Календарь

«    Апрель 2011    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 



  Популярное



  Архивы

Июль 2013 (3)
Июнь 2013 (1)
Май 2013 (4)
Апрель 2013 (10)
Март 2013 (19)
Февраль 2013 (19)



  Наши счетчики



Яндекс цитирования

» Материалы за 23.04.2011

    О философии марксизма-ленинизма

    Сталин И.В.

    Чтобы оценить громадное значение книги «Материализм и эмпириоритицизм» Ленина в истории нашей партии и понять – какое теоретическое богатство отстоял Ленин против всех и всяких ревизионистов и перерожденцев периода столыпинской реакции, необходимо, хотя бы коротко, познакомиться с основами диалектического и исторического материализма.

    Это тем более необходимо, что диалектический и исторический материализм составляют теоретический фундамент коммунизма, теоретические основы марксистской партии, а знание этих основ и, значит, их усвоение является обязанностью каждого активного деятеля нашей партии.

    Итак:
    1) Что такое диалектический материализм?
    2) Что такое исторический материализм? [c.99]

    2. О диалектическом и историческом материализме

    Диалектический материализм есть мировоззрение марксистско-ленинской партии. Оно называется диалектическим материализмом потому, что его подход к явлениям природы, его метод изучения явлений природы, его метод познания этих явлении является диалектическим, а его истолкование [c.99] явлений природы, его понимание явлении природы, его теория – материалистической.

    Исторический материализм есть распространение положении диалектического материализма на изучение общественной жизни, применение положений диалектического материализма к явлениям жизни общества, к изучению общества, к изучению истории общества.

    Характеризуя свой диалектический метод, Маркс и Энгельс ссылаются обычно на Гегеля, как на философа, сформулировавшего основные черты диалектики. Это, однако, не означает, что диалектика Маркса и Энгельса
    Просмотров: 2327 | Комментариев: 2

    Жизнь прожить

    Жизнь прожить

    (переписка атеистов)

     

    22.04.2011, 19:44, "Руслан Лихолетов" <ruslikholetov@gmail.com>:

    Уважаемый Е.К. стоит ли жизнь того, что-бы ее прожить? 

    Спрашивает атеист.

    Р.Л.

     

     

    Дулуман:

    Жизнь стоит того, чтобы ее прожить. Вы/я/мы для этого и родились, чтобы прожить жизнь. Вам/мне очень повезло родиться и прожить жизнь. Нам очень повело, что матушка природа даровала нам возможность прожить жизнь. А многие, многие, многие, большинство этого не удостоены. (Аборты, бесплодие, детская смертность, и вообще, такие не родились – и все!). Радуйтесь своей удаче, цените её.

    Мы, люди, вышли из животного мира, являемся представителями животного мира. Животные не бояться прожить всю жизнь до капельки. Животные рады жизни, ценят свою жизнь до последнего издыхания. Они и борются за это, как говорил Дарвин "strugle for life" - борьба за жизнь.

    Только среди людей попадаются трусы, для которых страшно испить чашу жизнь до дна. А в этой чаше на доныше есть
    Просмотров: 1596 | Комментариев: 0

    Онтологія як філософське вчення про буття

    Онтологія як філософське вчення про буття

    2.Історико-філософський вступ.

    З курсу філософії ми з вами з початку семестру розглянули в короткому викладі, зі значними пропусками, історію філософії від її зародження до наших днів. Зараз приступаємо до розгляду змісту окремих (тільки – головних) тем філософських знань. Розпочнемо, як то й відбувалося в історії філософської думки та зазначається у викладі всіх підручників з філософії. Отже, приступаємо до вивчення філософської Онтології.
    «Онтологія» (від грецького слова on, ontos – буття, існування; і logos – вчення, наука)- це філософська наука про Буття. Поняття про Буття вперше ввів у філософську думку древньогрецький філософ елеат (елеєць) Парменід (540 – 450 до н.е.). Для Парменіда Буття (to on) вважалося таким, що охоплює собою все існуюче і в той же час причетне до всього існуючого, але не зливається з ним і не розчиняється у всьому. Воно – є, а без нього й поза ним нічого немає. Для унаочнення він пропонував дивитися на Буття як всеохоплюючу кулю. «Буття – єдино, - писав він. - Буття є, а небуття немає». Буття суцільне і в ньому немає прогалин. Воно - вічне. Буття не виникало і не може зникнути.
    Запропоноване Парменідом поняття Буття всебічно плідно використовувалось і всіма представниками філософської школі елеатів. Так, родоначальник школи Критикуючи уявлення віруючих греків про свої олімпійських богів говорив: Всеєдине - ось що таке Бог». А учень Парменіда Зенон, спираючись на визначення Буття як чогось суцільного без прогалин і порожнин, поширив це твердження на поняття простору, часу і руху. Оскільки всі вони, як і Буття та його ознаки, суцільні та безперервні, то рух – не що інше, як перебування рухомого тіла у всіх точках траєкторії. Отже, стріла по траєкторії не рухається, а Ахіллес не здогонить черепаху. З вчення Парменіда про вічне буття елеєць Мелліс та гілікієць Анаксимен виробили поняття про Ніщо («to our on» - не-Буття). Останній говори: «З нічого ніколи не може виникнути щось». Звідсіль через римського філософа Лукреція Кара в загальноєвропейську культуру увійшло: «Ex nihilo nihilo fit” (З нічого нічого не вийде).
    Вийшовши з теренів елейської школи, філософське вчення про буття зразу ж почалося розвиватися, удосконалюватись и перекручуватись. Уже Анаксимен, сприймаючи вчення елеатів про те, що буття вічне і не може виникати з нічого, чи знищуватись до нічого, звернув увагу на те, що в рослинному та тваринному світі постійно спостерігається виникнення нового та загибель старого, почав говорити про те, що нове виникає не з нічого, а народжується і виростає з притаманним всім стихіям (речовинам) апейронів.  Ці плідні апейрони Арістотель назвав гомеомеріями ( від грецьких слів  homoioméreia: от homoes - «подібний»  «похожий» і mereis -  «частинка», «долька»). Апейрон/гомеомерія в філософській та науковій європейській думці протягом століть та тисячоліть проросли такими поняттями як панспермія, преформізм та самозародження.
    Платон,       намагаючись  з позицій об’єктивного ідеалізму уяснити парменідівське розуміння буття пришов до висновку, що саме буття не єдине, а подвійне бо складається зі
    Просмотров: 3072 | Комментариев: 0