Календарь

«    Сентябрь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930



  Популярное





» » Автореферат. Образец лидера в христианстве

    Автореферат. Образец лидера в христианстве

    16-09-2009 11:11 - duluman - Религия | Просмотров:

    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

     

     

    ЛОМАЧИНСЬКА ІРИНА МИКОЛАЇВНА

     

    23 / 28: 316.46 (043.3)

     

    ПОСТАТЬ ЛІДЕРА В ХРИСТИЯНСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ

     

    Спеціальність 09.00.11 – релігієзнавство

     

    АВТОРЕФЕРАТ

    дисертації на здобуття наукового ступеня

    доктора філософських наук

     

    Київ – 2009

    Дисертація є рукописом

     

    Робота виконана на кафедрі релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

     

    Науковий консультант                доктор філософських наук, професор

                                                                     ГОРБАЧЕНКО Тетяна Григорівна

                                                                     Київський національний університет

                                                                     імені Тараса Шевченка,

                                                                    провідний науковий співробітник

                                                                    філософського факультету

     

    Офіційні опоненти:                        доктор філософських наук, професор

    ДУЛУМАН Євграф Каленикович

    Донецький державний інститут

    штучного інтелекту

    Міністерства освіти і науки України та

    Національної академії наук України,

    завідувач кафедри релігієзнавства

     

                                                            доктор філософських наук, професор

    КОНОТОП Людмила Григорівна

    Київський національний університет

    імені Тараса Шевченка

    професор кафедри релігієзнавства

     

                                                                    доктор філософських наук, доцент

                                                                   БОГАЧЕВСЬКА Ірина Вікторівна

                                                                   Український державний університет

                                                                    фінансів та міжнародної торгівлі,                                                       

                                                                   проректор з науково-методичної роботи та

                                                                   міжнародних програм

     

     

     

     

    Захист відбудеться 30 вересня   2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

    01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.330

     

    З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці   імені М.О.Максимовича

    Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал 12

     

    Автореферат розісланий ____ серпня 2009 р.

     

     

    Учений секретар

    спеціалізованої вченої ради                                                              О.І.Предко

     

     

    ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

     

    Актуальність теми дослідження . В осмисленні сутності суспільно-історичних процесів ґенези людства та майбутніх перспектив його розвитку завжди актуальним залишається питання ролі й місця окремої особистості – лідера, який здатний створити коло однодумців, запропонувати нові ідейні перспективу та очолити маси на шляху їх досягнення.  

    Спроби осягнення феномену владного впливу однієї особистості на іншу, на групу чи соціальний клас створювали ілюзію прогресивних змін в системі владних відносин, тому кожний виток розвитку цивілізації давав нове осмислення ролі лідерів у суспільному прогресі.

    Враховуючи той факт, що на всіх історичних етапах розвитку людства   актуальною залишалась проблема побудови ідеальної держави на чолі з досконалим правителем, поняття «лідерство» набуло подальшого поширення в царині політичних наук, де воно, переважно, розглядається як влада або здатність однієї чи кількох осіб, які знаходяться на вершині ієрархічних відносин, примушувати інших членів спільноти до тих чи інших вчинків. Дослідження в галузі політичного лідерства мають значне історичне підґрунтя, починаючи з античності й, практично, до сьогодення. М ислителі різних історичних епох запропонували цілу низку теоретичних схем, типологій та класифікацій лідерів, еліти, лідерства. Таке розмаїття зробило актуальним пошук психологічних чинників, що обумовлюють взаємовідносини керівника і підлеглого, лідера й групи, вождя і натовпу та особливостей їх взаємовпливу, тобто проблема лідерства стає об’єктом досліджень соціально-психологічного спрямування.

    У другій половині ХХ ст. із формуванням демократичних принципів розвитку економічних відносин приходить осмислення того факту, що основним ресурсом сфери економіки та управління є людський потенціал, тому на основі теоретичних здобутків у галузі політичного лідерства з’являється   широке коло досліджень, об’єктом уваги яких є аналіз найбільш оптимальних стратегій побудови відносин у сфері економічного лідерства. У даному контексті лідерство розглядається як своєрідний управлінський статус, соціальна позиція, пов’язана з прийняттям управлінських рішень.

