Календарь

«    Январь 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31 



  Популярное





» » Структура Всесвіту

    Структура Всесвіту


    НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КПІ»

    НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ КОМПЛЕКС

    «ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОГО СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ»

    КАФЕДРА СИСТЕМНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Реферат

    з дисципліни «філософія»

     

    тема:

    «Структура Всесвіту»

     

     

     

                           

     

     

     

    Виконав -

    студент групи ДА-92

    Ковтун О.О.

    Науковий керівник –

    проф. Дулуман Є.К.

     

     

     

     

     

     

     

    Київ 2011

     

     

    ЗМІСТ:

     

    Вступ. Мета, завдання, стиль, масштаб роботи………………………………………..……..……..3

    1. Огляд історії уявлень про структуру Всесвіту………………………………………..….……3

    1.1.        Давні часи: Межиріччя і Єгипет………………………………………………….…..…..4

    1.2.        Давні часи: Греція…………………………………………………………………………….…..4

    1.3.        Давні часи: Китай………………………………………………………………………..………..5

    1.4.        Давні часи: Індія……………………………………………………………………………………5

    1.5.        Давні часи: американські народи………………………………………………..………5

    1.6.        Середні віки……………………………………………………………………………….……..….6

    1.7.        Доба Відродження та Новий час…………………………….……………..………..….7

    1.8.        Новітній час, сучасна історія………………………………………………….……………..8

    1. Пропедевтика: структура Всесвіту у світогляді автора…………………….……………9
    2. «Ядро» знань і філософії структури Всесвіту ………………………………………………10
    3. «Оболонка» знань про структуру Всесвіту…………………………………………….…….13

    4.1.        Всесвіт – матерія, інформація, дух, час і простір………………..……………..13

    4.2.        Речовина і поле, їх взаємодія…………………………………………………………....13

    4.3.        Масштаби у Всесвіті: мікросвіт, світ, макросвіт, мегасвіт……………..…..14

    4.4.        Перший рівень організації матерії – нежива матерія…………………….…15

    4.5.        Другий рівень організації матерії – біосфера на Землі…………..…………16

    4.6.        Третій рівень організації матерії – людина і людство…………….…………16

    4.7.        Дух та інформація – елементи свідомості людини……………………………17

    1. Філософські проблеми структури Всесвіту і їх вирішення автором………….…18

    5.1.        Як усвідомити масштаби і складність Всесвіту………………………….….……18

    5.2.        Як знати тільки правду про Всесвіт……………………………………….…….……..19

    5.3.        Як сприймати інші філософії структури Всесвіту……………………….……….19

    Висновки. Користь, велич, краса знання структури Всесвіту…………………………..……19

    Література……………………………………………………………………………………………………………….20

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Вступ. Мета, завдання, стиль, масштаб роботи

     

                Всесвіт є всім, що існує, тому це найбільший об’єкт для вивчання взагалі. Будь-які знання є підмножиною знань про Всесвіт. Обсяг всіх знань про структуру Всесвіту настільки великий, що не може бути засвоєний, але водночас її усвідомлення – важлива частина світогляду, що визначає всі аспекти життя людини.

                Завдання даної роботи – висвітлити фундаментальні знання про структуру Всесвіту в якомога більш доступній для сприйняття формі з метою закріплення важливих уявлень про Всесвіт у світогляді мовою категорій і структури категорій.

                Значна специфічність теми ставить високі вимоги до стилю подання інформації. У зв’язку зі складністю та обсягом теми автор буде використовувати просту мову і стисле висвітлення знань, намагаючись якісно використати категорії філософії і загальновідомі терміни з природничих наук. Для ефективного досягнення поставленої мети в деяких розділах роботи буде використано наочні порівняння.

                Змістовна частина роботи складається з двох логічних частин: історії вивчення структури Всесвіту та опису структури Всесвіту словами автора. Незважаючи на масштабність теми, обсяг тексту є порівняно невеликим, що не тільки обумовлено специфікою стилю та індивідуальними особливостями світогляду автора, а і є оптимальним для якомога більш якісного сприйняття.

     

    1. Огляд історії уявлень про структуру Всесвіту

     

    Уявлення про Всесвіт завжди змінюються, еволюціонують. Чому? Невід’ємна ознака історії людства – прогрес, рух від примітивного до досконалого. Це стосується і техніки, і мистецтва, і філософії, і, звичайно, знань про Всесвіт. Тому те, що в певний історичний період вважається останнім досягненням, свіжою думкою, істиною – в наступний стане примітивним і придатним лише з культурно-історичної точки зору, а не практичної чи наукової.

    До чого це? Автор роботи має переважно технічний, а не гуманітарний, склад розуму, навчається в технічному вищому навчальному закладі, цікавиться останніми досягненнями науки і техніки. Тому для автора стародавні примітивні знання про таку важливу річ, як Всесвіт, не є достатньо цікавими, щоб присвячувати їх розгляду багато часу. Відповідно, розгляд буде не поглибленим – а лише реферативною частиною роботи, своєрідним лаконічним екскурсом в минуле для повноти розкриття теми, логічним введенням до безпосередньо основної частини роботи.

     

     

     

    1.1.        Давні часи: Межиріччя і Єгипет

     

    Загалом в давні часи більше, ніж зараз, панували міфологічні та релігійні уявлення. Це стосується і найдавнішої на Землі цивілізації – шумеро-аккадської культури Межиріччя (території біля азіатських річок Тигру і Євфрату). Шумери уявляли Всесвіт як три світи – божественний, людський та підземний. Ці світи сполучалися «світовим деревом» та було точкою відліку для чотирьох сторін світу.

    Не знайдено шумерських міфів про створення світу, зате такий міф відомий у аккадців та асирійців – поема «Енума еліш», де світ створює бог Мардук.

    За шумеро-аккадськими уявленнями, світ на Землі був відображенням світу небесного: праобрази земних міст, храмів, річок існували на небі у вигляди зірок. Такі асоціації послужили появою понять про сузір’я. Очевидно, що такий світогляд породив астрологію.

    Значна частина міфів стародавнього Єгипту – про створення світу. Ці міфи дуже різні: за одними, сонце народжується від небесної корови, за другими – з яйця, і т.д. Загальними були уявлення про хаос, з якого виходили ці божественні створіння, які створювали світ. Крім того, матріархальний устрій тих часів призвів до появи культу богині-матері, зачаття.

    Простір для єгиптян не був ізотропним і рівномірним: великі храми та піраміди вважалися «згустками буття». Але про час було встановлено, що він циклічний: дні стабільно змінюються на ночі, стабільно розливається Ніл (з появою на небі яскравої зірки Сіріус).

     

    1.2.        Давні часи: Греція

     

    У стародавній Греції різні філософські школи висували вкрай відмінні моделі світу, і кожна з них була певним чином «аргументована».

