ПОЧАТОК НАВЧАННЯ: ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Сповнений полум’яної віри в бога та його промисл, першого вересня 1947 року я сів за семінарський стіл.

Щоб краще уявити, як духовна семінарія формує релігійний світогляд і витісняє “мирське”, чого і як там вчать, до якої діяльності готують учнів, опишу тільки один, перший день семінариста.

43

Першого вересня о шостій тридцять ранку коридорна чергова Ольга Карпівна калатала ручним дзвоником під кожними дверима – будила нас, на перше в цьому навчальному році богослужіння. Спальні ожили, заворушились. Один за одним семінаристи виходили до умивальної, потім, одягнувшись, поспішали на третій поверх, до великої семінарської тринефної церкви, в якій правлять святкові, недільні та урочисті служби. Фігурні вузькі вікна храму закриті залізними ґратами, стіни всіяні орнаментом, сценами з Біблії. Багато ікон, деякі – в кіотах. Біля них – метрові карнавки. А скарбнички, схожі на поштові скриньки, висять і просто на стінах, прикріплені залізними скобами. На них – великі замки. Мерехтять різноколірними вогниками лампадки. Ми, новачки, зачудовано розглядаємо вбрання храму, в якому нам належить молитися чотири роки. Раптом до мене підходить худий високий хлопець з довгим русим волоссям і маленькою борідкою.

– Ти будеш Дарманський? – тихо запитує.

– Я.

– А я – Люберанський. Іван. Привіт тобі від Євграфа Дулумана. Вчора одержав від нього листа з Москви. Просить дізнатися, чи є ти серед першокласників, передає привіт. Каже, що ти його земляк.

– Ну як він там? – питаю.

– Зарахований на перший курс Московської духовної академії. Не інакше, як в архієреї мітить...

У цей час усім нам велено зібратись у приділі святого апостола Андрія Первозваного. Лампочки панікадила спалахують яскравим електричним світлом, відчиняються царські врата вівтаря, і з нього виходить двома рядами семінарське духовенство. Замикають процесію священики-семінаристи.

44

Перед амвоном стоять “мирські” викладачі, семінарський лікар, працівниці бухгалтерії, їдальні, друкарка і прибиральниця.

На криласі чекають співаки-семінаристи. Аж ось регент хору подає знак – і лунає хоровий спів. Починається молебень. Семінаристи старанно виводять то “господи, помилуй”, то “подай, господи”, та “алілуйя”.

Ты не православный Московской патриархии? -

- Плати за православное воспитание твоих детей!

Как это принято сегодня, узаконивание нарушений конституционного принципа светскости государства, на сей раз в сфере образования, пытаются закамуфлировать благовидными предлогами. В Пояснительной записке к законопроекту говорится, что он является составной частью пакета законопроектов, подготовленных в рамках "Концепции государственной политики в области духовно-нравственного воспитания детей в Российской Федерации и защиты их нравственности". Если этот законопроект станет законом, то это приведет к тому, что "нетрадиционно" верующих вместе с остальными инакомыслящими налогоплательщиками уже на "законных" основаниях заставят оплачивать конфессионально ориентированное образование "самой традиционной" для власти конфессии, а в конечном итоге - сакрализацию той же власти и воспитание населения в духе благоговения перед жиреющими власть предержащими.

Нечто подобное было до 1917 г., но уроки истории, похоже, на пользу не пошли. Падение рейтинга если и удастся сдержать, то ненадолго. И стоит ли из-за этого гробить страну? Действия государственных чиновников (начиная с гаранта Конституции президента Д. Медведева и председателя правительства В. Путина) говорят о том, что многоконфессиональная Россия широкой поступью наступила на старые конфессиональные грабли.

Такого ответа мало!