    Як наслідок, найбільш поширеним стає розуміння лідера як найавторитетнішого члена спільноти, особистісний вплив якого дозволяє відігравати суттєву роль у соціальних процесах і ситуаціях, у врегулюванні взаємовідносин у колективі, групі чи суспільстві; це індивід, здатний впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даного суспільства. Тобто, в осмисленні проблеми лідерства на перший план виходить мета, що, певною мірою, виводить із поля наукового аналізу постать лідера як особистості з притаманним їй внутрішнім світом, системою моральних цінностей та пріоритетів. Тому в сучасних умовах гуманізації суспільства постає питання осмислення духовних засад лідерства, які в західноєвропейській системі суспільних відносин будуються на принципах християнської моральності.

    Основні джерела християнського лідерства мають новозавітну традицію, зразками якої стала проповідницька діяльність Христа та апостолів. Тому в умовах пошуку нової парадигми суспільних орієнтирів заслуговують на особливу увагу ціннісні пріоритети християнського релігійного лідерства.

    Сучасна політична система суспільства все більше нівелює окрему особистість, яка знаходиться поза межами реалізації владних відносин, сприймаючи її лише як електорат - бездумну масу індивідів, що слугують об’єктом реалізації владних устремлінь обраної меншості. У такій ситуації особливо актуальним стає дослідження моральних принципів християнського лідерства, і, як наслідок – зміна акцентів владної «еліти» з прагнення до влади на обов’язок служіння.

    В умовах соціальної кризи спостерігаються небезпечні тенденції до присвоєння собі окремими політичними лідерами статусу духовних поводирів нації, тому актуальним постає осмислення сутнісних особливостей легітимації і сакралізації владних відносин.

    Позитивним аспектом розвитку України як держави на шляху до євроінтеграції став пошук демократичних принципів вирішення питання взаємовідносин церкви та держави, розширення впливу церкви на різні сфери суспільного життя. Ці процеси призвели до прагнення окремих релігійних діячів за рахунок підтримки тих чи інших політичних сил розширити сфери свого владного впливу. В умовах ускладнення цивілізованого політичного діалогу між керівництвом нашої держави та держав колишнього пострадянського простору, коли до політичного протистояння додається протистояння релігійне, особливо актуальним стає переосмислення мети та завдань пастирського служіння, його ставлення до влади.

    Враховуючи вищеозначене, вважаємо, що проблема духовного виміру християнського лідерства, яка довгий час залишалася поза увагою дослідників, потребує комплексного розгляду.

    Зв'язок роботи з науковими програмами.

    Дисертація виконувалась в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», науково-дослідної роботи № 06БФ041 – 01 філософського факультету «Філософія і політологія у структурі сучасного гуманітарного знання», науково-дослідницької тематики кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Метою дослідження   є визначення сутнісних характеристик постаті лідера в християнській традиції.

    Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

    -          п роаналізувати основні напрями досліджень у галузі лідерства,  визначити   сутнісні особливості феномену лідера та його зміст.

    -          дослідити співвідношення понять «лідер», «вождь», «герой», «геній», визначити їх змістове наповнення щодо поняття «релігійний лідер» з позиції ціннісних домінант та стратегій досягнення мети.

    -          визначити основні моделі релігійного лідерства в християнській традиції та ґенезу його функціональної спрямованості.

    -          о характеризувати сакральний зміст постаті релігійного лідера.

    -          з дійснити порівняльну характеристику політичного та релігійного лідерства з позицій засобів та стратегій реалізації мети.

    -          в изначити основні етапи розвитку релігійного лідерства в історичному контексті та здійснити порівняльну характеристику реалізації феномену релігійного лідера в православ’ї, католицизмі та протестантизмі.

    -          дослідити основні стратегії взаємодії лідера та його послідовників у релігійному лідерстві.

    -            в изначити сутність феномену «харизма» та його прояви на прикладі найбільш відомих особистостей в історії   християнського лідерства

    -          п роаналізувати основні комунікативні характеристики релігійного лідерства в контексті християнській традиції та умови їх реалізації у сучасному соціальному середовищі.

    Об’єктом  дослідження є феномен релігійного лідера.

    Предметом  дослідження є постать лідера в християнській традиції.