    Ранні філософські школи виділяли як основу Всесвіту певні фігури та речовини. Наприклад, у Фалеса з Мілету земний диск плавав у воді, а у Анаксимандра Всесвіт мав форму циліндра. Піфагорійці запропонували піроцентричну модель світу: Сонце, Місяць і 6 планет обертаються навколо Центрального Вогню. Однак, більшість давньогрецьких вчених було прихильниками геоцентричної системи світу, що також була заснована піфагорійцями. Піфагорійці вважали Землю кулястою, а деякі зйогопос лідовників навіть здогадувалися про її обертання по зміні для і ночі.

    Платон першим запропонував розкласти нерівномірні рухи планет по небу на  рухи по 4 сферах (із вкладеними рухами).  В центрі сфер знаходилася Земля.

    Арістотель створив так звану космологічну систему: небесні тіла пересуваються на твердих небесних сферах. Сфери – вкладені, і починаючи від Землі є сферами Землі, води, повітря, вогню, ефіру, Першого рушія. Сама Земля – нерухома.

    У ІІІ ст.. до н.е. Арістарх Самоський запропонував геліоцентричну модель свету, причому визначив, що зірки набагато далі від Землі, ніж Сонце, і що Сонце значно більше Землі. Візуально петлеподібні рухи планет на небі породили декілька теорій епіциклів – рухів планет по колах, центри яких рухаються по інших колах.

    Саме в Давній Греції виникли і гіпотези того, що світ утворений малими частинками – атомами кількох природ (вогню, води і т.д.).

     

    1.3.        Давні часи: Китай

     

    Згідно з давньокитайськими віруваннями, світ виник з початкового хаосу, розміщеному всередині величезного яйця. Бог Паньгу, прокинувшись після 18000-річного сну, розколов яйце, після чого все важке і брудне утворило Землю (інь), а чисте і легке – небо (янь). Потім цей бог помер, і все у світі нібито утворилося з частин його тіла. Наприклад, Сонце і Місяць – з очей.

    Інша давня модель – «куполоподібного неба». За нею, квадратна опукла Земля розташована під напівсферичного неба радіусом 46000 км.

     

    1.4.        Давні часи: Індія

     

    Перші згадки про дослідження небесного світу є у ведичній літературі ІІ-І ст.. до н.е. Крім Сонця і Місяця, індійці знали Меркурій, Венеру, Марс, Юпітер і Сатурн,  та навіть знали, що Місяць сам не світиться, а відбиває промені Сонця. Земля вважалася нерухомою. Теорія Арьябхата про Землю, що обертається навколо своєї осі, залишилася непоширеною.

    Індійці майже не цікавилися побудовою сузір’їв, але склали повний список «накштар» - зірок, по яких проходить Сонце протягом року.

    Центральним питанням індійських досліджень Всесвіту буда проблема Махаюги – часу, коли всі небесні тіла набудуть «початкового положення» і світ переродиться на новий. В роботі «Сур’є-Сіддханті» говориться, що цей момент настане через 4320000 років.

     

    1.5.        Давні часи: американські народи

     

    За уявленнями майя, світ розвивався циклічно, з періодами близько 5200 років. Зіставлення нашого календаря з календарем майя вказує на завершення 5-го циклу 24 грудня 2011 р.

    Сам світ майя – чотирикутник, кути якого орієнтовані по сторонах світу і мають свої кольори. На кутах стоять 4 боги і утримують 13 ярусів неба з богом Муан на верхівці. Підземний світ налічую 9 ярусів. Вся «конструкція» розташована на спині величезного крокодила.

    Про астрономічні дослідження майя відомо, що вони знали період ожертання навколо Сонця Венери, і, скоріш за все, Марсу і Меркурію.

    Основні мотики міфів ацтеків – вічна боротьба двох «початків» - світу і темряви, сонця і вологи, життя і смерті (дуалізм). У конфлікті протилежностей у ацтеків народжується сам Всесвіт.

    Всесвіт, за уявленнями, розвивався циклічно. Кожний цикл завершувався катастрофами і заміною керуючого божества, і всього таких етапів було 4 (сьогодні – 5-й).

    Всесвіт за уявленнями інків суттєво відмінний від моделей інших народів. Так, простір і час поєднуються в 4 виміри. Інки мали поняття про статику і динаміку, про  горизонт.

     

    1.6.        Середні віки

     

    В католичній Європі середньовіччя володарювала геоцентрична модель світу за Птолемеєм. Ця система отримала офіційне визнання Церквою і Папським престолом. Епіцикли планет вважалися лише математичною зручною фікцією, створеною тільки для полегшення розрахунків.

    В той час в Європі почали виникати університети. Незважаючи на їх підпорядкованість католицькій Церкві, вони стали центрами тогочасної наукової думки. Виникла передумова кардинальних змін уявлень про Всесвіт з приходом Нового часу.

    Арабські вчені слідували вченню Аристотеля з проблем натуральної філософії і космології. В основі лежало розподілення Всесвіту на принципово різні частини – «підмісячну», мінливого («діалектичного») і  «надмісячну», вічну і незмінну («метафізичну»).

    Матерію поділяли на 5 видів: воду, повітря, вогонь, ефір, і в центрі усього – Земля.

    Вчені країн ісламу були прихильниками геоцентричної системи світу, однак велися суперечки, чому віддати перевагу – теорії гомоцентричних сфер чи теорії епіциклів.

    Були спроби відійти від геоцентричної моделі світу, але вони зустрічали значний опір з боку ортодоксальних богословів, які відкидали будь-які натурфілософські теорії як такі, що протиставляються тезису про всемогутність Аллаха.

     

     

     

     

    1.7.        Доба Відродження та Новий час

     

    Новаторський характер несе космологія Миколи Кузанського (1401-1464), викладена в трактаті «Про вчене незнання». Він бачив матеріальну єдність Всесвіту і вважав небесні тіла населеними, подібно до Землі. Хоча він вважав Всесвіт необмеженим, все одно зберіг середньовічну віру в існування небесних сфер, особливо в сферу зірок, зовнішню. Однак ці «сфери» не мають конкретного центру, конкретних розмірів.

    Перша половина XVI ст.. відмічена появою нової геліоцентричної системи світу Миколи Коперника (1473-1543). В центрі світу Коперник розташував Сонце, а навколо нього обертаються по колах планети, ще й обертаючись навколо своїх осей. Але і він ще вірив у нерухому сферу сферу зірок.

    Ідеї подібності зарок до Сонця, їх просторового розміщення висували Галілей, Декарт, Гюйгенс. А Кеплер «замінив» колові орбіти планет на еліптичні – в одному з фокусів еліпсів орбіт планет знаходиться Сонце. Кеплер вперше вивів закони механіки руху планет, ці закони актуальні і сьогодні.

