Календарь

«    Март 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 



  Популярное





» » Реферат студента

    Реферат студента


    Міністерство освіти і науки України

    НТУУ «КПІ»

    Кафедра системного проектування

     

     

    Шахмуть А.П  -

    студент гр. ДА-82,

    2009/2010 навчальний рік

     

    Проблеми природи в історії філософської думки 

    (Реферат з курсу "Філософія") 

    Зміст:

    1. Вступ………………………………………………………………..2.
    2. Образ природи в античності…………………………………........3.
    3. Християнський погляд на природу у період середньовіччя……5.
    4. Філософське зображення природи в епоху Відродження………6.
    5. Погляди на природу в період Нового часу………………………7.
    6. Висновок…………………………………………………………...9.
    7. Використана література …………………………………………11.

    "Природа" древнегреческого мыслителя,

    "природа" римскогонатуралиста,

    "природа" натуральной магии XVI в.

    И "природа" физика-теоретика XVII в.

    - не просто разные понимания одного и того же предмета

     или разные отношения к нему.

    Речь идет о совершенноразных предметах.

    А. В. Ахутин

     

    Вступ

    З самого початку розвитку філософії проблема розуміння природи не обходилася  стороною. І не дивно, адже Одним із головних завдань філософії – розглянути світ в цілому і показати місце людини в ньому. Саме тому філософія вважається світоглядною наукою, а то й взагалі розглядається  як тип світогляду. Світогляд, в свою чергу, грубо кажучи – погляд на світ, де світ розглядається як природа і суспільство. Звідси ми бачимо, що філософія не може виконувати свою світоглядну функцію не розглядаючи поняття природи, так як просто не зможе сформулювати цілісну картину світу. І місце людини в світі розглядалося б як місце людини в суспільстві, а враховуючи точку зору, що суспільство є явищем людської природи, філософія не зможе повноцінно відповісти і на це запитання.

    Саме уявлення про природу та відношення до неї  не тільки являється однією з основ людського світогляду, але й диктує розвиток науково-технічного прогресу.

    Головна задача даного реферату – розглянути філософські погляди щодо тлумачення природи, що виникли в процесі  розвитку філософії, і проаналізувавши їх, вловити закономірності та логіку їх розвитку, порівняти їх, узагальнити та зробити висновки, відповісти на запитання: «Яке місце займає питання природи в історії філософської думки?».

    Щоб краще спостерігати логічну послідовну картину розвитку філософського мислення щодо цього питання розглянемо і проаналізуємо історію розвитку філософської думки про природу в західній культурі від античності до Нашого часу.

     

    Образ природи в античності

    Як відомо, особливістю античної філософії є те, що вона була космоцентричною. В центрі усіх філософських міркувань лежить Космос. А отже щоб зрозуміти ставлення античних філософів до природи треба вияснити, що таке Космос. У античних філософів в поняття космосу входила вся доступна людському розуму природа. Окрім цього космосу протиставлявся хаос, тобто космос трактувався не тільки як щось всеосяжне, але й організоване, закономірне і досконале.

    Оскільки космос всеосяжний, то людина розглядалася як його частина. Античні філософи не протиставляють людину природі і вбачають досконале життя, як життя в гармонії з природою, а благополуччя можна досягнути, тільки якщо неухильно слідувати законам природи. Це пояснюється тим, що люди в ті часи ще відчували себе понуреними в природу і свою соціальну поведінку пов’язували з законами природи. Ідея блага, що розуміється як благо цілого, стала ланкою, що пов’язує світ речей та людських відношень. Про ідею єдності світу Платон в діалозі «Зенон» виразився так: «Все, що виникло, виникає заради всього в цілому, для того, щоб здійснити притаманне життю цілого блаженне буття, і буття це виникає не заради тебе, а навпаки ти – заради нього».

