Календарь

«    Май 2011    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031 



  Популярное





» Материалы за 02.05.2011

    Німецька класична філософія

    1.  
      1. Місце німецької філософії кінця XVIII - XIX століття в історії філософської думки.

    З кінця XVIII століття стало очевидним те, що існуюча філософія (філософія Нового часу) вже себе вичерпала. Вона вже не могла ні світоглядно узагальнити досягнутий рівень людського пізнання, ні служити основою подальшого розвитку наукових знань. Наука цього часу вже переступила рамки механістичних поглядів на світ Декарта, Лейбніца, Ньютона. Наука на практиці показала діалектичну суперечність дійсності, її постійну мінливість. А її пізнання залишалося метафізичним. Філософськи узагальнити стан і рівень досягнутого наукою осягнення світу й тим самим відкрити дорогу новим, небаченим в історії людства науковим відкриттям у всіх областях знання лягло на плечі німецьких філософів.

    Німецька філософія кінця XVIII - середини XIX століть займає виключно важливе місце в історії розвитку філософської думки. Це положення можна уподібнити положенню грецької філософії в античному світі. Фрідріх Енгельс, а за ним і весь марксизм і абсолютна більшість дослідників і філософів вважають цю філософію класичною. Така назва німецької філософії кінця XVIII - середини XIX століть сповна виправдана 

    1. В  якому сенсі німецька філософія кінця XVIII - середини XIX століть вважається класичною?

     Німецька філософія кінця XVIII - середини XIX століть, по-перше, є вершиною світової філософської думки, оскільки в ній філософія показала себе в її високому, «найчистішому» вигляді: вона, по словах Гегеля, засобами руху лише світоглядних категорій показала нам світ і наше місце в цьому світі. Вона, по-друге, дала нам повну й закінчену систему вирішення всіх світоглядних проблем. Німецька філософія кінця XVIII - середини XIX століть стала вищим рівнем і в той час завершенням розвитку античної, а звідси - і власне європейської філософської думки. Вона розв'язала всі проблеми й таким чином, які були початі ще в умовах культури античності.

    Узагальнюючи, слід сказати: німецька класична філософія є не лише вищим рівнем, але й завершенням розвитку європейської філософської думки. Це зовсім не означає, що розвиток філософської думки закінчується німецькою класичною філософією. Зовсім не так! Як не може зупинитися розвиток вмісту нашого світогляду й наше місце на цьому світі, так саме не може зупинитися розвиток філософської думки народами ще існуючої європейської культури. Але все таки, слід визнати, що після німецької класичної філософії європейська філософія, філософія європейських народів, виходить за рамки власне європейських народів і починає розвиватися у світовому масштабі, це по-перше, а по-друге - усередині самої європейської культури починає розвиватися окрім традиційно античних, також на основах колись не властивих і, останнім часом, ворожих духу й основам античної філософії.

     

    г. Особисто я іншим джерелом і передумовою німецької класичної філософії назвавши би німецьку мову, яка своїм словарним запасом, своєю гнучкістю і необмеженою здібністю до створення все нових і нових зрозумілих німцеві понять, своєю конструкцією пропозицій у найбільшій мірі пристосована до викладу філософській думки і до самого філософствування. Мова філософських творів для тих, що не знають німецької мови, звичайно, важка; викладені нею думки не завжди піддаються легкому викладу іншими мовами. Не випадково, коли молодий французький філософ-початківець Огюст Конт, майбутній засновник філософії позитивізму, письмово попросив Гегеля коротко викласти особисто для нього суть своєї філософії коротко, загальнодоступно й французькою, класик німецької філософії відповів: «На жаль, моєї філософії не можна викласти ні коротко, ні загальнодоступно, ні, тим більше, французькою».

    д. І нарешті, джерелом німецької класичної філософії був безперечний талант і величезна працьовитість самих філософів. Усі вони досконало й творчо засвоїли досягнення всієї передуючої їм європейської філософської думки, рухалися в руслі багатої вітчизняної спадщини філософів Нового часу: Лейбніца, Хрістіана Вольфа (1679 - 1754), Олександра Готліба Баумгартена (1714-1762). Будучи німцями, будучи класиками німецької класичної філософії, вони й творили на високому рівні європейської світової філософської думки і повністю належали до неї.

    До представників Німецької класичної філософії належати: Еммануїл Кант, Іоганн Готліб Фіхте(1762-1814), Фрідріх Вільгельм Йосиф Шеллінг (1775 - 1854), Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770 - 1830), Людвіг Андреас Фейєрбах (1804 - 1872) і Карл Маркс (1818 - 1882). На розгляді їх філософської творчості, зокрема - в області теорії пізнання, ми й зупинимося.

    Просмотров: | Комментариев: 0