    На порозі XVIII століття виходить книга Ньютона «Математичні початки натуральної філософії» - вона мала колосальне значення для становлення фізики. В той час створюваний Ньютоном математичний аналіз дає можливість науково строго оцінювати факти. Вже у XVIII столітті Ньютон будує нову модель нескінченного Всесвіту, де тіла взаємодіють за допомогою сил гравітації.

    Кант висунув ідею того, що Галактика – тіло з величезного числа зірок, яке обертається, утримується гравітацією – тієї ж природи, що й у Сонячній системі. Він передбачив також, що туманності на нічному небі – теж можуть бути галактиками.

    У Новий час відкрито планети Уран і Нептун Сонячної системи, супутники планет, велику кількість зірок. Бурхливий розвиток астрономії став можливий після винайдення телескопів різних оптичних систем такими вченими, як Галілей, Ньютон. А становлення вищої математики дозволило проводити точні і складні розрахунки.

    Винайдення Левенгуком мікроскопа, вчення Дарвіна, заснування Менделем генетики дали поштовх дослідженням живого. В комбінації з відкриттям нових земель, розвитком географії і геології це дало змогу розробити теорії еволюції життя на Землі.

    Новітній час став періодом прискореного, бурхливого розвитку природничих наук, методологія для якого створена діячами класичної філософії. Із стрімким прогресом по всіх фронтах пізнання Всесвіту людство увійшло в ХХ століття.

     

     

     

    1.8.        Новітній час, сучасна історія

     

    У ХХ ст. зародилася сучасна космологія. Телескопи досягли величезної роздільної здатності, що дало змогу спостерігати нові малі та віддалені об’єкти. У 20-х роках було остаточно встановлено, що Всесвіт не обмежений однією нашою Галактикою, а складається з багатьох галактик. Було продовжено відкриття малих тіл Сонячної системи – астероїдів, комет, малих планет (Плутон відкрито в 1930 р. і вважався до кінця ХХ ст.. планетою). На початку століття Ейнштейн розробляє теорії відносності – про зв’язок простору і часу. В 1922 р. Хаббл відкриває закон про пропорційність між швидкістю віддалення галактик і відстані їх від Землі – відомо, що Всесвіт розширюється з часом. Постає питання про походження і майбутнє Всесвіту. Домінуючою стає теорія Великого Вибуху (Big Bang), за якою Всесвіт разом з поняттями часу і простору миттєво виник з точки і постійно розширюється, причому про майбутнє Всесвіту виникли різні теорії – або розширення буде вічним, або Всесвіт знов колись стиснеться в точку (Гіпотеза пульсуючого Всесвіту).

    В 1932 р. Цвіккі висунув теорію про існування так званої темної матерії – з неї за розрахунками має більшою мірою складатися Всесвіт, але сьогодні експериментально така матерія ще не виявлена.

    Все століття бурхливо наростали знання і гіпотези про будову мікросвіту. В першій половині століття розгадано будову атома, а в другій - частинки, що вважалися елементарними (протони, нейтрони) поділено на ще більш фундаментальні. Експериментальну базу для таких досліджень складали пристрої – прискорювачі.

    Винайдення електронного мікроскопу дозволило побачити атоми, вивчити молекулярну будову речовини, в тому числі і живої. Досягнення хімії дозволили здійснити синтез складних органічних речовин, причому і таких, що не існують в природі. Нові матеріали, такі як пластмаси, стали неймовірно корисними для розвитку техніки.

    Бурхливо розвиваються уявлення про електромагнетизм та ядерні реакції. В середині століття набувають поширення напівпровідникові прилади, відбуваються перші космічні польоти – і з’являються нові можливості вивчення Всесвіту у великих і малих масштабах.

    У 40-х роках ХХ століття з’являються комп’ютери, що стали головним і невід’ємним інструментом опрацювання і узагальнення різного роду експериментальніх данних, в тому числі і Всесвіту в його деталях та в цілому. – . Апаратне та програмне забезпечення комп’ютерів, комп’ютерні мережі сьогодні стали однією з найскладніших структур у Всесвіті, будучи творінням людини.

    ХХІ століття характеризується обробкою величезної кількості інформації, продовженням науково-технічного прогресу в галузях техніки вивчення мікросвіту та небесних тіл, життя і людини.

    Автор роботи, як житель ХХІ століття і людина з науково-технічним інтересом, намагається засвоїти як мога більше зобутих наукою знань про Всесвіт. Але оскільки одна людина не здатна охопити всі знання про Всесвіт і це робити не потрібно, бо за допомогою філософії такі знання в знятому вигляді можна, як справедливо казав Гегель, «схопити» філософським чином.

    У наступних розділах роботи мова йтиме при структуру Всесвіту словами автора від першої особи.

     

    1. Пропедевтика: структура Всесвіту у світогляді автора

     

    Попередній розділ я закінчив словами про те, що розташуванням знань про структуру Всесвіту у світогляді займається філософія. Немає іншої науки, яка здатна вирішити це складне завдання. Фізика, астрономія, хімія, біологія займаються описом тих чи інших частин, категорій Всесвіту мовою математики; кожна з цих наук поділяється на багато більш вузьких, специфічних галузей – і далеко не кожній вчений знає повністю хоча б кілька таких галузей.

    Якщо неможливо «грубо» так вкласти в пам’ять Всесвіт, на допомогу приходить філософія і, обираючи для кожної людини своє, головне, у спрощеній формі будує відображення Всесвіту у свідомості. Вже не мовою математики, а так, як я розповім далі.

    Часто до наукових фактів при цьому до уявлень про Всесвіт домішуються релігія, міфи, побутові міфи, неправдиві уявлення та вигадки. Чи це погано? Особисто для мене – так. За прожите життя, особливо в дитинстві, «сміття» серед знань у мене було значно більше, ніж зараз, а в останній час я спрощую свій світогляд, залишаючи по можливості лаконічну, непротиречиву «компактну» систему знань. Вичищено підозру в існуванні бога, віру в астрологію, прикмети; і інформацію, що надходить, добре «фільтрую».

    Вище я зазначав, що знання про Всесвіт пов’язані зі світоглядом, тому куди йде мій світогляд – до спрощення, – туди йдуть і знання про Всесвіт. Я не фізик, мені не потрібно пам’ятати всі формули – якщо та чи інша формула знадобиться, подивлюся в підручник. Чи помиляюся я, йдучи таким нібито деградаційним шляхом? Ні, я просто залишаю рівно стільки знань, скільки мені потрібно для самовпевненості і на практиці, і цим звільняю ресурси свідомості для того, щоб мислити швидше і по можливості правильніше знаходити рішення, шукати потрібну інформацію, а не з напруженням постійно утримувати її в голові. Я переходжу від пріоритету знань до пріоритету думки, від маси фактів до структури категорій – і відчуваю збагачення своїх знань про навколішній світ, глибше усвідомлюю сммсл свого життя. Отже, опис структури Всесвіту буде невеликий за обсягом і обдуманий – простий, зрозумілий, і при цьому філософськи чіткий, категоричний.

