Календарь

«    Март 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031



  Популярное





» » Відгук на дисертацію про Диявола

    Відгук на дисертацію про Диявола

    8-12-2009 06:39 - duluman - Диссертации | Просмотров:

    В І Д Г У К

    офіційного опонента, доктора філософських наук, професора

    Дулумана Є.К. на дисертацію КУЗЕВА   Валерія Валерійовича: «РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ДЕМОНОЛОГІЧНИХ УЯВЛЕНЬ АВРААМІСТИЧНИХ РЕЛІГІЙ (ДО ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ)»

    що подана на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

    за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство

    Шановні члени Вченої Ради!

    Пані та панове!

    Колеги і товариші!

    За останні два, а скоріше і за всі три десятиліття у всьому світі, а особливо в країнах колишнього Радянського Союзу все більшого розмаху одержує поширення та культивування релігії, а в органічній єдності з нею всіляких видів віри в надприродне: містики, теософії, єзотерізму, єкзотерізму, чаклунства, цілительства, ворожіння, розв’язування шлюбного вузла, вигнання бісів, миро- течію та оновлення вікон, гороскопів, полтергейстів, сатанізму, демонології та всякого роду незраховуваного числа подібної чортівні. При чому чортівня явно бере верх над власне церковно організованими віруваннями та діями.

    Так, міжнародні конкретно-соціологічні дослідження свідчать, що, наприклад, в Сполучених Штатах Америки до релігійних церквів та сект належать 40% громадян країни, а в існування нечистої сили, чаклунство, та іншу «чортівню» вірять 97%.   У Німеччині відповідно 30% проти 52%, в традиційно атеїстичній Франції 21% проти 45%.   А в практично атеїстичних Швеції, Норвегії, Естонії, Чехії, Ісландії    10-15 процентів проти   40-50.

    В сучасній Росії, Білорусії та Україні при конкретно-соціологічних опитуваннях віруючими себе називають майже 80, 90 і більше процентів, а богослужіння хоча б 2-3 рази на рік відвідують десь 10-15 процентів. Московський патріарх Кирило Гундяєв, що називає всіх росіян православними, визнає, що серед цих православних лише 3 – 5   процентів так званих «вцерковлених». А решта 85 процентів православних – віруючі невцепкрвоених. В Україні така ж картина з православними та з їх вцерковленням [1] . Ось цих не вцерковлених, з точки зору, будемо говорити, «академічного релігієзнавства» не можна назвати невіруючими чи атеїстами. Вони вірять в існування надприродних явищ та істот. А, на мою думку, віра в надприродні явища та істоти є невід’ємною ознакою, атрибутом и модусом, релігії. Адже релігія - це світогляд, в основі якого лежить віра в існування надприродного. З цієї точки зору, академічне релігієзнавство не може обмежити себе дослідженням лише   тих явищ релігії, що проявлять себе релігійних громадах: церквах, сектах та розколах. Якщо ми обмежимо себе саме дослідженням лише церковного релігієзнавства, то ми дуже і дуже обсяг об’єкт свого дослідження.

    Між віруваннями   у всіляке, як я назвав вище, «чортовиння» домінуюче і за кількістю і за якістю місце займає вірування в існування Диявола . Український центр економічних та соціальних досліджень імені А. Розумкова, провів спеціальне дослідження і прийшов до висновку, що 45,9% громадян України зараз вірять в існування Диявола.  

    На скільки мені відомо, після розвалу Радянського Союзу   у всіх   пострадянських країнах вчені та наукові установи зосередились на вивченні релігії церковної, конфесійної, і майже не звертають уваги на релігію поза церковну та поза конфесійну. У всякому разі,   його величність Диявола в радянські часи філософськи потурбувала лише Галина Георгіївна Ярмиш в своїй дисертації на тему:«Філософські проблеми критики християнського демонологiзму». Решта публікацій минулого часу: Сандулова «Диявол. Історичний і культурний феномен», А. Григоренко «Сатана там править бал», А. Доєв «Про рай і пекло», В. Яковлєв «Добро» та «Зло»   в християнському віровченні», Є. Парнов «Трон Люцифера. Критичні нариси магії та окультизму», носять історичний, етнографічний, інформаційний та художньо-літературній характер.

