Календарь

«    Июль 2011    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031



  Популярное





» Материалы за 09.07.2011

    Мандрівка душі до потойбічного світу

    Після відходу душі, розповідає Феодора, вона зустрічається з сонмом демонів у вигляді «ефіопів чорних», котрі лякають її своїм виглядом і дикими верещаннями, і звинувачують в численних гріхах. На противагу цим темним силам з’являються два ангели у вигляді юнаків у сяючому одязі. Відмітимо, що їх всього двоє у боротьбі з незліченим демонським воїнством – вірогідно так автор житія бажав продемонструвати переважаючу силу Божу. Шлях на небеса тут постає як висхідний рух душі, що минає послідовно ті чи інші «митні» пункти, рухаючись у вертикальній площині. Однак, ми не спостерігаємо в тексті чіткої кореляції тяжкості гріхів (як це подано в християнському моральному вченні) з розташуванням рівнів, що проходить душа Феодори. Перших два митарства пов’язані з гріхами неправди, далі йдуть послідовно митарства заздрості, гніву, гордині, лихослів'я, підступності, смутку, грошолюбства, пияцтва, злопам'ятства, чаклунства, обжерливості, єресі, перелюбу, вбивства, розбою, блуду та жорстокості[1]. Проте, більшість найсерйозніших гріхів та пов’язані з ними випробування усе ж розміщені в кінці цього шляху [9]. Та обставина, що блуд поставлений біля самого його закінчення свідчить, вірогідно, про чернецьку зорієнтованість цього твору – гріх блуду був одним із найбільш небезпечних для ченця-самітника, котрий полишив світ і таким чином ускладнив або й унеможливив собі доступ до інших спокус. За житійним сказанням, Василій за молодих років жив відлюдником у прикордонній області в Малій Азії. Ангели попереджають щодо цього гріха: «Мало душ йде звідси без напасті, бо суєтний світ той - блудолюбівий, перелюбний і грішний. Кожну душу це митарство приймає і, якщо осквернена вона нечистотами блудними, то скидають її і в безодню вміщають. Там же ув’язнюють її у темряві та смертної тіні до страшного приходу Господа нашого Ісуса Христа» [Там само]. Феодора, попри своє намагання жити відповідно заповідей, не була безгрішною, тому, як подається у тексті, не могла би подолати всі митарства, якби не протекція ангелів (які, щоправда, відіграють більше роль доброзичливих свідків, аніж активних учасників процесу) і допомога від преподобного Василія. Ще до початку митарств цей подвижник дав ангелам «якусь шкатулку червону, повну золота, і звернувся до обох: «Я благодаттю Господньою і духом Господнім багатий, це ж від праці і поту мого» [Там само].  З цієї скриньки чеснот ангели розраховуються з митарями, коли не вистачає власних добрих справ Феодори. Це заставляє замислитись не тільки над тим, за допомогою чого, власне, досягається спасіння на думку автора житія (добрих справ  чи благодаті Божої), але й пригадати католицьке вчення про opera supererogationis (кількість добрих справ, які перевершують необхідність їх для врятування душі; надналежні заслуги святих), що можуть бути використані на користь інших людей, котрі не відзначилися такою святістю життя.  Так, успішно проминувши всі митарства, душа Феодори досягає обителі блаженних.


    [1]Приміром, гординя, згідно християнського етичного вчення гріх смертний, карається тільки у шостому митарстві: «Идущим же намъ, достигохомь шестаго мытарьства, иже нарицается гордыни» [9]. В більшості же переказів тексту порядок митарств іншій (пор. [1]).

    Просмотров: | Комментариев: 1