    Наостанок, кілька слів про організацію розповіді про структуру Всесвіту. Я уявляю свої знання як деяку головну частину (нехай це буде «ядро») – це те просте цілісне уявлення про світ, що дозволяє мені взаємодіяти з ним якомога більш безперешкодно, ефективно, почуватися добре, розуміти те, що відбувається; і як вже певну структуру різноманітних більш поглиблених знань (назву це «оболонкою»). Чіткої межі між цими категоріями немає, але побудую розповідь відповідно до них.

     

    1. «Ядро» знань і філософії структури Всесвіту

     

    Всесвіт – це абсолютно все, що існує: вся матерія, весь дух, вся інформація.

    Матерія складає Всесвіт незалежно від життя людини, а дух та інформація є нематеріальними категоріями людського розуму, які, тим не менш, мають матеріальний носій – мозок людини. Якщо говорити з деяким спрощенням, то «інформація» сприймаається, а «дух» існує і в психології вищих тварин, таких як мавпи, собаки та кілька інших видів. Але структурна складність цих категорій у зазначених тварин настільки менша, ніж у людей, що далі будемо розглядати ці поняття лише стосовно людини.

    Матерія існує об’єктивно, вона існувала до нашого народження і буде існувати після нашої смерті. Матерія була до появи розуму, до появи життя взагалі. Матерія не з’являється з нічого і не зникає безслідно, вона існує вічно.

    Щоб говорити про структуру Всесвіту, потрібно знати, де і в який час знаходиться та чи інша частина матерії. Таким чином, зміни у Всесвіті відбуваються в часі і просторі. Під час цих змін кількість матерії залишається незмінною, матерія тільки рухається та перетворюється з однієї форми в іншу.

    Матерія буває двох видів – речовина і поле. Відмінність між ними ми розуміємо, але однозначно пояснити дещо важче. Можна сказати так: речовина має масу у спокої (коли нерухома відносно нас) на відміну від поля. Речовина утворює структуру Всесвіту, а поле утворюється речовиною, займає весь простір і час та діє на іншу речовину. При цьому речовина перетворюється в поле і навпаки. Все це є причиною зміни структури Всесвіту – руху.

    Якщо розглядати Всесвіт у різних масштабах, то виявиться, що його структура спостерігається тільки в обмежених масштабах, а поза межами Всесвіт безструктурний. Нижньої межі сягає мікросвіт – структура в дуже малих розмірах порівняно з тими, з якими постійно має справу людина. «Людські» масштаби описують світ – від найменших об’єктів, які може побачити людина, до розмірів Землі і її ближнього оточення, де знаходиться людство. Макросвіт – це космічні масштаби, в яких людина може вивчати небесні тіла. Мегасвіт – це наймасштабніша структура Всесвіту на межі і поза межею того, що можна побачити. Масштаби співвідносяться так, що відстані в світі приблизно у стільки ж разів більші за відстані в мікросвіті, як масштаби макросвіту перевершують світ, а мегасвіт ще небагато більший – його розміри і можна назвати розмірами Всесвіту.

    Структура Всесвіту хоча й дуже складна, але піддається вивченню людиною, класифікації. Якщо уявно рухатись у мікросвіт, то виявиться, що речовина складається з молекул по кілька атомів чи просто атомів розмірами в мільярди разів менше людини. Їх можна побачити – за допомогою створених людиною приладів електронних мікроскопів, вони виглядають як кульки. Залежно від того, як молекули з’єднуються, речовина може бути твердою (нерухомі), рідкою (тісно розташовані і часто переміщуються), газоподібною (вільно переміщуються) та плазмою (вільно переміщуються і в деякій мірі зруйновані). Атомів є дещо більше ста видів, якщо казати про їх взаємодію, і більше тисячі видів – за масою. Це пояснюється на ще менших масштабах, де проявляється структура атомів. Атом практично порожній всередині. В його центрі знаходиться ядро розмірами в десятки і сотні тисяч разів менше самого атома. Ядро складається з від однієї до більше двохсот частинок, кожна з яких – ще з трьох. Якраз ці частинки, а також ті, що знаходяться в «пустоті» атома, є елементарними, безструктурними. Більш дрібної структури у Всесвіту немає.

    Простір поза Землею разом з повітрям навколо неї називається космосом. Макросвіт і мегасвіт – описують структури космосу. Якщо рухатись в бік великих масштабів, то виявиться, що Всесвіт складається з зірок розмірами від тисяч до багатьох мільярдів розмірів людини. Менші зірки щільніші, а зовсім великі – розріджені. Одні – гарячіші, інші зовсім холодні, це залежить від віку зірки. Навколо деяких зірок обертаються інші зірки і планети (відрізняються від зірок тим, що тверді або газоподібні, а не з плазми). Причому обертання можуть бути вкладеними, як наприклад Земля – навколо Сонця, Місяць – навколо Землі. Простір між зірками заповнений вільними атомами і твердими частинками – міжзоряним газом і пилом, дуже малої щільності. Зірки обертається навколо спільного центру групами з мільярдів у кожній, ці групи є галактиками. Між галактиками зірок зовсім мало, а міжзоряна речовина неймовірно розріджена. Розміри таких великих об’єктів в тисячі мільярдів мільярдів разів більші за розміри людини.

    Галактики також об’єднується у скупчення та у надскупчення розмірами в сотні і тисячі разів більше галактик. Здавалося б, така ієрархія  нескінченна, але в масштабах десятків тисяч розмірів галактик Всесвіт досягає найбільшої структури – мегасвіту. Простір Всесвіту рівномірно заповнений комірками, «стінками» з надскупчень галактик. Структура нагадує губку – стінки з пустотами. Розміри комірок Всесвіту – десятки і сотні тисяч розмірів галактик, а товщина «стінок» в 10-20 разів менша.

    Макросвіт і мегасвіт ми можемо бачити такими, якими вони були в минулому, оскільки світло небесних тіл та будь-що інше у Всесвіті може переміщуватись з обмеженою швидкістю. Ця швидкість (300 тисяч кілометрів в секунду) є практично безмежною для мікросвіту і світу, але для макро- і мегасвіту вона настільки мала, що призводить до затримок: найближчі зірки ми бачимо такими, якими вони були роки тому, а галактики – мільйони років. Відстань, між стінками комірок мегаструктури Всесвіту  світло проходить більше між за мільярд років – а це порівняно з віком Всесвіту, близько 13.6 мільярдів років. Чому у Всесвіту є вік, якщо матерія вічна? 13.6 мільярдів років тому Всесвіт перебував в одній точці розмірів макросвіту. Вся матерія! І структури ніякої в точці не було. Структура Всесвіту, час і простір з’явилися миттєво із початком розширення (Великого Вибуху) цієї точки – почалася еволюція Всесвіту. На початку еволюції зміни структури відбувалися бурхливо, а далі все повільніше. Близького до сучасного вигляду Всесвіт набув через сотні мільйонів років після початку відліку часу. Весь час Всесвіт розширювався і продовжує розширюватись зараз.