    У формуванні античного образу природи велику роль зіграв вплив діяльності людей. В процесі практичної діяльності людина виробляє своє ставлення до речей. А отже, якщо вважати природу системою речей, явищ та відношень між ними, то сприйняття природи людиною залежить від її форми практичної діяльності. В античній культурі ремісник, створюючи речі виражав у них себе, свою індивідуальність, тобто не було границі між мистецтвом і ремеслом. Така діяльність сформувала образ живої природи, такої що має душу.

    Для пізнання природи людина проекціювала себе на неї . Античне тлумачення природи починалося з наївного реалізму. На ранніх стадіях розвитку античної філософії для того, щоб краще зрозуміти природу її наділяли людськими рисами. Втягуючи природу в практичну діяльність, перетворювали її відповідно до загальних суспільних завдань та цілей. Це відбувалося з допомогою уяви, переступаючи через реальний процес, що пов’язує людину і природу. Такі уявлення яскраво відображені у  античній міфології.

    З розвитком філософської думки підхід до ідеї єдності людини і природи змінюється: людину розглядають по аналогії з природою. За первинне вже береться світ зі своїми законами, що не залежать від людини. Саме звідси випливає твердження, що людина – це лише частина тої загальної сукупності, що називається Космосом, а отже, щоб пояснити життя людини треба пізнати природу. Таке бачення потяло за собою потребу пізнати закони, яким підкоряється космос, що привело до науково-філософського підходу пізнання світу.

    У підходах до вирішення проблем суспільства та природи слід відзначити Аристотеля. Зацікавлений ідеєю місця людини в органічному світі він перший ввів поняття «антропологія», а також висунув ідею «сходинок істот» - ряд послідовного ускладнення організації живих істот. Аристотель вважав, що специфічна відмінність людини від інших істот полягає в її розумі. А центральною проблемою філософії Аристотеля була проблема практичної діяльності в якій реалізується те, чого іще немає, але може бути реалізовано.

    Суспільство, також не протиставлялося природі. Соціальне життя не проявляло відношення до природи, як до простої сировини. Не дивлячись на те, що світогляд античної людини формувався в полісі, політичні відносини вбачалися як природній людський зв’язок, який підкреслює всесторонність особистості. Аристотель стверджував що людина є політичною твариною і по своїй природі є громадянином міської республіки.

    Антична людина жила усвідомлюючи свій органічний зв’язок з тим цілим, до якого вона належить по природі і не був нівельованим та подавленим розподілом праці, що був розвинутий до гігантських обсягів у наступних епохах. Лише в таких умовах могло сформуватися таке сприйняття природи, як античне. Торкаючись древньогрецького мистецтва К. Маркс писав: «Хіба той погляд на природу та суспільні відносини, що лежать в основі грецької фантазії, а тому і грецького мистецтва, можливий при наявності сільфакторів, залізних доріг, локомотивів та електронного телеграфа».

     

    Християнський погляд на природу в період середньовіччя

    Кардинально іншим, порівняно з античним, було розуміння природи, що склалося в період середньовіччя. На передній план вже виступала релігія та ідея Бога, і природа сприймалася як щось створене Богом і більш низьке, ніж сама людина, оскільки лише вона в процесі створення була наділена божественним началом - душею. Більше того, природа нерідко мислилася як джерело зла, яке потрібно побороти або підчинити, а в житті людини вбачали боротьбу двох начал: божественного – душі і гріховного природного - тіла. Це служило виправданням негативного відношення до природи і навіть обґрунтуванням насилля, що застосовували до неї. Природа в християнському уявленні була бездушною і протистояла людині та суспільству. Такий підхід, звісно, не міг стимулювати розвиток природничих наук.

    Проте в надрах християнського мислення формувався й інший підхід у відношеннях з природою. Розуміння природи як божественного творіння відкривало для пошуку в ній раціонального начала, помагало трактувати пізнання природи як  намагання виявити, розкрити скритий у ній божий замисл і тим самим возвеличити мудрість великого творця. Звідси й слідує метафоричне розуміння природи як книги. Вважалося, що Бог дав людям дві книги – священне писання, в якому його мудрість показується безпосередньо, і книгу природи, в якій він закарбував свою мудрість на камені творіння.

