Календарь

«    Март 2010    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 



  Популярное



  Архивы

Июль 2013 (3)
Июнь 2013 (1)
Май 2013 (4)
Апрель 2013 (10)
Март 2013 (19)
Февраль 2013 (19)



  Наши счетчики



Яндекс цитирования

» Материалы за Март 2010 года

    Філософія Середньовіччя

    Проф.Дулуман Є.К. -

     

    Тема

    Філософія Середньовіччя

     

    4.1. “Середні віки” - поняття та історичні рамки.

    4.1.а.   Для вивчення та орієнтації в історії людства вчені умовно поділили саму історію на ряд періодів. Середніми віками було визначено той період в історії людства, який наступив після Античності і продовжувався до наступу Нового часу. Отже, Середні віки знаходяться поміж (посередині)  Античності та Нового часу.

    4.1.б.   За різних підходів дослідники початок Середніх віків позначають чи то роком падіння Римської імперії (476), чи то коронацією  Карла Великого (800), чи то роком першого Вселенського Собору християнської церкви (325), а його кінець - стратою англійського короля Карла І Стюарта (1649), а чи роком французької буржуазної революції (1789). Саме ж Середньовіччя поділяється на Середньовіччя раннє та Середньовіччя пізнє. До пізнього Середньовіччя відносять ще й період Відродження (Просвітництва, Гуманізму). В історії культури, а відтак і в історії філософської думки, доба Відродження розглядається як окремий історичний період. Слід тут же сказати, що між історичними періодами не існує ні  чіткої грані, ні абсолютного розмежування.  

    4.1.в.  Середні віки - це період неподільного панування феодалізму, кріпосницького ладу. Середні віки - це в той же час період неподільного панування  християнської  релігії на європейському континенті. Ось ці дві особливості і в той же час два фактори - феодалізм і християнство - зумовили собою зміст, стан та соціальне місце філософії періоду Середньовіччя.

    4.1.г.   Ми вже знаємо, що увесь духовний світ широких верст населення в історичному минулому повністю спирався і проростав на ґрунті світогляду релігійного. На початку нашої ери Римська імперія та релігія її населення потрапили в кризовий стан. Християнство за тих часів було  одноразово  відображенням релігійної кризи і  виходом з неї.

    Християнство було якісним стрибком вперед; стало принципово новим етапом в історії розвитку релігії. Замість віри в багатьох богів (політеїзму) воно запропонувало віру в єдиного Бога (монотеїзм); замість повсюдних національних релігій вона стало релігією  для всіх народів (світовою). Будучи новою релігією, християнство могло вистояти і утвердитися в своїй якості, лише рішуче і всебічно заперечивши несумісні з ним якості тогочасного греко-римського світу.

    В силу зазначених причин християнство розірвало ланцюг спадкоємності в розвитку історії всієї культури людства. За висновками цілого ряду дослідників - серед яких знаходиться чимала кількість і богословів - християнство на 1.000 років загальмувало соціальний і культурний розвиток людства. Це сталося наслідком того, що християнство знищило всю античну культуру, як культуру язичницьку, як культуру антихристиянську. Християни зруйнували грецькі храми, звалили статуї богів; заборонили театри, спортивні змагання; спалили книгосховища, в тому числі знамениту Олександрійську бібліотеку. Разом з античною культурою була знищена і антична філософія. [Декретом святого і християнолюбивого візантійського імператора Юстиніана остання антична школа платонізму в Афінах була ліквідована  в 529 році.]

     

     

     

    4.2. Взаємини християнства з філософією.

    4.2.а.   Християнство - релігія, а тому і світогляд християнства - це світогляд релігійний. А як ми вже знаємо, релігійний світогляд за рівнем свого розвитку стоїть нижче світогляду філософського. І не лише нижче. З перших же днів свого існування християнство заявило про своє вороже  ставлення до філософії.