    Методи   дослідження

    Принципове значення у концептуальному плані для розробки теми дослідження мають праці провідних українських філософів В.Андрущенка, Т.Аболіної, Л.Губерського, І.Добронравової, А.Конверського, М.Михальченка, І.Надольного, М.Обушного, І.Огородника, В.Пазенка, В.Панченко, М.Поповича, В.Цвиха, В.Чуйка, В.Ярошовця та ін., а методологічну основу дослідження склали праці сучасних філософів-релігієзнавців: В.Бондаренка, І.Богачевської, А.Глушака, Т.Горбаченко, Є.Дулумана, В.Єленського, М.Заковича,   А.Колодного, Л.Кондратика, Л.Конотоп, П.Кралюка, В.Лубського, Г.Лозко, О.Марченка, І.Мозгового, О.Предко, М.Рибачука, О.Сагана, П.Сауха, М.Стадніка,  Є.Харьковщенка, Л.Филипович, О.Шуби, П.Яроцького та ін., звернення до яких сприяло здійсненню філософсько-релігієзнавчого аналізу змісту постаті релігійного лідера.

    У дисертації автор використовує сукупність дослідницьких методів, що застосовуються у гуманітарних та соціальних науках, серед яких: порівняльно-історичний (при дослідженні сутнісних характеристик постаті релігійного лідера в православ’ї, католицизмі та протестантизмі на різних історичних етапах розвитку релігійного лідерства), структурно-функціональний (при аналізі структурної специфіки християнського релігійного лідерства та його функціональної характеристики в ієрархічній структурі церкви), а також аналіз і синтез, моделювання і прогнозування, аналогій та узагальнення, порівняльний метод наукового дослідження.  Аналізуючи основні етапи розвитку релігійного лідерства та його зміст, автор дотримується загальноприйнятих у вітчизняних філософії та релігієзнавстві принципів об’єктивності, системності, толерантності, позаконфесійності та історизму.

    Розгляд релігійного лідерства як філософсько-релігієзнавчого феномену потребував застосування системного підходу. Значну роль при дослідженні психології релігійного лідерства та його комунікативних характеристик відіграв міждисциплінарний підхід. Окрім цього, також застосовувався цивілізаційний підхід при розгляді соціальних аспектів релігійного лідерства в контексті трансформації сучасного суспільства.

    У своїй сукупності методи, які автор використала в процесі дослідження, набули характеру взаємного доповнення, особливого поєднання з іншими пізнавальними принципами, прийомами, процедурами, що дало можливість релігієзнавчо-філософському дослідженню відобразити постать релігійного лідера у християнській традиції.

    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснений цілісний аналіз постаті релігійного лідера у християнській традиції, що дало можливість розглянути феномен релігійного лідерства крізь призму історичної обумовленості в сукупності його організаційних, соціальних, комунікативних та психологічних   характеристик.

    У роботі сформульовані окремі положення, осмислення яких набуває чинності новизни і виноситься на захист:

    -                      Встановлено, що релігійне лідерство визначається як форма міжособистісної взаємодії між членами релігійної групи, об’єднаної спільними релігійними переконаннями для підтримки та проповідування певної релігійної ідеології. Релігійне лідерство - один з багатьох архетипічних образів, що обумовлює реалізацію духовних потреб індивідів зокрема та еволюцію системи моральних цінностей людської цивілізації в цілому. Релігійне лідерство вимагає життя на високих мотиваційних рівнях, що призводить до екзистенційного усвідомлення свого «Я» та самоактуалізації.

    -                      Визначено, що релігійний лідер - авторитетний член релігійної групи або організації, обраний за формальним чи неформальним   принципом, який виконує роль організатора групової взаємодії, позитивно сприймається даною спільнотою людей завдяки своїм особистим моральним якостям, індивідуальному містичному досвіду, шляхом традиції, статусних, психологічних та комунікативних характеристик. Становлення постаті релігійного лідера постає як наслідок релігійної міфологізації, що має сакральний зміст.

    -                      Доведено, що в сучасній науковій думці лідерство розглядається не як сталий феномен, а з позицій його функціональної спрямованості. Зокрема, при класифікаційній характеристиці феномену релігійного лідерства   можливо розрізняти наступні його моделі: за ступенем організованості - харизматичне (місійно-проповідницька діяльність релігійних геніїв) і адміністративне (священицьке служіння в ієрархічній структурі церкви); за діяльнісною ознакою - формальне (православне, католицьке) і неформальне (протестантське); за цільовою спрямованістю - мобілізуюче (пастирська діяльність християнських подвижників) і функціональне (різні види служіння в межах християнської спільноти).

