Календарь

«    Февраль 2023    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728 



  Популярное





» » Реферат. Дарвин и религия.

    Реферат. Дарвин и религия.


    Науково-навчальний комплекс "Інститут прикладного системного аналізу"

    Національний Технічний Університет України "КПІ"

    Кафедра системного проектування

     

    Хорт Євген Сергійович -

    студент групи ДА-82 2-го курсу,

    2009/2010 навчачальний рік

     

    Дарвін та релігія

    (Реферат з курсу «Філософія»)

     

     

     

    ЗМІСТ

                    1. ВСТУП………………………………………………………. 2

                    2. ДИТИНСТВО ТА РОЗВИТОК ДАРВІНА……………….. 3

                    3. ЕДИНБУРГ ТА КЕМБРИДЖ………………………………5

                    4. «БІГЛЬ» І ВСЕ, ЩО ПІСЛЯ НЬОГО……………………….7

                    5. ДАРВІН ПРО РЕЛІГІЮ…………………………………….8

                    6. РЕЛІГІЯ ПРО ДАРВІНА…………………………………..10

                    7. ЦИТАТНИК…………………………………………..12

                    8. ВИСНОВКИ………………………………………………….13

                    9. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………..14

     

    ВСТУП

    Розпочинаючи роботу над рефератом, я не мав ніяких особливих знань про теорію Дарвіна. Тільки самий мінімум, те, що запам’яталося зі школи. А оскільки ці знання здобувалися на уроках біології, то мені тим паче невідомі відносини між Дарвіном та релігією. Саме тому я вибрав цю тему. Адже цікаво дізнатися, чи намагався Дарвін налаштувати свою теорію таким чином, щоб вона не суперечила релігійному вченню, чи виступив проти неї. Особисто мені здається, що другий варіант більш вірогідний, адже дарвінівська теорія відсікає першооснови біблійного вчення: створення Богом Адама та Єви. Дарвінівська людина «з’явилася» не чарівним чином, а обґрунтовано, поступово.

    Якщо я не помиляюсь, що Дарвін виступив проти релігійних основ, то цікаво дізнатися, як саме на це відреагувала церква. Вона намагалася науково спростувати «богохульну» теорію чи просто пішла в необґрунтовану опозицію, опираючись тільки на непохитну віру своїх прихильників? Чи піддавала церква Дарвіна переслідуванням чи анафемі?

    Саме на ці питання мені і хотілося б знайти відповіді.

     

    ДИТИНСТВО ТА РОЗВИТОК ДАРВІНА

    Дарвін народився в містечці Шрусбері  12 лютого 1809 року.  Мати його померла, коли він був ще маленьким. Йому на той час виповнилося тільки 8 років. Тому й виховувався він в основному своїм батьком. Також в Дарвіна були брат та четверо сестер.

    Вже в дитинстві в Чарльза з’явилося хобі. Він почав колекціонувати мушлі, печатки, монети, мінерали. Жага до колекціонування в нього була вродженою, адже в сім’ї крім нього цим більш ніхто не займався. Але якоюсь систематизацією знахідок він не займався. Тільки пізніше це дитяче хобі переросло в справу всього життя.

    «С самой ранней юности я испытывал сильнейшее желание понять и разъяснить все, что бы я ни наблюдал, то есть подвести все факты под некоторые общие законы. Все эти причины, вместе взятые, и объясняют то терпение, с которым я мог в течение любого количества лет упорно размышлять над каким-нибудь неразрешенным вопросом.»

                                                   Ч. Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»

    Незважаючи на свої ранні уподобання, Дарвін залишався звичайним хлопчиськом, який любив побешкетувати, порозважатися і покрасти трохи яблук в сусідських садах. Він не був «вундеркіндом» або тим паче, як нині кажуть, «ботаном». В більшості шкільних наук він не бачив ніякої користі для себе. Він не був здатним до математики, не любив будувати ланцюги логічних висновків. Вже пізніше він охарактеризовує свій розум і здібності ось як:

    «Я не отличаюсь ни большой быстротой соображения, ни остроумием - качествами, которыми столь замечательны многие умные люди, например Гёксли. Поэтому я плохой критик: любая статья или книга при первом чтении обычно приводят меня в восторг, и только после продолжительного размышления я начинаю замечать их слабые стороны. Способность следить за длинной цепью чисто отвлеченных идей очень ограниченна у меня, и поэтому я никогда не достиг бы успехов в философии и математике. Память у меня обширная, но неясная: ее хватает настолько, чтобы путем смутного напоминания предупредить меня, что я наблюдал или читал что-то, противоречащее выводимому мною заключению или, наоборот, подтверждающее его, а через некоторое время я обычно припоминаю, где следует искать мой источник.»

                                                   Ч. Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»

    Дарвін навчався в школі, притримуючись рівня «нижче середнього». Згадує, що батько був в деякій мірі розчарований. Колись навіть виказав Дарвіну невдоволення тим фактом, що той віддає перевагу полюванню (Дарвін обожнював полювання) і відпочинку. Чарльз не особливо засмучувався з цього приводу. Він займався то тим, то сим. Головним було те, що кожне нове заняття захоплювало його з головою.

    Дарвін обожнював свою родину. Його батько, Роберт, був лікарем. Він користувався величезним успіхом серед пацієнтів, що і дозволило сколотити уже в молоді роки доволі солідний статок. Досягнув він цього в основному не завдяки лікарському таланту, а завдяки  вмінню спілкуватися з людьми. Йому вдавалося підштовхнути людину на відвертість, і тільки після цього він будував свої роздуми з приводу хвороби. Часто його робота була більше схожа на роботу психолога. Він вмів вселяти довіру до себе.

    Крім цього, Роберт Дарвін володів в деякій мірі дивовижним умінням: відчувати характер людини. Завдяки цьому, він за своє життя не втрачав грошей, хоча іноді йшов на ризиковані фінансові операції. Він міг позичити гроші зовсім незнайомій людині. Одного разу він дав 10 000 фунтів фабриканту, якому відмовили уже всі. І не прогадав. З часом боржник повернув все до копійки.

    Дарвін унаслідував ці риси свого батька. Читаючи автобіографію Дарвіна, я помітив одну особливість: його на протязі життя весь час оточувало багато друзів, які неодноразово допомагали йому, вводили в світ науки. Дарвін також вмів вселяти довіру.

    У Чарльза також були брат та сестри (як я вже згадував вище). Крім того, що Еразм прищепив йому на деякий час любов до хімії, він ще й був першим, хто дав Дарвіну знання про експериментальну практику. Ось що говорить сам Чарльз про своїх рідних:

    «Мой брат Эразм обладал замечательно ясным умом, и у него были широкие и разнообразные интересы и знания в литературе, искусстве и даже в естественных науках. Он много читал, даже в детстве, и в наши школьные годы побуждал меня к чтению, давая мне книги. Однако по складу ума и интересам мы были так непохожи друг на друга, что, как мне кажется, в интеллектуальном отношении я мало чем обязан ему, как и моим четырем сестрам, черты характера которых были весьма различны и - у некоторых из них - очень своеобразны. В течение всей своей жизни все они были исключительно добры и нежны по отношению ко мне.»

                                                   Ч. Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»

     

     

     

    ЕДИНБУРГ ТА КЕМБРИДЖ

    Навчання в Единбурзі не приносило Чарльзу ні краплі задоволення. По-перше, він виявив в собі стійку нелюбов до тодішньої медицини (а навчався він саме на лікаря). Він був присутнім на двох операціях, другу з них робили дитині (в той час такого поняття як анестезія не було). Цього було досить, щоб зрозуміти, що він не хоче цим займатись. По-друге, він вважав більшість лекцій нудними та непотрібними. Лекційний матеріал, який на слух майже не сприймається, набагато швидше і краще засвоюється з книг. Відвідував він переважно лекції з природознавства та геології. Саме це його й захоплювало. Він, як і раніше, займався збиранням зразків рослин, мінералів та багато чого іншого. В Единбурзі він познайомився з багатьма цікавими людьми, які привнесли свій внесок в розвиток Дарвіна, як ученого та природознавця.

