Календарь

«    Июль 2010    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 



  Популярное





» Материалы за 18.07.2010

    За иконостасами алтарей - 07

    ПРОЩАЙ, АЛЬМА-МАТЕР!

    Після посвячення в сан священика мені належало пройти сорокаденну богослужбову практику. Та оскільки у той час в За иконостасами алтарей - 07
    академії розпочалася екзаменаційна сесія, а особисто для мене – випускні екзамени, то начальство розпорядилося, щоб богослужбову практику я відбув уже після екзаменів.

    З двадцятого червня випускники почали роз’їжджатись по домівках та місцях призначення. До батьківських домівок від’їздили переважно холостяки, бо кожному з них належало або одружитись і прийняти сан, або постригтися в ченці. Тільки тоді вони могли одержати призначення. Так, Володимир Васильєв їхав додому в Псков, щоб найближчим часом прийняти постриг і стати ченцем Псково-Печорського монастиря. А ті, хто вже був у сані священика чи диякона або в чернечому чині, від’їздили на місця призначень. Так, Григорій Лисенко їхав до Смоленська єпархіальним секретарем у єпископа Михайла (Чуба); Микола Сокін від’їжджав до Новосибірська, Іван Сничов – до Куйбишева, Георгій Строєв – до Оренбурга, а Вадим Гришин – до Москви: там їм обіцяно “хороші місця”. Василя Стойкова та Вячеслава Шоломицького залишили при академії ще на рік як професорських стипендіатів.

    Кожен з нас, хто ще залишався в стінах академії, щодня проводжав на вокзал того чи іншого товариша. Нерідко прощання на пероні супроводжувалися скупими чоловічими сльозами, оскільки боляче рвалися ті невидимі ниті, які пов’язували нас протягом років навчання в єдине духовне товариство.

    Особисто на мене чекала богослужбова практика. Тільки після неї я мав дістати своє призначення. Куди саме? Це питання не дуже мене хвилювало. Бо не тільки я був готовий їхати куди завгодно, а й моя дружина.

    162

    Вона навіть не просила мене (як просили інші матушки у своїх батюшок), щоб умолити митрополита дати мені призначення на “хорошу парафію”. І це мене надзвичайно втішало й надихало.

    Закінчилися екзамени 18 червня 1955 року. Було нас, випускників, 19 чоловік – з 32, що вступили колись на перший курс.

    Наступного дня після урочистого богослужіння відбувся випускний акт, де кожному з нас вручали диплом та книгу “Новий завіт” з автографами керівників академії. Ректор протоієрей М. Сперанський висловлював кожному добрі напутні побажання. По закінченні офіційної частини для випускників та учителів і наставників була влаштована прощальна трапеза. На ній виступали з промовами і професори, і ми, випускники.

    І ввечері останнього дня перебування в академії я записав у щоденнику: “Сьогодні відбувся випуск. Це і радісно і сумно. Кого куди поведе доля – тільки богові звісно. Нехай будуть благополучні наші наставники й учителі! Нехай будуть щасливі товариші по навчанню! Прощай, альма-матер *!”

    * Альма-матер (лат., букв. – мати-годувальнии,я). Так звичайно студенти називали ще з часів середньовіччя свій університет, який давав їм духовну їжу. У ширшому значенні – місце, де хтось виховувався, здобував професійні навички.

     

    Просмотров: | Комментариев: 0

    Пономарь хочет стать атеистом

    Пономарь, который хочет стать атеистом

    ----- Original Message -----

    From: Тлеубаев Роман

    To: duluman9@i.kiev.ua

    Sent: Wednesday, June 30, 2010 5:19 PM

    Subject: Сомневающийся православный

     

    Здравствуйте Господин Дулуман, я сомневающийся православный христианин, служу алтарником на Патриаршем Подворье храма рождества Иоанна
    Предтечи в Сокольниках (г. Москва). На пол пути к атеизму, единственное чего не понимаю, так что мне предлагает атеизм? будучи православным я верю в Бога и в Его милость, что будет вечная жизнь и Царство Небесное. А будучи атеистом я верю в свою смерть и конец, в вечную смерть. Разве может атеист быть счастлив в этой жизни?
    Для меня Православие это мировоззрение, мне трудно представить как жить без него, кажется как будто это лучшее что я вкусил в жизни, а все другое (например атеизм) будет серым суррогатом. Осознанным безбожием. Вот пишу вам сейчас это и боюсь Бога...

    меня отталкивает от религии ее (хоть и полезные) запреты. Я просто не подхожу по меркам на православного, я часто в унынии из за осознании своей греховности, все время чувствую себя несовершенным и грешным. Но это (если судить по православному) мои гордыня и тщеславие. И меня сейчас ведут бесы. Что не дает мне стать атеистом так это сильное убеждении в существовании человеческой души, что она не исчезает со смертью, что много тому подтверждений, например так называемые клинические смерти.

    Чувствую психологическое истощение... даже панику какую то, помогите пожалуйста советом.

    Просмотров: | Комментариев: 2