Календарь

«    Март 2011    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031 



  Популярное





» Материалы за 18.03.2011

    Філософія доби Нового часу

    І. “Новий час”  як історична епоха

    5.1а.  Епоха Відродження – зокрема її філософи, просвітники, митці і вчені – пробудили відчуття гідності кожної людини (Гуманізм); відкрили очі на дійсне, не заслані містикою і релігією, бачення оточуючої дійсності (Натурфілософія); підняла рівень знань та вселила оптимістичні погляди на повсякденне життя-буття у простих людей (Просвітництво). В решті-решт це привело до пробудження активності мас всієї Європи. Розпочалося все це з знайомства широких мас зі змістом Біблії, усвідомлення суті християнського світогляду, та викривлення останнього у викладі католицької церкви. А це призвело до виступів проти  церкви, до спроб «очищення» християнства від церковних заблуджень, до спроб реформи церкви. – до Протестантизму і, нарешті, до повстань та революційних рухів.

    5.1б.  Захитались трони абсолютних монархів. На початку 17 століття в Швейцарії та Голландії встановлено республіканську форму правління. В 16459 році революційні маси публічно стратили англійського короля Карла І Стюарта, а в 1793 – французького короля Людовіка XIV Бурбона. Феодали (дворянство) остаточно відтіснені на маргінальні позиції соціально-політичного та соціально-економічного життя. Епоха Середньовіччя остаточно і безповоротно відійшла в минуле. Наступила епоха Нового часу.

    Новий час – це час приходу до влади і панування середнього класу, класу буржуазії. Це також час бурхливого розвитку науки, а на її основі – прикладних знань, всебічне застосування нових технологій виробництва товарів і небаченого зросту продуктивності праці…

    5.1в.   В ідеологічному плані наступ Нового часу було підготовлено творчою діяльністю, перш за все, - філософів-просвітників епохи Відродження. І добавимо. Бурхливі процеси змін в політичній, культурній та науковій сферах духовного життя Нового часу спирались, перш за все, на стан та рівень розвитку тогочасної філософської думки.

    Зазначимо також, що філософія була не лише ідеологічною основою прогресивних змін в Новому часі, але й передувала цим змінам.. Новий час наступив спочатку в духовній сфері, а вже потім – в реальній тогочасній дійсності. Якісно новий етап наступив також в самій філософії, змісті та у спробах по-новому вирішувати ряд проблем. Серед цих проблем на переш місце висуваються проблеми пізнання (Проблеми Гносеології). Як окрема філософська проблема Теорія пізнання розпочинається розроблятися саме філософами Нового часу. Всі видатні філософи того часу, починаючи з Френсіса Бекона и впритул аж до класиків німецької філософії свої головні проблеми присвячувати саме проблемам пізнання (Методології наукового і філософського пізнання), змісту результатів пізнання, знань.

     

    2. Філософія Френсіса Бекона

    Початок філософія Нового часу покладено англійським філософом, суспільно-політичним та культурнім діячем  Френсісом Беконом Веруламським ( 22 січня 1561 –  09 червня 1626).

     

    1. Життя і творчість Френсіса Бекона.

    5.2.1аб.  Френсіс Бекон народився в сім’ї придворного чиновника в 1561 році. Вищу освіту одержав в Кембриджському університеті, після закінчення якого
    Просмотров: | Комментариев: 0

    Философия Нового времени

    І. “Новое время”  как   историческая эпоха

    І.А.   Эпоха  Возрождения - а особенно философы, просветители, художники и ученые эпохи Возрождения - пробудила чувство достоинства каждого человека (Гуманизм); открыла глаза на действительное, не заслоненное мистикой и религией, видение окружающей действительности (Натурфилософия); вселила оптимизм и оптимистические земные надежды простых людей (Просветительство) среди христианизованных европейских народов. В конце концов это привело к пробуждению активности масс всей Европы.

    І.Б. Поколебались троны абсолютных монархий. В начале 17 столетия в Швейцарии и Голландии установлено республиканскую форму правления. В 1649 году революционные массы публично казнили английского короля Карла Первого Стюарта, а в 1793 году - французского короля Людовика ХVI Бурбона. Дворянство (феодалы) окончательно отброшены на маргинальные позиции социально-политической и социально-экономической жизни. Эпоха Средневековья окончательно отошла в прошлое. Наступил период Нового времени.

    Новое время - это время прихода к власти и господству среднего класса, класса буржуазии. Это также время бурного развития науки и на ее основе - прикладных знаний, внедрение принципиально новых технологий производства товаров и невиданного роста производительности труда...

    І.В. В идеологическом плане наступление Нового времени было подготовлено творческой деятельностью, прежде всего - философов-просветителей эпохи Возрождения. И добавим: бурные процессы прогрессивных изменений в политической, экономической, культурной, научной и во всей сфере духовной жизни Нового времени опирались, прежде всего, на состояние и уровень развития философии того времени.

    Укажем также, что философия не только была идеологической основой прогрессивных изменений Нового времени, но и предшествовала этим переменам. Новое время наступило сначала в духовной сфере философии, а уже потом - и в реальной действительности.

    Качественно новый период наступил также в  истории развития Теории познания. Как отдельная философская проблема Теория познания начинается разрабатываться собственно философами Нового времени. Все виднейшие философы этого периода, начиная с Френсиса Бекона вплоть до классиков немецкой философии, свои основные произведения посвящали проблеме познания (Методологии научного и философского познания), содержанию результатов познания, знаний.

     Начало философии Нового времени положено английским философом, общественным и культурным деятелем Френсисом Беконом   (22 января 1561  -  9 июня 1626).

     

    2. Философия Френсиса Бекона:

    2.1. Жизнь и творчество Френсиса Бекона.

    2.1а.   Френсис Бекон родился в семье придворного чиновника в 1561 году. Высшее образование получил в Кембриджском Университете, после окончания которого работал клерком в парижском посольстве Англии, потом имел юридическую практику в Лондоне и, наконец, стал депутатом английского парламента. В 1618 году Френсиса Бекона избирают/назначают лорд-канцлером Англии с присвоением ему звания барона Веруламского.
    Просмотров: | Комментариев: 1