     

    Філософське зображення природи в епоху Відродження

    В епоху Відродження відбулася успішна, хоча й тимчасова, реставрація античної культури, пронизана гуманістичними ідеями, в яких людина самостверджувалася в природі. Люди раптом відкривають для себе красу і неперевершеність оточуючої їх природи, починають вбачати в ній джерело радості, насолоди , в противагу похмурому аскетизму середньовіччя. Як наслідок в філософії та естетиці романтизму природа починає трактуватися як сховище, що протистоїть розпущеній і порочній людській цивілізації. Один із основоположників  романтизму Ж.-Ж. Руссо, прямо стверджував, що перехід від природного стану до соціального являється джерелом всіх людських нещасть.

    Проте до того сприйняття природи, що тлумачилося в античній філософії  у добу Відродження люди могли повернутися лише частково, оскільки вплив християнства був досить значним у ті часи, і філософія мала пояснити місце Бога в їхньому трактуванні природи. Саме в цей момент знаходить своє місце філософський напрямок -  пантеїзм: Бог ніби зливається з природою, а природа в свою чергу, відповідно до античних уявлень, є єдиним всеосяжним цілим, в якому все взаємозв’язано. Тобто особливістю доби Відродження є деперсоналізація Бога шляхом злиття його з природою або включенням у нього природи. «Природа – це Бог в речах» - неодноразово наголошував Дж.Бруно. Разом з тим природа уподібнювалася Богу, і погляд на суспільні відносини людини вже був не той, що в античні часи, вже не вбачали в них такої нерозривності з природою.

    Таке сприйняття природи стимулювало розвиток науки. Зокрема роздуми про всеосяжність та безкінечність природи та Бога відбилося в таких науках як географія та астрономія, над поняттям нескінченності плідно працював німецький кардинал, філософ і вчений Микола Кузанський. Кузанський розробляв найважливіший принцип діалектики – співпадіння протиріч в єдиному предметі і приходить до антитеологічного трактування Бога: Бог – єдине, що становиться всім. Далі слідує зовсім оригінальний висновок, що єдине не має протиріч, а отже тотожне нескінченному і безмежному. Світ у Кузанського не нескінченний, оскільки  в його центрі лежить Бог, який одночасно обмежує його. Але цей світ не можна мислити як обмежений, так як він не має границь, не замкнутий.

    Ідеї нескінченності буття підхоплював Коперник (1473 – 1543), який створює нову астрономічну картину, що стала в явну опозицію теології.

     

    Погляди на природу в період Нового часу

    Науково-технічна революція та буржуазний переворот нової історичної доби, яку в історії називають Новим часом мала прямий зв’язок з людським відношенням до природи. Оскільки, як відомо, буржуазний лад заявив про свої величезні потреби для виробництва, а враховуючи те, що сприйняття природи людиною залежить від форми її діяльності, то мануфактурне виробництво та його потреби зробили свою справу по відношенню людського бачення природи. В цей період на передній план виходить матеріалістичне тлумачення природи, наукове пізнання світу займає передове місце.

    Великий французький філософ і вчений, матеріаліст за переконаннями, Рене Декарт був  одним із родоначальників науки і техніки Нового часу. Основне значення філософії він бачив у створенні методу як знаряддя, що забезпечує дійсне пізнання. Начала всіх речей, на думку Декарта, відкриваються в мистецтві правильного мислення, яке розглядається по аналогії з механічним виробництвом.

    Природа перед наукою і технікою Нового часу виступила головним чином як технічний матеріал, сировина, об’єкт виробничої експлуатації. Таке одностороннє утилітарне відношення до природи було пов’язане з загальним активно-практичним духом того часу, що відображав потреби та можливості формуючого ся буржуазного способу виробництва.

     Погляд на природу з точки зору її доступності для технічного використання визначив характер метафізики Нового часу, де природа виступає лише як щеплення механічних сил, де мають місце лише кількісні вимірювання. В цей період на заміну божественній природі ренесансу та живій природі античності виступає бездушна та раціональна природа Нового часу. До речі такий образ природи відобразився і на мистецтві в художньому жанрі натюрморту, «nature morte» - мертва природа.