    Все це – неживий, «первинний» Всесвіт. Його рівень організації простий у порівнянні з другим рівнем організації матерії – життям. Життя існує тільки на Землі. Лише окремі люди побували поза планетою, але довго існувати в ближньому космосі вони не можуть, і єдиним носієм всякого життя можна вважати Землю. Живе складається з такої самої матерії, як неживе, але у них більш складна надатомна структура. Якщо в неживій речовині атоми об’єднуються у молекули (де вони пов’язані міцно і структура молекули досить постійна при русі і взаємодії речовини), а молекули поєднуються між собою більш слабкими зв’язками, ніж атоми всередині молекули, у тіла (наприклад, скло), то в живій матерії  молекули утворюють складну структуру – клітину. Всі живі організмі складаються з клітин, окрім вірусів, які є перехідною формою між живим і неживим. Тканини (з’єднання однакових клітин) кількох типів об’єднуються в органи, органи – в системи органів, а вже системи органів утворюють живий організм. Живі організми здатні розмножуватись і реагувати на зміни оточення, в цьому принципова відмінність живої матерії від неживої. Чому організми настільки складні і самі рухаються, ростуть, розмножуються? Це забезпечується дуже складними взаємодіями між складними молекулами з тисяч і мільйонів атомів – хімічними реакціями. Головні молекули, які забезпечують життя – білки і нуклеїнові кислоти. Організм – це найвища складність живого, оскільки організми взаємодіють один з одним. Аналогічної за складністю структури у неживої матерії немає.

    Третій рівень організації матерії – люди, людство. Людина має таку відмінність від інших живих організмів, як розум, який базується на матеріальному носії – мозку. Розум є основою праці, творчості людини, мови, взаємодії людей. Розум є також основою сприйняття інформації та творення духу. Віщим проявом творчості розуму є такі абстрактні (можна сказати духовні) світоглядні  категорії, як щастя, кохання, настрій та безліч подібних. Інформація – це відображення світу у свідомості людини. Наприклад, цей текст у свідомості є певною інформацією, але матеріально це просто взаємне розташування речовини, що поглинає світло (текст) на речовині, що відбиває світло (фон). Як можуть бути інформація і дух, якщо Всесвіт побудований з матерії? Вони є лише категоріями, назвами надзвичайно складних і зовсім мало вивчених взаємодій молекул у мозку людини. До появи розумної людини ні духу, ні інформації не існувало – нежива і жива матерія існували просто як матерія. Тільки наша свідомість сприймається нами так, що інформація і дух є звичними. Але це не є підставою зовсім викинути ці дві категорії з розгляду структури Всесвіту. Навпаки, в житті людей саме дух та інформація зустрічаються неперервно, бо ми відчуваємо їх «в собі», в самій свідомості, а матерія для нас – наше тіло і Всесвіт поза ним.

    Оскільки Всесвіт – це все, то якщо колись виявиться, що Всесвітів багато, то всі вони і є Всесвіт, а кожний з них буде називатись якось по-іншому. Наприклад, ще 90 років тому було відомо, що Всесвіт – це тільки наша галактика («Молочний шлях»), але зараз ці об’єкти так і називають – галактиками, а Всесвіт досягає значно більших масштабів.

     

    1. «Оболонка» знань про структуру Всесвіту

     

    В цьому розділі я розвину від категорій «ядра» кілька напрямків, і розгляну аспекти структури Всесвіту більш детально.

     

    4.1.        Всесвіт – матерія, інформація, дух, час і простір

     

    Всесвіт фізично складається виключно з матерії. Інформація і дух є тільки філософськими категоріями, що існують тільки в людській свідомості. Теоретично ці категорії можна відкинути, але тоді, наприклад, не можна буде сказати «я тебе кохаю», оскільки це буде пояснюватися як «у моєму мозку почалися хімічні реакції, які…». А які? Науці в загальномуу вигляді достеменно відомо, як і чому, з яких причин та яким чином, відбувається процес мислення. Проте науці невідомо, яку саме конкретну духовну продукцію видає в той чи інший час цей процес мислення. Другими слдовами , спостерігаючи процес роботи мозку, ми не можемо знати в якій словесній формі реалізується цей процес. Ми можемо знати, що людина мислить з тією чи іншою інтенсивністю, але ми не можемо знати, про що саме і як саме в даний момент  мислить людина, якими словами вона мислить. Хоча мислення чи найваживіше в духовному світі людини, проте воно не самодостатнє. Воно не мислить саме по собі. Мислить не мозок, а мислить людина. До того ж процесс мислення органічно повязанній з такими стронами психічної діяльності людини, як відчуття та воля. Воля людини може керувати процесом милення. Почуття теж  впливають на предмет мислення. В свою чергу і мислення впливає на волю та почуття. А як саме взаємодіють між собою розум (мислення), почуття та воля в тих чи інших конкретних умовах, ми можемо тільки догадуватися. Правда в пізнанні цієї взаємодії наука досягла значних успіхів, проте не настільки, щоб считувати з процесу роботи мозку конкретні думки людини.    

     

    4.2.        Речовина і поле, їх взаємодія

     

    Речовина і поле – дві пов’язані форми матерії, які перетворюються одна в одну. Поле є засобом взаємодії речовини. Всього зараз відомо 4 типи взаємодії – гравітаційна (діє в усіх масштабах, а особливо суттєво в макросвіті і проявляється у взаємному притяганні тіл, є основною силою, що формує макросвіт), електромагнітна (діє в масштабах світу і мікросвіту, є основною силою, що формує атоми і молекули, об’єднує молекули і атоми в тіла, визначає взаємодію тіл на відстанях світу і мікросвіту), сильна (діє в масштабах ядра атома і проявляється у силі, що міцно з’єднує основні частинки в ядрі – протони і нейтрони, проявляється в ядерних реакціях), слабка (діє в найменших масштабах мікросвіту, проявляється в об’єднання складових елементарних частинок протонів і нейтронів – кварків, проявляється у перетвореннях одних елементарних частинок на інші).

    Кількість матерії характеризується масою. При перетворенні речовини і поля їх сумарна маса залишається незмінною. Наприклад, Сонце втрачає тисячі тонн маси щосекунди, але не просто так: речовина Сонця перетворюється в електромагнітне поле, частину якого люди бачать як світло. Якщо відслідкувати масу Сонця разом із світлом, яке швидко «відлітає», ця маса залишиться постійною.

