Каталог
Популярное
Автореферат дисертації про Диявола
Три релігії – іудаїзм, християнство та іслам – демонструють подібні риси в основних положеннях свого віровчення, зокрема у демонологічних доктринах. Разом з тим порівняльні аспекти останніх відсутні. Праці вчених переважно спрямовані на вивчення питань, пов’язаних з іудаїзмом, християнством та ісламом окремо. Відтак, постає необхідність в компаративному аналізі проблеми.
Моральні норми і настанови є важливою частиною будь-якої релігії. Чільне місце вони посідають у релігійному вченні авраамістичних систем. На сучасному етапі свого розвитку релігія все більше перетворюється на моральне явище. Перебираючи на себе роль морального вихователя і морального регулятора, церква у своїх теологічних конструкціях актуалізує питання буття «нечистого» з метою здійснення морального контролю за життям вірян. Все визнане релігією гріховним, ототожнюється з отцем гріха – Сатаною (Дияволом, Іблісом). Поява якихось антагоністичних конкретній релігії ідеологій теж нерідко пояснюється через демонічну інспірацію. Так, загальновідомим є факт демонізації ворожих релігійних систем, комунізму, деяких філософських вчень. З цього видно, що церква прагне регулювати поведінку людини через протиставлення Бог-антибог (Диявол). Вивчення названих демонологічних процесів заслуговує окремої уваги.
Однією з важливих ознак сьогодення є звуження впливу традиційних релігій в суспільстві, його секуляризація.
Відгук на дисертацію про Диявола
За останні два, а скоріше і за всі три десятиліття у всьому світі, а особливо в країнах колишнього Радянського Союзу все більшого розмаху одержує поширення та культивування релігії, а в органічній єдності з нею всіляких видів віри в надприродне: містики, теософії, єзотерізму, єкзотерізму, чаклунства, цілительства, ворожіння, розв’язування шлюбного вузла, вигнання бісів, миро- течію та оновлення вікон, гороскопів, полтергейстів, сатанізму, демонології та всякого роду незраховуваного числа подібної чортівні. При чому чортівня явно бере верх над власне церковно організованими віруваннями та діями.
Так, міжнародні конкретно-соціологічні дослідження свідчать, що, наприклад, в Сполучених Штатах Америки до релігійних церквів та сект належать 40% громадян країни, а в існування нечистої сили, чаклунство, та іншу «чортівню» вірять 97%. У Німеччині відповідно 30% проти 52%, в традиційно атеїстичній Франції 21% проти 45%. А в практично атеїстичних Швеції, Норвегії, Естонії, Чехії, Ісландії 10-15 процентів проти 40-50.
В сучасній Росії, Білорусії та Україні при конкретно-соціологічних опитуваннях віруючими себе називають майже 80, 90 і більше процентів, а богослужіння хоча б 2-3 рази на рік відвідують десь 10-15 процентів. Московський патріарх Кирило Гундяєв, що називає всіх росіян православними, визнає, що серед цих православних лише 3 – 5 процентів так званих «вцерковлених». А решта 85 процентів православних – віруючі невцепкрвоених. В Україні така ж картина з православними та з їх вцерковленням [1]. Ось цих не вцерковлених, з точки зору, будемо говорити, «академічного релігієзнавства» не можна назвати невіруючими чи атеїстами. Вони вірять в існування надприродних явищ та істот. А, на мою думку, віра в надприродні явища та істоти є невід’ємною ознакою, атрибутом и модусом, релігії. Адже релігія - це