    Природа з цієї точки зору – це величезний механізм, раз і назавжди заведена саморегульована машина і таке трактування природи надовго випереджає період Нового часу.

    Міра, яку людина прикладає до природи, виражає міру самої людини, міру його власних історичних можливостей. В цю епоху проблема єдності людини і суспільства з природою набула нового звучання. Західна філософська думка  намагалася вирішити її двома шляхами:

    -         розглядання людини як простої частини природи, розчинення всіх законів людського існування в загальних природних законах;

    -         виявлення специфіки людського відношення до світу ідеалістично трактованому;

    Наступним етапом став матеріалізм, який використовуючи швидко зростаючий природознавчий матеріал, обґрунтував ідею, що сутність людини не в протиставленні природі, а в єдинстві з нею: «Людина – справа рук природи, він існує в природі, він підкорений її законам». В цій концепції людина розглядається як одна з маленьких ланок в нескінченному ланцюгу світобудови. Тут діяльним моментом у взаєминах людини та природи є природа.

    В XX столітті поняття про сферу взаємодії природи та людини стало в науці особливо актуальним завдяки тому, що з’явилося нове поняття – «ноосфера». Ноосфера – це особливим способом організована свідомою діяльністю людини сфера взаємозв’язку природи і суспільства, в якій люди свідомо і доцільно, у відповідності з власними потребами та пізнаними законами природи направляють і контролюють хід важливих життєвих процесів.

    Порівняно з наукою античною, наука Нового часу має інші принципи. В цей період сформувалося чисто кількісне бачення сущого:  те, що неможна виміряти, зважити, того й не існує. На відміну від аристотелівської фізики, Галілей вчив, що природу не можна «подолати», вона нічого не робить «за дарма», її неможна обманути але її можна виміряти, «книга природи написана мовою математики».

     

    Висновок

    Кожному історичному періоду відповідає своя загальна концепція тлумачення поняття природи. Ми розглянули античний образ космосу, теологічне тлумачення середньовічної природи, божественну природу доби Відродження, та раціональну природу-механізм Нового часу.

     Неважко зрозуміти, що це зумовлено історичними особливостями кожного з них. Проте також важливо й врахувати те, що кожна з цих концепцій мала вплив на історичний розвиток суспільства, що призводило до нових умов, в яких в поєднанні з іншими породжували нові концепції. Хоча, як ми можемо побачити,  для будь-якого з цих періодів не було одностайного тлумачення теми природи, а також спостерігається поступовість формування цих концепцій. У всі періоди розвитку західноєвропейської філософії питання природи залишалося одним з основних, оскільки було центральним питанням у світогляді людини. Все це засвідчує те, що питання природи зайняло значне місце в історії філософії і вирішення цього питання відіграло значну роль у її розвитку.

     

     

     

     

     

     

     

    Використана література

    1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. – М.,1998.
    2. Крапивенский С.Э. Социальная философия. – М.,1998.
    3. Маркс К., Энгельс Ф. Собр. соч. – Тт. 28,41.
    4. Радугин А.А. Философия. – М.,1998.
    5. Философия. Курс лекций (под ред. В.Л. Калашникова). – М.,1998.
    6. Введение в философию: ученик для вузов.В 2 ч. 2/ Фролов И.Т.,Араб-Оглы Э.А., Арефьева Г.С и др. – М.: Политиздат,1989.
    7. Лосев А.Ф. «Эстетика возрождения».
    8. Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие фиософских идей. М., 2004.

     

     



    Другие новости по теме:

  • Экзамены/зачёты по философии
  • Теми студентских рефератів
  • Метафизика и диалектика. Черновик
  • Релігія як соціально-історичний феномен
  • Філософія доби Відродження


    • Комментарии (0):

          Оставить комментарий:

        • Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
          • Ваше Имя:

          • Ваш E-Mail: