1.3 Середньовіччя - це період неподільного панування феодалізму, кріпосницького ладу. Середньовіччя - це також час неподільного панування християнської релігії на європейському континенті. Ось ці дві особливості і два фактори - феодалізм і християнство - зумовили собою зміст, стан і соціальне місце філософії періоду Середньовіччя.

1.4 Ми вже знаємо, що весь духовний світ широких верств населення в історичному минулому спирався і виростав на ґрунті світогляду релігійного. На початку нашої ери Римська імперія і релігія її населення потрапили в глибоку кризу. Християнство того часу було одночасно і відображенням релігійної кризи, і виходом з неї.

Християнство було якісним стрибком вперед; стало принципово новим етапом в історії розвитку релігії. Замість віри в багатьох богів (політеїзм) воно запропонувало віру в єдиного Бога (монотеїзм); замість повсюдно національних релігій воно запропонувало людству світову, космополітичну релігію. Будучи новою релігією, християнство могло встояти і утвердитися у своїй якості тільки в тому випадку, якщо воно буде рішуче і всебічно заперечувати - хоча б на початкових етапах свого існування - несумісні з ним якості греко-римського світу.

У силу зазначених причин християнство розірвало ланцюг спадкоємності в розвитку всієї культури людства. Ряд відомих дослідників, серед яких знаходиться чимала кількість богословів - вважають, що християнство на 1000 років загальмувало соціальний і культурний прогрес людства. Це стало результатом того, що християнство знищило всю античну культуру, як культуру язичницьку, як культуру антихристиянську. Християни зруйнували грецькі храми, звалили статуї богів; заборонили театри, спортивні змагання; спалили книгосховища, в тому числі - знамениту Олександрійську бібліотеку. Разом з античною культурою була знищена і антична філософія. Декретом святого і христолюбивого візантійського імператора Юстиніана остання антична школа неоплатонізму в Афінах була ліквідована в 529 році.