     

    4.3.        Масштаби у Всесвіті: мікросвіт, світ, макросвіт, мегасвіт

     

    Про масштаби «світів» вже говорилося у третій частині роботи. Тепер можна дещо детальніше розказати про їх структуру.

    Основою мікросвіту є елементарні частинки, їх відомо 16 видів. 4 з них – якраз по кількості взаємодій (типів полів) – переносять ці взаємодії і називаються бозонами (наприклад, світло – електромагнітне поле – переноситься фотоном). Інші поділяються на 6 кварків (тих, що по 3 штуки утворюють протони і нейтрони ядер атомів) і 6 лептонів (один з них – електрон, електрони обертається в «пустоті» навколо ядра атома).

    Практично вся речовина складається з атомів, атоми – з електронів, протонів і нейтронів. Інші елементарні та складені частинки речовини рідкісні у Всесвіті, або існують дуже нетривало під час перетворень інших частинок.

    В ядрі атома стільки ж протонів, скільки і електронів навколо ядра. Нейтронів або стільки ж в ядрі, скільки й протонів, або трохи більше. Якщо ядро дуже велике або кількість протонів і нейтронів у ньому надто різна, ядро через певний час розпадається на два і виникає два атоми. Можливо і навпаки – злиття ядер, якщо ядра зіштовхуються на великій швидкості. Атоми з однаковою кількістю протонів утворюються в сукупності хімічний елемент, їх більше ста. А Один і той самий хімічний елемент з різною кількістю нейтронів – це його ізотопи.

    Деякі атоми об’єднуються в молекули, поділяючи електрони один з одним. Залежно від того, з яких видів (хімічних елементів) атомів складається молекула і в якому порядку, утворюється речовина «в хімічному розумінні». Речовин відомо десятки мільйонів, і переважна більшість їх – органічні – ті, в основі яких структура з атомів вуглецю. Такі речовини мають найскладніші у Всесвіті молекули, з яких складається жива матерія.

    Світ, що за масштабами розташований між мікросвітом і макросвітом, найбільш різноманітний. В ньому суттєва і гравітаційна взаємодія (тіла падають), і прояви електромагнітної взаємодії, як наприклад, блискавки, радіація, тертя між предметами. Гравітація і електромагнітна взаємодія сформували образ Землі та інших планет з ландшафтом і явищами надр та атмосфери. Тільки на Землі цей образ змінили життя і розумне життя.

                Світ небесних тіл вражає масштабами, але поступається різноманіттям світові, що звичний людині. Видима на ясному небі вночі туманна смужка немовби за зірками – це  «рукав» нашої Галактики, яка за формою – закручена в спіраль. Бувають і рівномірні галактики, і неправильної форми. В галактиках є мільярди зірок. Зірки такі різні за розміром і температурою через різний вік та різну масу. Сонце – середня у всіх відношеннях зірка, бувають як значно менші, розміром з планету і навіть кілька десятків кілометрів дуже старі, щільні, холодні зірки, а бувають молоді, гарячі, в мільйони разів більш яскраві за Сонце. Як і в тисячі разів більші «червоні гіганти». Особливий тип зірок – «чорні дірки». Їх гравітація достатньо велика, щоб притягувати світло, і тому їх не видно. Буває, що зірка швидко обертається і має нерівномірне випромінювання, тоді вона при погляді з Землі пульсує і називається пульсаром. Планети, що рухаються навколо деяких зірок, бувають двох типів – земного (тверді на поверхні, а всередині або теж тверді, або з твердим ядром з рідкою оболонкою, як Земля) і газові гіганти (з газу навколо малого кам’яного ядра, як Юпітер). Комети та астероїди – дрібні небесні тіла, що є в планетній системі навколо зірки. Астероїди рухаються майже як планети, а комети значно віддаляються від зірки – при цьому вони можуть бути перехоплені іншою зіркою.

    Макросвіт і мегасвіт досить плавно переходять один в одний на масштабах великих скупчень галактик. Ці скупчення сформовані гравітацією. А на ще більших відстанях Всесвіт втрачає структуру, «розсипаючись» на рівномірно заповнюючі простір комірки – можливо, гравітація там вже занадто слабка і не здатна протидіяти розширенню Всесвіту.

     

    4.4.        Перший рівень організації матерії – нежива матерія

     

    Рівні матерії є її умовною класифікацією за ознакою складності. Нижчий рівень значно поступається за складністю структури вищому, але межі масштабу його збільшуються. Наприклад, нежива матерія – це все взагалі, а різниця між неживою та живою проявляється тільки в межах від розмірів молекули до масштабів світу.

    До недавнього часу вважалося, що у масштабах Всесвіту життя є лише на нашій ріднесенькій нам Землі. Це випливало, по-перше з того, що  планети вважалися надто рідкісним, майже неможливим, явищем у Всесвіті. По-друге, можливість існування планет придатних до життя, як-от Землі, вважалось ще більш малоймовірним. Мало того, навіть, якщо такі планети навколо деяких зірок і існують, то і в такому випадку життя на таких планетах можливо є, а скоріше – немає. Такі погляді особливо підтримувалися і пропагувалися церковниками та теологічно мислячими вченими. А такі вчені були в минулому, є зараз і будуть в найближчому майбутньому. Але про це варто вести окрему розмову. А ми повернемося до теми нашого дослідження.

    Протягом останнього десятиліття вчені відкрили, побачили і показали картинки наявних планет навколо найближчих до нас зірок в радіусі всього десятків світлових років. Мало того, серед побачених планет є такі, що з багатьох параметрів їх складу та розмірів близькі до нашої Землі.

    Виходячи з того, що в нашій Галактиці  («Чумацький шлях», «Молочний шлях») нараховується від 200 до 400 мільярдів зірок, планети, за підрахунками астрономів і космологів,  існують мінімум одна серед 10 тисяч зірок, а серед останніх на кожних 10 тисяч є подібна до нашої Землі, та якщо уявити собі, що на подібних Землі планетах лише на одній з 10 тисяч появилося життя, то в нашій Галактиці зараз є від 200 до 400 мільйонів заселених живими істотами планет. А спираючись на еволюційне вчення можна сказати, що якщо там є життя, то воно еволюціонує, розвивається і бодай на одній з 10 тисяч заповнених життям планет появилися розумі, подібно до людини, істоти. Тоді виходить, що принаймні на 20 до 40 мільйонів планет нашої Галактики  існують гомініди – тварини з роду мавпоподібних. Підемо далі. Якщо допустити, що лише на одній з 10 тисяч планет заселених гомінідами появилися істоти типу Homo Sapiens Sapiens (Людина розумна розумна),  то їх не творив ніякий бог. Все і скрізь відбувалося природним чином. А якщо, міркуючи по-богословському і по-біблійному, він створив їх, то вони там,  «на пыльных тропинках далёких планет», теж «согрішили перед богом»: обікрали райський сад, чи перестали вірити в його  існування і бог проклав їх смертю та пекельними муками.