    -                      Доведена доцільність розрізнення понять «лідер»,  «вождь», «геній», «герой» як принципово розбіжних з позицій їх атрибутів, за кінцевою метою досягнення та стратегіями її реалізації. Релігійне лідерство знаходить свою конкретизацію у сфері подвижництва, на відміну від політичного лідерства, в якому домінує героїчний чинник.

    -                      Визначено, що характерною рисою феномену релігійного лідера є   сакральний зміст, який може обумовлювати його посмертну харизму святості. Образ святого уможливлює духовний прорив людини у царину містичного, завдяки чому оцінка її діяльності виходить за стандартні суспільні межі та не підлягає   раціональному аналізу.

    -                      Доведено, що харизматична легітимація, притаманна релігійному лідерству, в суспільній свідомості домінує над традиційною та бюрократичною легітимацією, властивою політичним лідерам. Релігійний лідер наділений відповідними божественними атрибутами, його авторитет у суспільстві підкріплений вірою в божественне покликання, а тому він, на відміну від політичного лідера, не претендує на особливі владні повноваження, адже його легітимність є заздалегідь обумовленою, а священна харизма не викликає сумніву. Помилка релігійного лідера не усвідомлюється його послідовниками як власна, а постає складовою Божественного промислу, тому не може бути зарахована лідеру як його поразка. Секуляризація суспільної свідомості може спричиняти не лише втрату соціального впливу релігійного лідера, але й призводить до соціальних конфліктів.

    -                      Вмотивовано, що християнське релігійне лідерство ґрунтується на ідеї пастирства, започаткованій патристичною традицією. Формування основних принципів релігійного лідерства в кожному з основних напрямів християнства пов’язане, передусім, із ієрархічною будовою церкви, в якій релігійний лідер у ролі духовного наставника виступає своєрідним посередником між Богом і людьми, що обумовлює наявність у нього відповідного комплексу християнських моральних чеснот та відповідної владної легітимації у межах конкретної релігійної спільноти. У християнській традиції основна увага акцентується   на подвижницьких рисах релігійного лідера та його здатності до самопожертви. Відповідно до християнської пастирської доктрини аскетичне анахоретство постає як вторинне щодо подвижницької діяльності в межах релігійної громади.

    -                      Доведено, що у концептуальному плані немає різких відмінностей між ідеологією православного та католицького пастирського богослов’я щодо змісту діяльності пастиря в межах релігійної спільноти.   На відміну від, переважно, неформального протестантського лідерства, реалізація католицького та православного лідерства здійснюється за формальною ознакою й обумовлена його ієрархічною структурою. Як у католицизмі, так і у православ’ї підкреслюється спадковість релігійного лідерства від Христа через апостолів до сучасної церковної ієрархії, а інститут єпископства, безумовно, асоціюється з релігійним лідерством.

    -                      Обґрунтовано, що у католицькому та православному релігійному лідерстві варто розрізняти пастирство і священство за такими функціональними ознаками: пастирство визначається як сукупність психологічних, морально-етичних та духовно-просвітницьких чинників, що забезпечують виховання найавторитетнішим представником групи (лідером) членів релігійної громади на засадах християнської етики. Священство визначається як формальна позиція керівника церковної структури, що полягає в ідеологічному впливі на членів релігійної громади шляхом виконання ним літургійно-богослужбових функцій. В сучасних умовах розвитку християнської церкви теологи означених християнських напрямів акцентують увагу на максимальному поєднанні священства і пастирства як передумови відродження християнської моралі. У протестантизмі наявність у претендента організаційних, психологічних та моральних чинників до пастирської місії уможливлює виконання ним священицьких функцій.

    -                      Доведено, що у православній та католицькій традиціях існує чітка відмінність в усвідомленні сенсу божественного покликання до пастирського служіння. Католицька церква визначає покликання у його зовнішньому і внутрішньому вираженні, віддавши перевагу покликанню зовнішньому   - Божому, а православні богослови стверджують, що пастирство – обов’язок, визначений церквою, тобто в релігійному служінні надається перевага його управлінській функції. Концепція покликання, започаткована пастирською традицією, змінює функціональні домінанти сучасного лідерства з владних повноважень на принцип служіння громаді, тобто обов’язки лідера повинна виконувати не та людина, яка прагне влади, а та, яка найбільше відповідає даній функціональній ролі задля виконання поставлених завдань.  