    Творці та діячі первісного християнства протягом 1-2 століть були виключно євреями за національністю та іудаїстами за релігійними переконаннями. У створенні системи християнських вірувань (світогляду) вони виходили з окремих текстів Танаху  (Святого письма іудаїзму).
    Просмотров: 4231 | Комментариев: 0

    Александрийская и Антиохийская богословские школы

    Александрийская и Антиохийская богословские школы:

    их влияние на становление

    христианского мировоззрения и философии

    Когда первоначальное христианство, пройдя полутара столетнее развитие, наконец, почувствовало себя относительно самостоятельным от иудаизма религиозным образованием и отличным от так называемого язычества религией, оно почувствовало крайнюю необходимость осознанать самое себя и привести в хоть какую-то систему свое религиозное мировоззрение. Сначала это было делом различного рода бродячих и осевших проповедников христианства: апостолов, пророков, пресвитеров, диаконов, целителей, глоссолальщиков (разговаривающих «иными» языками), епископов, толкователей и им подобных служителей Бога христианского. Со временем возникла необходимость специально подготавливать прозелитов ко крещению и принятия в общину христиан. Наметившихся овец христианства сначала зачисляли в число приближенных. Их в то время называли оглашенными, посколько им только вкратце «оглашали» христианское вероучение. В меру распространения христианства возникла необходимость квалифицированного изложения сущности христианства. Уже к концу второго столетия появляются катехизические школы или, по-другому,  школы «катехуменов» (от греческого слова «kat’echizo – оглашаю, излагаю усно), в которых учение христианства излагалось в виде ответов на вопросы. Катехизические школы существовали в городах и крупных населенных пунктах. Эти катехизические школы послужили основавой появившися в начале 3-го столетия христианских богословских школ, которые принялись за приведение в систему и аргументированное изложение сущности христианского вероучения. На протяжении 3-6 столетия в рамках христианства действовало несколько крупных и десятки мелких богословских школ. Эти школы пропагандировали различные варианты христианства и жестоко враждовали между собой, но вместе с тем своей взаимной неприязнью и в процессе взаимной борьбы способствовали постепенной выработке догматов и унификации христианского мировоззрения.

    Мы не будем сейчас анализировать сущность богословских тонкостей разногласий между христианскими богословскими школами. Остановимся только на их отношениях к философии и мерой использования философии в своем богословствовании. А именно это обстоятельство послужило началом  формирования собственно средневековой, христианской, философии.

    Значительная часть христианских богословских школ 3-4 столетия полностью отрицала значение и пользу для христианских верований философии, порицали последнюю и всячески избегала ее[1]. Среди таких следует отметить,  малоазийскую (Кападокийскую) и северо-африканскую (Карфагенскую) школы.  Другие же богословские школы старались использовать греко-римскую философию как для поднятия идеологического внешнего престижа христианства, так и для внутреннних потреб: систематизации и четкой формулировки основных положений христианского вероучения[2]. Среди таких школ доминирующее и решающее для будущего христианского вероучения  место занимали взаимно конкурирующие между собой Александрийская и Антиохийская богословские школы. Обе эти школы дружно пытались согласовать христианскую веру с разумом, догматы христианской церкви вложить в рамки философского дискурса. Бурная деятельность и непримиримая вражда между этими школами испирировала созыв шести Вселенских и десятки поместных соборов, на которых виднейшие иерахи и монашествующая братия в спорах, а нередко и на кулаках, доказывали свою правоту и утверждали истины христианской церкви, как то в классической форме было продемонстрирована в 449 году на Вселенском  Эфеском, прозванным «Разбойничьим», соборе[3].



    [1] См. подробнее: Евграф Смирнов. История христианской церкви. СПБ, 1901, стр. 108-112.

    [2] См. подробнее: Елпидинский. Общая церковная история. Вып. 1. СПБ. 1903, стр. 176-201.

    [3] См. В.В. Болотов. Лекции по истории древней церкви. Том 3. СПБ, 1913, стр.320-345; А. Лебедев. Вселенские соборы 4 – 5 столетия. М., 1879, стр. 220 – 225

    Просмотров: 6308 | Комментариев: 1

    Т.Г. Шевченко - атеїст

    Поф. Дулуман Є.К. –

    доктор філософських наук,

    кандидат богослов’я.

     


    Світогляд Т.Г. ШЕВЧЕНКА:

    Релігія і Атеїзм

     

     

    З М І С Т:

    ВСТУП: Світогляд великих людей.

    1.Ім’я Тараса Григоровича Шевченка в ідеологічній боротьбі.

    2. Поет зневажливо ставився до церкви і попів.

    3. Біблійні сюжети в творчості Т. Г. Шевченка.

