(От администрации СОТРЕФ.КОМ.

В интернете для англоязычных анонимных атеистов открыт Блог:

«Confessions of an Anonymous Coward» (Исповедь анонимных трусов).

Одну из опубликованных на этом блоге  статей предлагаем посетителям нашего сайта)

От мормонизма к атеизму:

(Признание Анонимного труса)

 Wednesday June 21, 2006

В Америке многие люди, придерживающиеся теперь атеистических взглядов, выросли в религиозной (как правило, христианской) среде, которую они потом отвергли. Этот путь ухода от религиозной веры часто бывает труден, но он также может быть очень интересным. Некоторые из этих людей готовы поделиться своим опытом, и этим, возможно, помочь другим.

Дарманський П. Ф.

За іконостасами вівтарів.

 – К.: Політвидав України, 1989. – 263 с.

ISBN 5-319-00272-6

У автобіографічній книзі колишнього кандидата богослов’я і священнослужителя розповідається про дитинство, роки навчання у семінарії та духовній академії. Показуються причини, які зумовили його розрив з релігією, зречення духовного сану й перехід на позиції наукового світогляду.

Для широкого кола читачів.

ISBN 5-319-00272-6

Політвидав України, 1989

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Часом думаю: якби в нашій країні релігія переслідувалася, можливо, що я, вихований з раннього дитинства в релігійному дусі, ніколи не став би атеїстом. Саме свобода віросповідання, свобода відправ релігійного культу дозволила мені не тільки опанувати весь комплекс богословського вчення, а й критично його осмислити, дійти висновку, що християнство, як і будь-яка інша релігія, з усіма його атрибутами – суто земного походження. Переконавшись у цьому, я втратив віру в бога, інші надприродні сили і вже не міг далі залишатися священнослужителем – порвав з релігією, з церквою.

Було б помилково думати, що людина, яка вчора вірила в бога, сьогодні вже стала невіруючою. Інтелектуально-психологічний процес руйнування релігійної віри і формування безрелігійних переконань – тривалий і складний. Простежити його послідовність нелегко. Парадоксально, але факт: мої щирі прагнення якнайглибше пізнати й осягнути таємниці християнської релігії зрештою привели мене до атеїзму. Як це трапилось і що саме сприяло руйнуванню мого релігійного світогляду, я й описую в своїй книзі.

Хотілося б, щоб моя щира розповідь послужила уроком для тих, хто ще вагається і не може зважитись остаточно порвати з хибними релігійними поглядами.

Как только какая-то церковь, религия или деноминация завоевывает достаточное количество своих последователей, она тут же начинает поносить и притеснять другие религиозные верования, врать напропалую об иноверцах. Особенно показательно видно это на примере Московской патриархии, бывшей и вновь ставшей государственной церковью в России. При советской власти, особенно после Великой Отечественной войны, православная церковь была ниже травы, тише воды. Чтобы она позволила себе публично ругать «сектантов» или даже – атеистов? Да ни в жисть! Да Боже избавь!! Она тогда - вся в ореоле всеобщей  любви ко всем и ко вся. А сейчас, получив государственную поддержку, обнаглела. Всю мощь своей ненависти она сейчас обрушивает на «сектантов», на «раскольков», на «невоцерковленных», на «нехристианские души» школьников. Особенно усердствует в лице своих канонизованных миссионеров: протодиакона Всея Руси Андрея Кураева, почившего в Бозе протоиерея Даниила Сисоева да пришельца из США мирянина Дворкина Александра Леонидовича.

Слушая их лай на всех и на вся к Московской патриархии не принадлежащих, у меня лично  возникает представление о Треглавом Цербере, который свирепствует на границе мира земного и потустороннего. И вспоминается  к произведению «Путешествия из Петербурга в Москву» А.Н. Радищева также эпиграф: „Чудище обло, озорно, огромно, стозевно, и лаяй“[1] .

 Протодиакон Всей Руси, отец Андрей Кураев - Чудище обло, озорно,огромно, стозёвно и лаяй. 

[1]  «Обло» - тучно; «озорно» - нагло, пакостное; «лаяй» - лающее.