    На нашу планету, згідно попівським теревеням, «спасати» людей від гріха прокляття, смерті і вічних пекельних страждань прийшов син бога Ісус Христос. Він своїми стражданнями, розп’яттям і смертю на хресті  «викупив» нас від «гріха, прокляття, смерті і вічних пекельних мук». Виникає природне  і одночасно богословське запитання:  «А на решту 200 чи 400 тисяч населених розумними істотами планет теж приходив Христос спасати їх від «гріха прокляття і смерті»?  Якщо приходив, то його і там розпинали на хресті? А якщо він туди не приходив і його там не розпинали, то чому він прийшов на нашу Землю? Для чого від дав себе тут розіп’яти? Чому він не полишив нашу Земля і її людей  спокої, як то поступив з рештою «людей Галактики?»...

    Як бачимо, наукові відкриття стосовно структури Всесвіту викидають якогось Господа  Бога зі Всесвіту, а духівництво всіх релігій залишає біля розбитого богословського корита.

    Неживу матерію, її структуру я описав в попередньому пункті. Важливо додати, що жива матерія є підмножиною неживої, просто у неї з’являються нові риси. Так само людство є підмножиною життя і відповідно – неживої матерії. Кажучи про рівень організації, вищий першого, я акцентую увагу на його особливостях, яких немає на попередніх рівнях. Отже, ці рівні ніяк не окремі, вони вкладені, подібно «матрьошці».

     

    4.5.        Другий рівень організації матерії – біосфера на Землі

     

    Біосферою називається жива оболонка Землі, сукупність всіх живих організмів і система взаємодії між ними. Тут виникає неоднозначність: а померлі організми куди відносяться, до першого рівня організації? А, наприклад, нафта, чи грунт, який переробив дощовий черв’як? Взагалі, ці всі продукти життєдіяльності організмів теж відносяться до біосфери.

    Тоді стає видно, наскільки життя зробило Землю унікальною серед інших планет Всесвіту. Живі організми докорінно змінили верхній шар твердої поверхні планети, склад атмосфери та морської води. Цим вони вплинули на умови середовища на Землі. Так, киснева атмосфера утворена і підтримується найважливішим явищем, спричиненим живою матерією – рослини здійснюють фотосинтез. Кисень повітря посприяв еволюції інших видів живого. Взагалі, всі живі організми поділяються на тварини, рослини, гриби та кілька царств мікроскопічних істот, які, тим не менш, важливі для підтримання стабільного існування життя на Землі. Така стабільність забезпечується здатністю організмів реагувати на умови довкілля та відтворювати себе подібних; складними взаємодіями видів (яких мільйони) рослин, тварин, грибів та мікроорганізмів. Однак стабільність не означає відсутність якісних змін у біосфері. Ці повільні зміни називаються еволюцією і відбувають від простіших до складніших видів протягом вже майже 4 мільярдів років – часу, коли на Землі існує життя.

    Якщо біосфера є найвищим структурним рівнем організації живої матерії, то більш дрібні – це різноманітні екологічні системи (екологія вивчає взаємодію живих організмів) різних масштабів. Структурованість біосфери пояснюється контрастом умов в різних місцях Землі: високо в горах чи в печерах живий світ бідніший, ніж в тропічному лісі, тому що умови менш сприяють життю. Ще однією цікавою особливістю деяких видів організмів є групування у так звані «сім’ї», де спостерігається розподіл тих чи інших дій між окремими істотами. У мурах це називається мурашник, а у людей – людство, про яке мова піде далі.

     

    4.6.        Третій рівень організації матерії – людина і людство

     

    Людство – «сім’я людей» з точки зору тваринного світу. Але слово «сім’я» стосовно людини має інше значення, тому кажуть, що людство – суспільство людей, а людина – суспільна жива істота. Крім самого людства, суспільства бувають і менших масштабів, за інтересами, відповідно до певної діяльності чи за ознакою. Наприклад, українське суспільство.

    Якщо суспільна природа зустрічається в більш примітивному виді у тих же мурах, людину особливо відрізняє від тварин розум з усіма категоріями-наслідками, такими як праця, свідомість. Праця людей, як і біосфера, змінює вигляд планети, але значно більш стрімкими темпами. Люди збудували міста, величезні споруди для цілей науки та виробництва матеріальних цінностей, і навіть насипали вже кілька островів в морях. Люди завдяки праці, яка вилилася в науково-технічний прогрес, досягли найбільших глибин океану Землі, опанували атмосферу і навіть змогли проникнути далі, ніж будь-яка інша жива істота – в космос. Люди вивчають навколишній світ і весь Всесвіт, копіюють технічні рішення у живої природи та створюють принципово нові (такі як атомні електростанції), аналогів яким немає, меншою мірою, на Землі.

    Структура людства на поверхні Землі – близько 200 держав на всій твердій поверхні, окрім холодної малопридатної для тривалого проживання Антарктиди. В державах – населені пункти, в яких люди сконцентровані, подібно зіркам в галактиках. Населені пункти досягають десятків  мільйонів людей, і завдяки широкому застосування електроенергії та електричного освітлення міста на нічній стороні Землі яскраво світяться, і їх видно з космосу. Так завдяки людству Земля стала ще більш несхожою на інші космічні тіла Всесвіту.

    Одні з найскладніших структур у Всесвіті, створені людьми – електронно-обчислювальні машини

     

    4.7.        Дух та інформація – елементи свідомості людини

     

    Дух та інформація є засобом, змістом свідомості. Хоча їх природа матеріальна, у людства мало знань, щоб пояснити структуру їх у мозку.

    Про інформацію вище було сказано, що це є інтерпретація у свідомості розміщення матерії. Частіше за все матерію розміщують самі люди, наприклад, розміщують слід від ручки на папері, пишучи. Якщо та інформація, яку ми пам’ятаємо, через незнання мозку не може бути точно пояснена матеріально, то вся інформація на носіях – папері, комп’ютерах та ін. – очевидно матеріальна, оскільки люди самі створювали її носії. Спеціаліст по обчислювальній техніці знає, як і де саме в комп’ютері зберігається та чи інша інформація, а домогосподарка може вважати це таким самим «дивом», як і пам’ять мозку. Різниця в тому, що достатньо точну структуру мозку ми не знаємо.

    Що ж я можу сказати про дух? У кожної людини дух свій. Дух – це «внутрішній світ», окрім пам’яті (інформації). Якщо вся попередня розповідь базується на загальновідомих наукових знаннях, то коли я почну говорити про дух, це буде виявлення чисто суб’єктивної точки зору, нав’язування. Одні вірять в бога, інші – в богів, треті – в приказки, міфи – це все відноситься до духу. Одні оптимісти, інші песимісти – це також елементи духу. Я цілком розумію, наскільки бувають складні духовні уявлення, вірування, принципи у людей; знаю, що всі наші почуття відносяться сюди ж. Зважаючи на це, я завершу розповідь на тому, що структура духу у Всесвіті – це сукупність структур духу кожної свідомої людини, що живе в цей момент.