    4. Т.Г. Шевченко заперечував існування Бога.

    5. Церковники про ставлення Т. Г. ШЕВЧЕНКА  до релігії.

    6.Форми спотворення світогляду Т. Г. ШЕВЧЕНКА.

    ЗАКЛЮЧЕННЯ:  Гімн черничий.

     

    ВСТУП.

    Світогляд великих людей – це та загальна духовна опора, на якій він стоїть, з точки зору якої дивиться на світ, бачить його і зображує своє бачення нам. За змістом і ґатунком світогляд різних великих людей, як і людей звичайних,  різний, що  дає нам формальні підстави вбачати в них, великих людях, своїх однодумців та вчителів, або чужих нам та опонентів.

    Великі люди бачать дальше нас, глибше нас і краще нас. А тому ідеологи різних груп і верст населення всіляко намагаються впливових великих людей разом з їх творчістю зарахувати до своїх однодумців. При цьому їх в першу чергу цікавить не саме творчість великих людей, а  їх особистий авторитет. Проте в творчості велика людина виражає свою особистість лише опосередковано і не завжди адекватно. Так, в архітектурі чи в музиці  особистість творця виявляється меншою мірою, аніж то ми можемо побачити в творчості літературній. Іще до цього: людина, що пише церковну музику може бути зовсім не церковною; той, що пише патріотичні твори,  може виявитися зовсім не патріотом; той, що пише про насолоду випивки, не обов’язково алкоголік.

    Зовсім іншу картину ми бачимо, коли людина творить в галузі художньої летератури. Тут автор худжожних творів пише про те яе він особисто бачить світ, як він особисто ставиться до того, що він описує в своїй творчості. Тут людина, якщо говорити узагальнено,  пише про свій світогляд. Світогляд – це не лише духовна основа людини, а це – сама людина в його духовно-особистому вимірі.

     

    1. Місце Тараса Григоровича Шевченка в ідеологічній боротьбі.

    В своїй  творчості Тарас Григорович Шевченко в найбільш адекватній формі виразив самого себе; своєю творчістю найбільш адекватно виразив почуття, суспільні та індивідуальні ідеали простого роботящого українця і у порівнянні з іншими діячами української культури справив найбільший вплив на образ  духовного життя всього українського народу.  В цьому полягає головна причина того, що різних відтінків українські ідеологи  - від фашиствуючих націоналістів до безбатченків-космополітів – намагаються зарахувати Великого Кобзаря в свої однодумці і таким чином використати його авторитет в своїх  особистих і соціальних інтересах.

    Просмотров: 4561 | Комментариев: 0

    Доказательства эволюции

    Доказательства эволюции

    Вступительное слово

    1. Все ли ученые признают эволюцию?

    2. Чем гипотезы и теории отличаются от доказанных фактов

    3. Общие замечания

    4. Появление новых полезных свойств в результате мутаций

    5. Изменения видов при доместикации (от искусственного отбора к естественному)

     

    1. Вступительное слово

    Современная биология неотделима от концепции биологической эволюции. Как сказал один из крупнейших биологов-теоретиков XX века Феодосий Григорьевич Добржанский (1900–1975), «ничто в биологии не имеет смысла кроме как в свете эволюции» (nothing in biology makes sense except in the light of evolution) — так было озаглавлено его эссе, опубликованное в 1973 г.

    Мировое научное сообщество обоснованно считает, что имеющиеся доказательства эволюции настолько неопровержимы и всеобъемлющи, что отрицать факт биологической эволюции, оставаясь в рамках науки, сегодня уже невозможно. К каждому отдельному примеру или аргументу всегда можно при большом желании придраться (этим и занимаются антиэволюционисты, часто не совсем точно именуемые креационистами — люди, отвергающие научную концепцию эволюции), но с научными представлениями об эволюции согласуются миллионы фактов. Эволюция придает смысл, логику и стройность всему гигантскому массиву накопленных биологией знаний.