    Дисертація аспіранта Відділення релігієзнавства Інституту філософії Академії наук України свідчить про те, що його науковці звернулися до філософського вивчення важливого релігійного феномену, розпочавши з філософсько-релігієзнавчого аналізу   демонологічних уявлень авраамістичних релігій. Аспірант цього Відділення Кузев Валерій Валерійович звернувся до актуальної теми     релігієзнавчого дослідження. У сучасному глобалізованому світі процес зближення і зіткнення релігій взагалі та релігій авраамістичної традиції зокрема як на інтернаціональному, так і в регіональних масштабах поставив нагальну проблему вивчення відмінного і спільного у віровченні, культі і практиці сучасних релігій. Його робота написана за чітким планом. А саме:

    Після обґрунтування теми він у Вступі (стор 3-14) дає огляд доступної його по темі літератури , що опублікована російською, українською та англійською мовами. В першому розділі « ФЕНОМЕН ДЕМОНОЛОГІЇ АВРААМІСТИЧНИХ РЕЛІГІЙ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ » (стор. 15 -34) автор показує місце   демонології в релігіях, що вважають себе «авраамістичними», з’ясовує спільності і поясню причини і характер їх конфесійних розбіжностей, що впливають часткову однозначність та причини розбіжності концепцій демонології.   В розділі другому « ФОРМУВАННЯ ТА ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕМОНОЛОГІЧНОГО МІФУ В ІУДЕЙСЬКІЙ РЕЛІГІЙНІЙ ТРАДИЦІЇ» (стор. 37 – 72) дисертант в трьох параграфах розглядає Етапи становлення демонологічних вірувань в іудейській релігії: Формування базових уявлень явлень, Особливості демонологічних уявлень талмудичної традиції та кабали і   Роль та значення традиційних іудейських уявлень про Сатану в сучасному іудаїзмі. В розділі третьому   « РОЗВИТОК ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ ДЕМОНОЛОГІЧНИХ ВІРУВАНЬ У СИСТЕМІ ХРИСТИЯНСТВА   (стор 73 – 139) за аналогічним планом розглядаються концепції демонології в християнстві та ісламі. Концепції демонології Валерій Валерійович розглядає в систему конфесійного віровчення та релігійних уявлень простих віруючих трьох авраамістичних релігій. При цьому автор не міг обійти особливості і проблеми монотеїзму, замогильного (інфернального) життя, сотеріології, апокатастасісу (спасіння) диявола та його с підручних тощо. Скрізь з цих питань автор показав не лише свою обізнаність, але й з цих же   питань скрізь має свою думку.

    Дозвольте мені коротко викласти думку, до якої дійшов пошукав в процесі виконання теми свого дисертаційного дослідження.

    В своїх закінченій роботі автор справедливо зазначає, що   о дним з   важливих елементів релігійної доктринальної структури авраамістичних систем є вчення про злих духів, їх походження, сутність і вплив на людину. Ця система віровчення одержала в богослов’ї   назву «Демонологія» . Демонологічні уявлення є невід’ємною складовою традиційних релігійних систем, важливе місце вони займають в авраамістичних релігіях, особливо це твердження справедливе для християнства, котре у своєму віровченні виявляє сильні дуалістичні тенденції – протиборство на кількох рівнях доброго та злого начал. Персоніфікацією цього останнього виступає Диявол з підпорядкованими йому злими духами. Дослідження дисертанта виявляє, що не позбавлені дуалістичного елементу і мусульманська та іудейська релігії.

    Можна загалом погодитися з автором, що демонологічні вірування глибоко інтегровані в космогонію, космологію, танатологічні та інфернологічні вчення, сотеріологію, релігійну філософію, етику, аскетику, агіографію, культово-обрядову практику та релігійне мистецтво авраамістичних систем (с. 17; 73). Не випадково, як вказує і дисертант, вчення про злих духів займає важливе місце в сучасному релігійному проповідництві та богослов’ї, в наукових дослідженнях.

    Позиція автора полягає в тому, що демонологічна проблематика, взята у своїй тотальності – це релігійне витлумачення проблеми зла, проблеми, котра є однією з основних смисложиттєвих проблем мислячої людини, і котра може бути інтерпретована і в загально-філософському раціональному вимірі і в традиційному міфологічному (с. 123-128; 171-175). Обидві ці інтерпретації висвітлені з достатньою мірою повноти на сторінках роботи.

    Здобувач у процесі роботи застосував широке коло наукових і богословських робіт часів різних етапів формування релігійних доктрин, зарубіжних публікацій . Релігієзнавчий аналіз автор проводить на органічному поєднанні, порівняльного, герменевтичного, історико-аналітичного методів дослідження текстів, що адекватно відображають розвиток і особливості розповсюдження демонологічних вірувань та релігійно-філософських ідей, пов’язаних з цими віруваннями.   У такий спосіб, методологічні розробки здобувача дозволили йому реконструювати актуальний релігієзнавчо-філософський контекст розвитку проблематики демонологічних доктрин та їх значення для сучасного релігійного виміру.

    На фоні більшості релігієзнавчих публікацій на демонологічну тематику, дисертація Кузева В.В. вигідно відрізняється тим, що її автор не обмежується дослідженням центральної постаті демонологічного міфу – диявола. Натомість представлена достатньо повна система іудейського, християнського і мусульманського пандемонізму. Виявляється ґенеза цих персонажів, їх функції в конкретній релігії, особливості їх трансформації залежно від історичного періоду та специфіку дифузії означених персонажів у авраамістичній традиції. Детальне дослідження богословських вчень про природу і сутність ангелів і демонів (шайтанів), образів, які вони приймають, питання про кінцеве призначення злих духів та їх загальну роль у світобудові свідчить про значний об’єм виконаної праці і тривалу роботу з відповідною науковою й релігійною літературою. Здобувач прагне виявити різні аспекти проявлення персоніфікованого зла, аналізуючи не лише його догматичні визначення, але звертається   також до прошарку поза канонічних, поза конфесійних та позарелігійних вірувань, «єретичних» концепцій, до демонологічних ідей, відображених в апокрифічних, магіко-окультних текстах, у народних переданнях та до християнському (до ісламському) фольклорі тощо.  

    Інший аспект, що заслуговує на схвальну оцінку це намагання не зосереджуватись лише на християнській демонології, але показати розвиток демонологічних вірувань в трьох системах авраамістичної традиції. Зміст і об’єм другого і четвертого розділів, присвячених, відповідно, іудейським та мусульманським демонологічним віруванням, підтверджують, що демонологічні доктрини згаданих систем не стали для автора лише свого роду додатком до основного матеріалу. Звісно, не в усьому тексті цей релігієзнавчий «християноцентризм» можна вважати подоланим. Так, використання деяких термінів у четвертому розділі «Відображення демонологічного вчення в ісламській релігійній традиції» свідчить про вплив концепцій і термінологічного апарату з християнської теології. За ступенем розробленості центральним розділом є усе ж таки третій розділ «Розвиток та трансформація демонологічних вірувань у системі християнства». Тут слід наголосити, що це цілком правомірно – в християнстві і філософських традиціях, що базуються на християнській культурі, проблема зла досліджувалася детальніше і глибше.

    До переваг запропонованої до захисту роботи є, на нашу думку, те, що порівняльний аналіз інтерпретації демонологічної теми як у класичних, так би мовити, теологів (мусульманських улемів) і отців церкви, так і у більш сучасних богословів і релігійних філософів, вибудовується таким чином, щоби не тільки чітко усвідомити принципову відмінність витлумачення суті персоніфікованого зла у різних мислителів, а також не тільки окреслити загальну направленість сприйняття демонологізму у системах авраамістичної традиції, але й підвести до розуміння певної смислової єдності цих напрямів. Хоча, як випливає з роботи, всі зв’язки і мотивації існують тут у різноманітності варіантів, різночитань і різновидів.

    Автору вдалося простежити і адекватно оцінити ту антиномічну ситуацію, котра складається в авраамістичній традиції у зв’язку з намаганням інтерпретації цими релігіями проблему дуалізму. Попри поширені тенденції трактувати ці релігії як монотеїстичні   або дуалістичні, автор виявляє непослідовність такого однозначного спрощеного підходу. Так, системи котрі постулюють боротьбу двох протилежних начал теж можна вважати абсолютно дуалістичними лише умовно, оскільки вони, в свою чергу, не позбавлені певних моністичних елементів: у зороастризмі, приміром, творцем в прямому значені цього терміну являється лише Ахурамазда, а його злий антипод Анхра-Майнью не творець; по-друге в цій же системі вірувань перемога добра над злом визначена наперед – в Еру Розділення добро буде відокремлене від зла, а злий дух згорить у пеклі. На переконання дисертанта, наявність ідеї Диявола в релігіях авраамістичної традиції так чи інакше корелюється з проблемою релігійного дуалізму. При дослідженні демонологічних вірувань іудаїзму, християнства та ісламу, В.В. Кузев показує, як важко провести різкі межі між дуалістичними та моністичними складниками в релігійній системі, до того ж в окремих випадках слід враховувати і політеїстичні елементи. Разом з тим відображено, що поряд з протиставленням Бога і диявола як двох протилежних начал, в релігіях авраамістичної традиції спостерігається намагання вписати демонічне начало в картину світу, де повновладним господарем визнається лише Бог (с. 68-71; 121-126; 172-174). Роль Сатани полягає тут у випробуванні праведних та покаранні грішників. Такий підхід, на думку здобувача, типовий для ісламу, раннього біблійного, талмудичного та сучасного іудаїзму.

    Як і до всякої наукової філософської роботи, так и др. Дисертації Кузева Валерія Валерійовича можна зробити ряд критичних зауважень. Автор захоплюється   описами міфологічного та етнографічного матеріалу про діаволоманію, наслідок чого нерідко упускає з виду власне філософських аспект теми. Великий Гегель говорив, що філософствувати – це засобами руху категорій показувати необхідність становлення дійсності. Автор пов’язує   дуалізм доброго Бога і злого Диявола з факту наявності в світі Добра і Зла.   А що таке Добро і що таке Зло пошукач не розглядає.. Лейбніц свого часу на тему Добра та Зла написав об’ємний трактат «Теодіцея» чим показав, що Добро і Зло - гідний предмет філософського дискурсу. На сторінці 115 читаємо: «Помилково буде витлумачувати християнську релігію як таку, що у самій сутності своїй несе зародки культу зла: подібна релігія виявиться нежиттєздатною». Опонент цілком поділяє таку тезу дисертанта. Але дисертанту слід було скористатися нагодою і філософськи довести, що релігія з культом одного зла завжди виявляється нежиттєздатною. Факти в філософії завжди - не істина. Пам’ятаєте ж відповідь Гегеля студентам: Якщо факти суперечать моїй філософії, то тим гірше для фактів». Філософська істина виявляється не тоді, коли вона відповідає факту, а сам факт виявляється істинним, коли він відповідає філософії.  

    На сторінках дисертації Валерія Валерійовича, як і на тексті любої дисертації, є ляпи, як ті огидні мухи на добротному м’ясі.

    Стор. 3 : « На сучасному етапі свого розвитку релігія все більше перетворюється на моральне явище ». В якому розумінні? Не погоджуюсь. На сучасному етапі релігія все більше і більше входить в протиріччя з сучасною мораллю.

    Стор. 123 . Невірно перекладена з російську на українську мову   і невірно вказана сторінка з книги Є.К.Дулумана.