    -                      Встановлено, що в сучасному протестантизмі не існує жорсткої межі між соціальним і релігійним життям церкви, тому у процесі формування лідерських навичок соціальні характеристики   стають визначальними. Протестантська ідеологія у осмисленні змісту діяльності релігійного лідера надає перевагу не внутрішньому духовному подвигу, а активній проповідницькій діяльності, тому єдиним беззаперечним авторитетом у протестантизмі лютеранського зразка постає особистість релігійного генія.

    -                      Обґрунтовано, що домінуючим способом реалізації комунікативних зв’язків у релігійному лідерстві є масова комунікація, яка здійснюється шляхом проповідницької діяльності, основним завданням якої є максимально достовірне тлумачення Святого Письма через богонатхненність Святим Духом. Специфіка церковної проповіді вимагає від проповідника володіння відповідним лідерським потенціалом, психологічної здатності впливу та особливого ставлення до комунікативної аудиторії, що обумовлено наявністю у нього комплексу лексико-вербальних та невербальних характеристик для найбільш якісного донесення інформації. Релігійний лідер позиціює себе як активний комунікатор, який силою своєї віри в пропоновані ідеали, знання та переконання   змінює ціннісно-орієнтаційну парадигму тієї релігійної спільноти, з якою активно взаємодіє.

    Теоретичне і практичне значення отриманих результатів визначається тим, що автор започатковує у вітчизняній науковій думці новий напрям дослідження феномену лідерства, а саме -   постаті християнського релігійного лідера у його духовному вимірі. Основні положення розширюють і поглиблюють знання про ідейні витоки релігійного лідерства, закладені християнською традицією, його соціальні, психологічні, організаційні та комунікативні чинники. Отримані наукові результати поглиблюють сучасну філософсько-релігієзнавчу оцінку постаті релігійного лідера в християнській традиції.

    Практичне значення виконаної дисертації полягає в тому, що основні її положення можуть бути використані у філософських, соціально-психологічних та релігієзнавчих наукових розробках при осмисленні сутності релігійного лідерства, а також при читанні нормативних курсів «Релігієзнавство», «Соціологія релігії», спецкурсів на філософських факультетах вищих навчальних закладів. Практична значущість дослідження підтверджена автором публікацією навчальних посібників та науково-методичних розробок.

      Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження   є результатом самостійної дослідницької роботи автора. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.

    Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені автором у доповідях і повідомленнях на міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних і практичних конференціях, семінарах, зокрема: «Молодь. Освіта. Наука. Духовність» (Київ, 2007, 2008, 2009); «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому середовищі» (Київ, 2007, 2008), «Днях науки» філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2008, 2009), «Релігійність в Україні: Зміни і перспективи» (Луцьк, 2008), «Наукові здобутки ХХІ століття» (Луцьк, 2008), «Україна: від самобутності – до соборності» (Київ, 2008), «Парадигма творення в сучасній науці»(Острог, 2008).

    Окрім того, результати дослідження використовувалися автором під час читання лекцій і проведення практичних занять з курсів «Філософія державного управління», «Професійна етика», «Діловий етикет», «Документально-інформаційні комунікації» кафедри документознавства та інформаційної діяльності факультету філології та масових комунікацій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Результати дослідження доповідались і обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Публікації. Основний зміст дисертації висвітлено автором у монографії «Релігійне лідерство в духовному вимірі християнської традиції», а також у 47 публікаціях, з яких – 24 – статті, що вміщені у фахових виданнях, визначених ВАК України, 2 – навчальні посібники, 20 – публікації у наукових журналах, матеріалах наукових конференцій, а також навчально-методичні розробки.

    Кандидатська дисертація « Православне чернецтво в Україні як суспільний феномен » була захищена у 2001 році, а її матеріали у тексті докторської дисертації не використовувались.

    Структура дисертації зумовлена специфікою об’єкта аналізу та логікою дослідження, що випливає з поставленої мети й відповідних головних завдань, необхідних для досягнення мети. Структурно дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, які об’єднують 11 підрозділів, висновків та списку використаної літератури і джерел, що включає 569 назв. Обсяг основного тексту дисертації складає 394 сторінок   та 48 сторінок списку використаної літератури і джерел. Загальний обсяг тексту - 442 сторінки.

     

     

    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

    У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюється мета та завдання роботи, об’єкт і предмет   дослідження, визначаються методи та наукова новизна дисертації, її теоретичне та практичне значення, наводяться дані про публікацію та апробацію наукових досліджень.

    У першому розділі «Методологічні засади та аналітичний огляд літератури і джерел із проблем філософсько - релігієзнавчого змісту християнського лідерства» аналізується ступінь розробленості проблеми, визначаються теоретико-методологічні основи дослідження.

    Джерельна база дослідження складається з першоджерел та додаткової літератури. У своєму дослідженні автор використовує найбільш цінні ідеї історико-філософської, релігієзнавчої та богословської літератури для створення цілісної картини феномену релігійного лідерства в християнській традиції.

    Оскільки тема дисертаційного дослідження знаходиться на стику релігієзнавства, соціальної філософії, психології та соціальних комунікацій (з безперечною і повною перевагою релігієзнавства), тому у роботі над темою дисертації була опрацьована велика кількість джерел релігієзнавчого, філософського, психологічного спрямування.

    Сучасна наукова думка представлена широким спектром досліджень, присвячених осмисленню тих чи інших складових сутності феномену релігійного лідерства, тому ми вважали за доцільне групування джерел та літератури у кілька блоків, що дає можливість відстежити їх еволюцію у широкому філософсько-релігієзнавчому контексті.

    Перший з них складають праці методологічного характеру. Це наукові публікації, монографії , присвячені аналізу феномена   лідерства у цілому, в яких розглядаються питання його змісту, основних складових та історичних особливостей розвитку.

    Автором зазначено, що в дослідницькій літературі спостерігається   розмаїття підходів до вивчення проблеми лідерства, що обумовлено широким сутнісним змістом даного поняття, різноплановістю сфер його застосування і, відповідно, розширеним спектром наукових акцентів при його дослідженні. В дисертації виокремлено наукові роботи, що вміщують комплексний підхід до проблеми лідерства (М. Врис,   Д. Гоулман, Р. Джойнер, Б. Карлоф, А. Менегетті, А. Маслоу, А. МакШейн, Х.Оуэн та ін.).

    Другий блок складають праці теоретичного та практичного спрямування, присвячені питанням релігійного лідерства , зокрема його взаємодії з політичним лідерством.   Це дало можливість відстежити еволюцію даного процесу на широкому філософсько-релігієзнавчому контексті. Означені дослідження варто розподілити на два види – світського та релігійного спрямування. Зокрема, в соціально-філософській літературі поняття релігійного лідерства досліджувалось у його взаємодії з лідерством політичним. Ґенеза взаємовідносин державних і церковних інституцій проаналізована в   історичному контексті у творчості Арістотеля, Н. Макіавеллі, Т. Гоббса, Ж.Бодена, Ла Боесі, Г.Гегеля, А. Шопенгауера, Ф.Ніцше, В. Парето, Г. Алмонда, Р. Дарендорфа.    З вітчизняних дослідників слід виокремити ґрунтовні дослідження політичного лідерства в історичному контексті, виконані А. Пахаревим.

    Наступну групу джерел складають праці представників християнської філософської думки, присвячені сутності пастирського служіння чи окремим аспектам його реалізації.

    Критичне переосмислення пасторського богослов’я   представників патристики представлено у творчості таких представників православної богословської традиції, як Г.Флоровський,   А.Шмеман, Кіпріан (Керн),   Антоній (Храповицький),   Г.Мейєндорф, В.Зеньковський, Антоній (Сурожський), М.Марусяк.

    Аналіз ієрархічної структури православної церкви в історичному контексті присутній у творчості С. Булгакова, А.Лебедєва,   І.Брянчанінова та ін. Історично обумовлена ґенеза пастирської традиції православної церкви представлена в творчості М.Поснова , Е.Голубева, А.Карташева, А.Ніколіна, Т.Грановського.

     Російська релігійна філософська спадщина представлена численними спробами усвідомлення сутності моральних засад християнства та їх реалізації у процесі самовдосконалення окремої особистості. Чільне місце в цьому процесі обіймають твори М.Бердяєва, Л.Карсавіна, П.Флоренського, Е.Трубецького, Н.Федорова, В.Соловйова, Л.Тихомирова, В.Розанова, О.Меня та ін.

    Ґенеза взаємовідносин особистості та церкви у католицькій традиції є одним з напрямів творчо



    Другие новости по теме:

  • Автореферат дисертації з ісламу.
  • Автореферат. Евангельские христиане
  • Отзыв на диссертацию
  • Автореферат дисертації про Диявола
  • Відгук на дисертацію про іслам


    • Комментарии (0):

          Оставить комментарий:

        • Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
          • Ваше Имя:

          • Ваш E-Mail: