того, чего нет. Вещественной основой всего существующего в мире является материя. В существующем мире и для существующего мира материя – первична.

В Библии нет ответов

[На англоязычном сайте « Orion »   за пятницу,

 помещено письмо Р. Сабалова ( Ryan Sabalow ) под названием:

Bible has no answers.

Содержание этой статьи в русском переводе

читайте ниже ]

Чтение Библии оказало на меня, воспитываемого в строго религиозном духе, огромнейшее влияние. «Огромнейшее» вовсе не в том понимании, которое придают ему верующие и проповедники религии.

Чтение Библии не усилило мою любовь к христианству, но, наоборот, навсегда избавило меня от веры в существование Высшего Существа, то есть – веры в Бога. Одна библейская история вызвала у меня острейшие вопросы к Богу, к Христианству и к тем, кто слепо придерживается своих религиозных убеждений.

Глава 2

Феодализация древнерусского государства и христианство

46

Как русская православная церковь, так и современные буржуазные фальсификаторы стремятся изобразить введение христианства на Руси как мистическое событие, связывая его с деятельностью Андрея Первозванного, а также таких мифических личностей, как священномученик Климент, семь Херсонесских священномучеников и прочих подобных страдальцев за веру христову. Церковные исследователи пытаются обосновать идею о том, что христианство было знакомо и любо русам чуть ли не с момента появления его в Римской импе рии, доказать искомую врожденность христианства у славян, доказать, что русский народ является “народом-богоносцем”.

Глава 3

Летописи, документы и легенды о “крещении Руси”

78

История Древне”^ русского государства привлекает к себе пристальное внимание как отечественных, так и зарубежных ученых, писателей, литературоведов и искусствоведов. Древнерусская литература, архитектура, икона, фрески, мозаика открываются человечеству как шедевры мирового значения. Исследователи приходят к единодушному мнению, что речь идет не о каком-то частном явлении, а о феномене – мощном культурном слое, принадлежащем великому народу, прочно вошедшему в мировую историю.