    Протягом всієї дисертації автор вживає термін «Інфернологія» але ніде не дав походження цього слова і його змісту.

    Стор 27 : « дуалізм Бога і Сатани уже подолано «самим фактом явлення Христа, змістом його священної історії ». – Дисертант сліпо повторює кліше християнських богословів. Явлення Христа не подолало дуалізму Бога і Сатани. Цей дуалізм живе і процвітає, дає прибутки жерцям (слово ієрей означає – жрець)   і скубе вовну з овець православних.

    Стор. 35: Американська дослідниця Д.Б. Рассел виявляється « Він».

    Стор. 41: « Відмітимо» – замість «Відзначимо».

    Стор. 45: « У Старому Завіті Адрамелех – ім’я язичницького бога, якого шанували мешканці Сепарваіму (2 Цар. 17:31)». Насправді це написано в ( 4-ій книзі царств, 17:32).

    Стор 49 і багато разів протягом всього тексту: « доповнити біблійні передання». Так невірно автор перекладає російське слово «Священное предание».   По-перше, слід писати :Священні переказі», а по-друге «Біблійних переказів немає» є «біблійні писання».  

    Стор. 89: « Альбертус Маґнус (1206-1280   - У нас прийнято писати: Альберт Великий.

    Стор. 176: « Вагомі   зміни в системі іудейської демонології відбуваються за часів вавилонського полону (598–582 рр. до н.е.)» - За біблійною традицією   авраамістичні релігії вважають, що «Вавилонський полон» це, по-перше – відведення всіх іудеїв (євреїв Іудейського царства) у Вавилон; а по-друге – що Вавилонський полог продовжувався 70 років. І перше, і друге не відповідає історичній1 дійсності. Вперше вавилонський цар Навуходоносор II захопив Єрусалим в 597 році до нашої ери і вивіз з нього верхівку іудейського царства. Після повстання іудеїв проти   Вавилона Навуходоносор ІІ в 582 році до нашої ери вдруге захопив Єрусалим, вщент зруйнував місто разом з його храмом Соломона і вивіз всіх іудеїв у Вавилон. У полоні іудеї перебували до захоплення у 538 році до нашої ери Вавилону персидським царем Кіром, яких повернув іудеїв на батьківщину. Отже частковій вавилонський полон розпочався в 597 році до н.е., а повний з 582 року до н.е.,   а для всіх закінчився у 538 році до нашої ери. Як не рахуй, а 70 біблійних років полону не виходить.

    Звичайно, вказані недоречності та ляпи в тексті дисертації нашого пошукача ніяк не можуть применшити в наших очах   значення добротної наукової праці   Кузева Валерія Валерійовича.

    В публікаціях пошукача повністю відображено основний зміст дисертації. Його автореферат вірно відображує структуру та зміст дисертації.

    Отже, спираючись на ознайомлення з дисертацією Кузева Валерія Валерійовича та викладені вище думки з приводу цього можна зробити висновок, що дисертацію нашого пошукача на тему: « РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ДЕМОНОЛОГІЧНИХ УЯВЛЕНЬ АВРААМІСТИЧНИХ РЕЛІГІЙ (ДО ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ) »  відповідає вимогам ВАК України, а її автор заслуговує на присудження йому наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю – 09.00.11. – релігієзнавство.

    Офіційний опонент -

    доктор філософських наук,

    професор кафедри філософії та релігієзнавства

    Державного університету

    Інформатики та штучного інтелекту                                              Є.К. Дулуман

     

    Підпис Є.К. Дулумана

    Засвідчую:

     



    [1] За дослідженням   центру Розумков, в Україні серед тих, хто називає себе православними      виявлено лише 1,7% таких, що у них православна віра «підкріплена практикою».



    Другие новости по теме:

  • Автореферат дисертації про Диявола
  • Відгук на дисертацію про іслам
  • Отзыв на диссертацию Черенкова
  • Автореферат дисертації з ісламу.
  • Складові елементи релігії


    • Комментарии (0):


      redvid esle