     

     

    1. Філософські проблеми структури Всесвіту і їх вирішення автором

     

    Можуть виникнути питання. Що було до Великого Вибуху? Що буде далі із Всесвітом? Чому Всесвіт однорідний в масштабах мегасвіту і не мають структури елементарні частинки? Чому і як виникло життя, чому і як виникла розумна людина? І це природньо, бо чим більше ми знаємо, тим більше виникає питань. Разом з природничими науками (фізикою, космологією, біологією і т.д.) вирішує ці питання філософія.

    Між шляхами вирішення питань структури Всесвіту природничими науками і філософією є принципова відмінність. Точні науки оперують категоріями в рамках законів природи і мовою математики – це, з одного боку, призводить до точних результатів, які придатні для втілення в технічний прогрес для покращення життя людей, але з іншого боку, не може вирішити такі проблеми, які базуються на малій кількості суперечливих фактів. Особливо  виразно проявляється слабкість точних наук у тих питаннях, які далекі від технічної, практичної реалізації результатів. Але такі питання потрібно все одно вирішувати! Тому вони називаються філософськими і вирішуються за допомогою оперування філософськими категоріями.

    Результат вирішення питань щодо Всесвіту за допомогою філософії не можна реалізувати технічно, яка ж тоді користь в цьому випадку для людей? Користь в тому, що люди так можуть задовольнити природній пізнавальний інтерес – дуже важливу частину свого розуму. Процес філософського вирішення питань сам по собі цікавий, напружений, а його результат – відчуття людиною свого місця в світі. Це відчуття здатне позитивно впливати на всі сфери життя людини, оскільки є запорукою впевненості у собі і в оточуючому світі, рушієм активної праці і творчості.

                Далі я буду розглядати, три питання, які, на мою думку, якнайширше охоплюють і об’єднують більш дрібні проблеми пізнання Всесвіту. І я дам на ці питання такі відповіді, які дав самому собі.

     

    5.1.        Як усвідомити масштаби і складність Всесвіту

     

    Вивчаючи Всесвіт, особливо в дуже великих і малих масштабах простору і часу, часто можна розгубитися. Що можна зробити? По-перше, потрібно перевести одиниці вимірювання в метри, кілометри, міліметри – в такі, величину яких ми добре собі уявляємо. По-друге, потрібно навчитися не заплутуватися в степенях – можна наприклад замість 1015 уявити собі «мільйон мільярдів» і вже з таким, хоч і великим, числом працювати.

    Ще можна порівнювати відстані з вже відомими. Наприклад, діаметр Сонця – приблизно півтора мільйони кілометрів. Уявивши це, легше рахувати великі космічні відстані «в сонцях».

     

    5.2.        Як знати тільки правду про Всесвіт

     

    Може виникнути питання, а чи все в цій роботі написано абсолютно правильно.

    В таких складних питаннях, як структура Всесвіту, знати абсолютно практично неможливо. Безпосередньо побачити і дуже достовірно знати можна тільки не зовсім віддалені за масштабами речі, наприклад, відстань до місяця відома і люди туди навіть літали, а атоми бачили в електронний мікроскоп. А от у справжньому макросвіті, мегасвіті, мікросвіті знання є скоріше гіпотезами. Одні гіпотези ближчі до підтвердження, ніж інші, часто буває кілька гіпотез стосовно одного явища, а ще іноді цілі галузі наук стрімко докорінно змінюються завдяки новим відкриттям.

    Отже, потрібно знати те, що про Всесвіт людство правди знає небагато. Значно більше ми «майже знаємо». Просто можна притримуватися в своїх уявленнях найбільш значущої гіпотези і бути готовим з легкістю змінити ці уявлення, якщо цього будуть вимагати нові результати наукових досліджень.

     

    5.3.        Як сприймати інші філософії структури Всесвіту

     

    З цим питанням ситуація схожа на становище з розумінням духу: кожен сприймає по-своєму. Але можна «дати пораду» в такій ситуації. Наприклад, матеріаліст та ідеаліст товаришували без проблем, поки не стали говорити про Всесвіт. Коли кожен з них почує думку іншого, він може розчаруватися в ньому з думками «як взагалі можна мати справу з людиною, що думає про Всесвіт от так». Але ж до цього ніяких суперечок не виникали!

    Вирішення питання в тому, що знання про Всесвіт часто є глибоко індивідуальними і не повинні ставати перепоною для відносин між хорошими людьми. Для цього потрібно сприймати неприємні для себе уявлення про Всесвіт не глибоко та звертати на це менше уваги.

     

    Висновки. Користь, велич, краса знання структури Всесвіту

     

    В роботі було охоплено найбільш фундаментальні категорії Всесвіту, але розповідь написана нескладною мовою. Тому напевне текст був легким для читання і зрозумілим.

    Всі поставлені питання розкриті. Що ж можна сказати наостанок?

    Всесвіт – безмежний простір і безмежний час, які пізнає людина. Стилі пізнання можуть бути різними, але відчуття масштабу і величі Всесвіту є завжди. Коли людина знає про Всесвіт – вона немовби тримає його образ у собі, і може використовувати довершеність і красу його структури для покращення свого життя. Знання Всесвіту складають «ядро» світогляду і тим самим у значній мірі впливають на внутрішній стан людини, на основні принципи, на працю і на творчість.

     

    Література

     

    Васильєв М. В. Материя  — Советская Россия, 1977.

    Вселенная - http://ru.wikipedia.org/wiki/Вселенная

    Крупномасштабная структура Вселенной — http://ru.wikipedia.org/wiki/Крупномасштабная_структура_Вселенной

    Статьи на сайтах проф. Дулумана Е.К. : http://www.sotref.com , http://www.ateism.ru ,  http://www.evduluman.narod.ru.

    Logarithmic Maps of the Universe — http://www.astro.princeton.edu/universe/

    Большая Советская Энциклопедия – Вселенная — http://bse.sci-lib.com/article007043.html

    An Atlas of the Universe http://www.atlasoftheuniverse.com

    Fundamental particles and interactions http://www.cpepweb.org/cpep_sm_large.html

     

     

     

     

     



    Другие новости по теме:

  • Релігія як соціально-історичний феномен
  • Реферат студента
  • Метафизика и диалектика. Черновик
  • Религия как социально-исторический феномен
  • Філософя як квінтесенція духовної культури


    • Комментарии (1):

      #1 Написал: Cade (Гости | 0/0) - 16 июня 2015 10:41
        That's a qut-wckitied answer to a difficult question

            Оставить комментарий:

          • Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
            • Ваше Имя:

            • Ваш E-Mail: