Календарь

«    Июль 2010    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 



  Популярное





» Материалы за Июль 2010 года

    За иконостасами алтарей - 05

    ДУХОВНА АКАДЕМІЯ – ВИЩА БОГОСЛОВСЬКА ШКОЛА

    За иконостасами алтарей - 05
    У ті дні до Ленінграда з’їхалися випускники різних семінарій: бажаючих вступити на перший курс академії було більше тридцяти чоловік.

    Академія розташувалася в будинку колишньої Петербурзької духовної семінарії, переведеної сюди ще 1847 року з тісного монастирського приміщення тут же, на території Олександро-Невської лаври. До речі, в 50-х роках минулого століття у Петербурзькій духовній семінарії навчався письменник М. Г. Помяловський, автор відомих “Нарисів бурси”.

    Вступні іспити мали характер колоквіуму. За столом сиділа екзаменаційна комісія з шести професорів і викладачів, вступнику пропонували запитання з різних богословських предметів: Старого і Нового завітів, догматичного і морального богослов’я, історії церкви і церковного статуту. В співбесіді брали участь усі члени комісії. Кожен з них ставив запитання, на яке одразу, без обдумування треба було відповідати.

    Ми із Стойковим витримали іспити, тож були зараховані на перший курс. А Золотухіна і Лисеика спіткала невдача – вони “засипалися” на колоквіумі. Разом з іншими невдахами (їх був добрий десяток) вони вирушили до ленінградського митрополита Григорія (Чукова), який у ті роки очолював навчальний комітет Московської патріархії.

    104

    Митрополит прийняв “делегацію”, вислухав, і враховуючи, за його словами, “вогнепальне” бажання цих юнаків учитися в академії, розпорядився зарахувати їх на перший курс.

    Цього дня ми старанно ліпили свічки на ставнику перед іконою святого апостола Іоанна Богослова – небесного покровителя Ленінградської духовної академії, висловлюючи в молитвах дяку Всевишньому за його милість.

    Просмотров: | Комментариев: 0

    За иконостасами алтарей - 04

    МОЛИТВИ, ВІДПРАВИ, ПОСТИ, СПОВІДІ.

    І ЗНОВ МОЛИТВИ...

    За иконостасами алтарей - 04
    Слід окремо сказати про те, що рада семінарії під безпосереднім контролем єпархіального архієрея постійно дбала про підтримання віри у своїх
    вихованців. Одним з таких засобів був, наприклад, акафіст * святому великомученику і зцілителю Пантелеймону. Виконували акафіст щовівторка при повній ілюмінації вівтаря і храму – горіли всі люстри, бра, усі лампади, безліч свічок на свічниках. Співали семінаристи, а з ними й усі присутні в храмі віруючі. По закінченні акафіста хто-небудь із.семінаристів старших класів, одягнений у стихар, виступав з проповіддю, заздалегідь підготовленою ним й апробованою викладачем гомілетики.

    З розрахунком на зовнішній ефект урочисто служили молебні “о здравії” церковних ієрархів, обставляли заупокійні літургії й панахиди, імена покійних патріархів мали правити для нас взірцем відданості святій православній церкві.

    * Акафіст – особлива церковна служба, яка складається з хвалебних гімнів на честь Христа, богоматері, різних святих. Як правило, співається всіма присутніми в храмі молільниками.

    77

     

    Крім урочистих богослужінь під безпосереднім керівництвом і наглядом духовних наставників у семінарському храмі, нас організовано водили на архієрейські служби до Успенського кафедрального собору або в Іллінську церкву. З огляду на нашу присутність пишномовні витії, часто й сам архієрей, виголошували душеспасенні проповіді. Організовано відвідували ми й “духовні концерти” архієрейського хору, який виконував твори таких відомих композиторів, як Бортянський, Гречанинов, Березовський та інших. Про ці концерти заздалегідь сповіщали з амвонів міських храмів, повідомляла про них і велика саморобна афіша перед входом до Успенського собору. З нагоди визначних церковних дат архієрейський хор виступав і в стінах нашої семінарії.

    Не останніми засобами підігрівання віри учнів були душеспасенні бесіди, а також пости і сповіді.

    Просмотров: | Комментариев: 0

    Как понимать догмат о святой Троице

    Дулуман Е. К.

     

    СВЯТАЯ ТРОИЦА — ПЛОД  ИЗНАСИЛОВАННОЙ БИБЛИИ 

    И КАСТРИРОВАННОГО  НЕОПЛАТОНИЗМА

    Религиозная вера в своем существе не совместима с разумом и резко враждебна ему. Она — религиозная вера — абсурдна и противоразумна от начала и до конца. Даже до мозга костей разумный человек, открывая себе двери в религию, оставляет свой разум за порогом. В религии верующему никак и никаким образом не предлагается что-то ясно разуметь. В сфере чистой религии надо бездумно, слепо и темно верить. При входе в религию, как и в исчадие ада, незримо висит лозунг: «Оставь свой разум всяк сюда входящий!»

    Ты хочешь с верующими с пониманием говорить о том, чего они и сами не понимают. Если ты сумеешь помочь верующим ясно осознать, что они при своей искренной вере в Святую Троицу верят в то, не зная во что, — это тот предел взаимопонимания, которого ты можешь достичь в общении с верующими. (В данном случае я говорю о верующем в его чисто религиозном проявлении, об абстрактном верующем в отвлечении от реального верующего человека, в котором религиозные элементы находятся на периферии его реальной духовной и материальной жизни.)

    Ты говоришь, что христианское учение о святой Троице — какая-то китайская грамота. Здесь ты высказываешь слишком высокое мнение о разумном содержании религиозных догматов. Христианское учение о Святой Троице — хуже китайской грамоты. Христианское учение о Святой Троице — это концептуальный блеф, выкидыш извращенного религией разума.

    При дискуссии с христианскими богословами или, как говорится, с «подкованными» христианами надо постоянно иметь в виду, что они — при всем своем старании и при наличии у них ума палаты — никак не могут ни объяснить содержание, ни обосновать какими бы то ни было аргументами излагаемое их блудливым языком учение о Святой Троице.

    Просмотров: | Комментариев: 2