    Однако то, что очевидно специалистам, далеко не всегда очевидно людям, не занимающимся наукой профессионально. К сожалению, антиэволюционистская пропаганда продолжает находить отклик в сердцах многих далеких от биологии людей. Этому есть целый ряд причин, в том числе психологических. Например, многим кажется, что происхождение от обезьян умаляет человеческое достоинство. По мнению ряда психологов, живучесть креационизма отчасти связана с врожденными особенностями человеческой психики. В частности, людям, особенно в детстве, свойственна так называемая «неупорядоченная телеология» — склонность приписывать некую изначальную цель всем объектам окружающего мира (тучи существуют, чтобы шел дождик, а львы — чтобы смотреть на них в зоопарке) (см.: Неприятие научного знания уходит корнями в детскую психологию).

    Помимо врожденных психологических особенностей, распространению креационизма и других ненаучных и лженаучных представлений и суеверий способствует и распространение демократических ценностей. Как это часто бывает, люди начинают применять законы и правила, справедливые и уместные в рамках определенного круга явлений, далеко за пределами области их применимости. Что хорошо для политики и социальных отношений, не обязательно хорошо для науки. В науке нельзя ни решать вопросы всеобщим голосованием, ни рассматривать любые точки зрения как изначально равноправные, ни считать одинаково весомыми мнения экспертов и дилетантов (подробнее см.: Письмо на Российское телевидение). Это особенно актуально для биологии.

    Современная биология в значительной мере основана на фактах и идеях, которые противоречат врожденным склонностям нашей психики. Из всех наук именно биология, по мнению многих, вступает в самое сильное противоречие с религией. Не секрет, что у представителей многих конфессий факт происхождения человека от обезьян часто вызывает резкое неприятие.

    Эволюция является твердо установленным научным фактом. Но для того, чтобы это осознать, необходимо довольно подробное знакомство с данными биологической науки. Между тем даже профессиональным биологам в наши дни трудно ориентироваться в неиссякаемом потоке новых фактов, опытов, открытий и гипотез. В связи с этим популяризация биологических знаний сегодня приобретает особенно большое значение. Мировое научное сообщество вполне это осознает, чему свидетельством большое количество научно-популярных книг об эволюции, изданных в последние годы (к сожалению, преимущественно за рубежом).

    Электронная публикация "Доказательства эволюции" представляет собой популярное пособие для тех, кто интересуется естественными науками, но не занимается ими профессионально, в том числе для продвинутых школьников. В нем рассказано об основных группах научных фактов, подтверждающих реальность биологической эволюции, и о том, почему представления антиэволюционистов нельзя считать научными.

    Просмотров: 2542 | Комментариев: 0

    Введение христианства на Руси

    Е.К.Дулуман А.С. Глушак  
     

     

     

     

    ВВЕДЕНИЕ ХРИСТИАНСТВА НА РУСИ:
     

    легенды,  события,  факты  
     

     

     

     

    Художник Л. Е. КИТАЙГОРОДСКИЙ  
     

     

    Рецензенты: Н. С. ГОРДИЕНКО, доктор философских наук, профессор;  
     

     

    Г. М. НИКОЛАЕНКО, кандидат исторических наук.  
     

     

     

    © Издательство Таврия, 1988. – 184 с.: ил.

     

    ISBN 5-7780-0017-0

     

     

    Ученые с материалистических позиций исследуют предпосылки введения христианства на Руси. Привлекая большой круг публикаций, в том числе и древнерусские летописи, литературные памятники, они разоблачают церковные штампы, тенденциозные объяснения причин, обстоятельств и последствий данного явления. В книге освещаются малоисследованные стороны общественной жизни Древнерусского государства, показывается несостоятельность богословских концепций роли русской православной церкви в судьбах нашего народа.

     

    Для широкого круга читателей.

    Просмотров: 13504 | Комментариев: 0

    Антична філософія

    2. Специфіка античної філософії

    та її місце в культурі європейських народів.

    4.2.а. Взаємини зі світоглядом релігійним;

        Філософія Стародавної Греції - це філософія, так би мовити, в  "чистому вигляді", -  філософія взагалі,  філософія  без яких би не було релігійних додатків.

    Антична філософія не тільки не загравала з релігією, а і відкрито протиставляла себе стилю релігійного мислення, релігійному світогляду. Саме цю особливість філософії мав на увазі молодий Карл Маркс, який, будучи ще гегельянцем, у зверненні до богословів писав: "Але філософія говорить про релігійні і філософські предмети інакше, аніж говорите про це ви. Ви говорите про ці предмети, не вивчивши їх; вона ж говорить про них після їх вивчення;  ви звертаєтеся до почуття, вона звертається до розуму; ви проклинаєте, вона учить; ви обіцяєте небо й увесь світ, вона не обіцяє нічого, крім істини; ви вимагаєте віри у вашу віру, вона не вимагає віри у свої висновки, вона вимагає перевірки сумнівів; ви лякаєте, вона заспокоює. І, право, філософія досить знає життя, щоб зрозуміти, що її висновки не потурають гонитві за насолодою, не догоджають егоїзму - ні небесного,  ні земного світу. < ... >  Адже вам (віруючим християнам - Е.Д.)  було сказано, що скарби ваші - не від світу цього. Якщо ж ви визнаєте, що варто віддавати кесареве  - кесарю, а боже - богу, тоді шануйте  не лише золотого тільця, але, - принаймні, до такої ж міри, - і вільний розум владарем світу; "дію вільного розуму" ми і називаємо  філософствуванням."[1]

     

    4.2.б. Широта філософської проблематики;

        Всесвітньо-історичне значення філософії Стародавної Греції полягає в тім, що саме вона заклала фундамент філософського мислення. Більш того, давньогрецька філософія відразу ж охопила всі проблеми світогляду і розпочала їх ефективно вирішувати. Фрідріх Енгельс справедливо відзначав, що в різноманітних формах грецької філософії вже в зародку, у процесі виникнення, було поставлено  питання всіх пізніших філософських шкіл Європи.[2]

     

    4.2.в. Значення  для  європейської   філософської думки.

    Грецька філософія поклала початок однієї з основних філософій світу. З неї не лише розпочинається європейська філософська думка, - вона підняла проблеми, що більш ніж на два тисячоліття визначили  тематику всієї наступної європейської філософії. Протягом двох з половиною тисяч років не було такої теми філософських дискусій, філософських розробок, джерела  яких не можна було б відшукати  в давньогрецькій філософії. У такий спосіб антична філософія запліднила собою всі напрямки філософської думки Європи, постійно була і є її невід'ємною частиною, постійно пульсує у висках  європейських філософів.

    Представники сучасного постмодернізму почали висловлювати думку, що  наприкінці 20-сторіччя  наступив кінець історії античної філософії, яку вони, постмодерністи, в узагальненому вигляді називають філософією модернізму. Нам особисто здається, що це невірні оцінки, і дарма модерністи намагаються укласти античну філософію в труну. Антична філософія і зараз жива, вони і зараз є живлющим джерелом європейського філософського світогляду і, по нашій оцінці, разом з європейською філософією перетворюється в надбання всього людства, - поширює свій вплив на індійський і китайський культурні ареали.



    [1] К.Маркс. Передовица в № 179 "Kolnische Zeitung".

    [2] К.Маркс і Ф.Енгельс. Твори. Том 20, стор. 347.

    Просмотров: 4958 | Комментариев: 0

    Студенты против омракобесивания

    Студенты против омракобесивания

    Студенты против омракобесивания

     

    В четверг, 4 марта, в Московский инженерно-физический институт (МИФИ) нанес визит патриарх Московский и всея Руси Кирилл. В честь его приезда ректор вуза Михаил Стриханов и ученый совет вуза решили убрать из внутреннего дворика университетского городка памятник "МИФИческому студенту", который олицетворяет девиз вуза "Дорогу осилит идущий". Поздним вечером 1 марта на месте символа вуза был установлен православный крест. А "МИФИческий студент" переехал на задворки. Многие студенты не оценили замену. Наиболее активные из них создали группу противодействия политике руководства МИФИ.

    Просмотров: 1560 | Комментариев: 0

    От Кирилла - подальше.


     От молящегося за вас Кирилла держитесь подальше!

    Между российской олимпийской командой и новым президентом Украины Виктором Януковичем есть некоторое сходство. Об этом в интервью радио "Свобода" заявил 2 марта российский публицист Виктор Шендерович.

    Свое мнение он аргументировал тем, что и олимпийцы, и Янукович получили в начале своего пути благословение Патриарха Московского и всея Руси Кирилла. "Олимпийцам оно не помогло. Есть, как вы думаете, у Януковича опасения теперь бояться того, что и у него не сложится?", — сказал Шендерович.

    "Вообще, после ванкуверского опыта я бы держался подальше от Патриарха, — добавил публицист. — Здесь имеет смысл говорить даже не о нравственной стороне вопроса (она не обсуждается), а об умственной.
    Просмотров: 1924 | Комментариев: 1

    Гундяева - на мыло!

    Гундяева – на мыло!

    [Церковными правилами на каждого верующего, совершившего грех, поступившего вопреки воле Бога или «Произносящего имя божие всуе» (Третья заповедь Десятисловия – Исход, 20:7;Левит, 19:12; Второзаконие, 5:11; Матфея, 5:33), накладывается епитемия, вплоть до извержение из сана, наложение власяницы и вериг. Провожая сортсменов на зимнюю Олимпиаду в Ванкувер, патриарх Кирилл, который Гундяев, своими молитвами дерзнул побеспокоить Господа Бога в его позаествественном бытии. Богу эта молитва, определённо,  не понравилась, что Он и показал в итогах спортивных достижений. Знать Гундяев или неугодник божий, или всуе употреблял имя несуществуюшего бога. Патриарха Гундяева – на мыло!]

    "Конечно, мы ожидали большего,

    но все-таки это не повод опускать руки,

    посыпать голову пеплом и бесконечно,

    до изнеможения бить себя веригами".

    Так выразился Владимир Путин

    по случаю скромных для России

     итогов зимних Игр в Ванкувере.

    Религиозный аксессуар появился в речи премьера, надо полагать, неспроста. Ведь за океан российскую сборную провожал сам патриарх Кирилл, наказавший атлетам "через не могу" сделать то, чего ждет от них народ.

    Граждане России, верующие и неверующие, вправе наложить сответствующей меры епитимью на Его Святейшество Гундяева – да и на всех сановников Московской патриархии – как не оправдавшего нашего спортивного доверия.

    Вследствие ванкуверских неудач в российской прессе развернулась несколько странная дискуссия: почему покровительство Русской православной церкви не помогло спортсменам или помогло лишь некоторым? При этом вопрошающие не сомневаются в том, что Господь Бог обязан выполнить условия контракта, если, конечно, стряпчий - в данном случае патриарх Кирилл - сделал все, на что он себя подрядил, что от него требовалось, и хотя бы сделал всё  правильно.

    Просмотров: 1257 | Комментариев: 0

    Размышление о вере и религии - 02

    Любовь Шифнер


    02.
     Где наш дом родной?
     

     

    Пока мы с мужем обустраивались в Германии, несколько лет промчались, как один день. Всё время  приходилось чего-то добиваться: то правильных документов, то жилья, но когда основные проблемы были решены, в нашу душу стали закрадываться сомнения: «Правильно ли мы сделали, уехав на чужбину да еще в немолодом возрасте?» На ум приходили крылатые изречения типа: «Везде хорошо, а дома лучше».

    В мечтах рисовался небольшой зеленый городок в России, где можно спокойно жить нам, пенсионерам, наслаждаясь чистой экологией и свежими продуктами. Не без колебаний приступили мы к осуществлению заветной мечты. Что могли, продали, многое раздарили, прослышав о сложностях переезда с вещами через границу.

    Осуществлять проект я отправилась первой, мне надо было приобрести подходящее жильё. Перед мужем стояла другая задача. Он должен был с оставшимися вещами приехать в Россию на машине, благо, что нашёлся человек, взявшийся осуществить эту нелёгкую поездку.

    И вот я в России! Москва продолжала расти и вширь, и ввысь. Однотипные островки многоэтажных новостроек поднялись по всему мегаполису. Банки и казино стали основными атрибутами города.

    Центральные улицы подмосковных городов уже напоминали столицу: ухоженные проспекты, современные магазины-супермаркеты, добротные автобусы и новые маршрутки. На окраинах всё оставалось по-прежнему: разрушающиеся здания, колдобины и кучи мусора у переполненных контейнеров. Это пространство предназначено для обычного, бедного люда. Так называемые «новые русские» предпочитают жить в своих виллах и коттеджах на окраинах городов, укрепляя их, как средневековые рыцари свои замки, высокими каменными заборами.

    Много городов я объездила, пока убедилась, чем дальше от столицы, тем беспросветнее.
    Просмотров: 1227 | Комментариев: 0