    Всі свої канікули він переважно проводив за полюванням та відпочинком вдома. Часто проводить час зі своїм дядею Джосом, який пізніше відіграв вирішальну роль у становленні Чарльза - природознавця, умовивши того на подорож на «Біглі»:

    «Я был очень привязан к дяде Джосу и благоговел перед ним; он был молчалив и сдержан, таких людей обычно побаиваются, но иногда он бывал со мною откровенен. Это был выраженный тип прямого человека, обладавшего способностью чрезвычайно ясного суждения.»

                                                   Ч. Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»

    Після двох років в Единбурзі батько Чарльза зрозумів, що син не хоче бути лікарем, і запропонував йому піти навчатися на священика. Саме в цей момент Чарльз вперше задумався про своє відношення до церкви.

    «Я попросил дать мне некоторое время на размышление, потому что на основании тех немногих сведений и мыслей, которые были у меня на этот счет, я не мог без колебаний заявить, что верю во все догматы англиканской церкви; впрочем, в других отношениях мысль стать сельским священником нравилась мне. Я старательно прочитал поэтому книгу «Пирсон о вероучении» и несколько других богословских книг, а так как у меня не было в то время ни малейшего сомнения в точной и буквальной истинности каждого слова Библии, то я скоро убедил себя в том, что наше вероучение необходимо считать полностью приемлемым. Меня совершенно не поражало то, насколько нелогично говорить, что я верю в то, чего я не могу понять и что фактически не поддается пониманию. Я мог бы с полной правдивостью сказать, что у меня не было никакого желания оспаривать ту или иную религиозную догму».

                                                   Ч. Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»

    Як бачимо, Чарльз не мав сліпої та непохитної віри. Йому просто подобалась ідея стати сільським священиком. Він сприймав майбутнє навчання не як покликання, а як просте здобуття професії богослова. Але і в Кембріджі він не знайшов бажаного:

    «Три года, проведенные мною в Кембридже, были в отношении академических занятий настолько же полностью затрачены впустую, как годы, проведенные в Эдинбурге и в школе.»

                                                   Ч. Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»

    Дарвін в Кембриджі познайомився з професором Генсло, який за короткий час став його другом. Саме Генсло порекомендував Чарльза капітану «Бігля», як працьовитого природознавця.

    «БІГЛЬ» І ВСЕ, ЩО ПІСЛЯ НЬОГО

    «Путешествие на «Бигле» было самым значительным событием моей жизни, определившим весь мой дальнейший жизненный путь, а между тем судьба его зависела от столь малого обстоятельства, как предложение моего дяди доставить меня за тридцать миль в Шрусбери и от такого пустяка, как форма моего носа. Я всегда считал, что именно путешествию я обязан первым подлинным дисциплинированием, т. е. воспитанием моего ума; я был поставлен в необходимость вплотную заняться несколькими разделами естественной истории, и благодаря этому мои способности к наблюдению усовершенствовались, хотя они уже и до того времени были неплохо развиты.»

                                                   Ч. Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»

    «Щоденник», який Чарльз вів кожного дня, на протязі всього плавання (5 років), був пізніше ним виданий  в друк. Це був перший з його успіхів.

    Під час плавання на «Біглі» в Чарльза починає зароджуватися його теорія еволюції видів, яку він вдосконалював і розробляв на протязі багатьох років.

    Після повернення з плавання  він розгортає «бурхливу» наукову діяльність.

    В 1839 році він одружився. Шлюб був міцним і вдалим. Чарльз захоплювався своєю дружиною та обожнював дітей. Їх було у нього аж десятеро. Нажаль, троє з них померло ще в дитячому віці. Дарвін побоювався, що всі діти його хворобливі з його вини: його дружина була йому кузиною. А він же сам у своїй теорії наголошує на небажаності схрещення особин, які мають родинні зв’язки.

    З 1842 року сім’я Дарвінів мешкає в містечці Даун, яке було навдивовижу спокійним і трохи відлюдним. Там Чарльз плідно займається дослідами, приведенням в порядок своїх заміток, колекцій. Переривався він в основному через хворобу, яка змушувала його від’їздити на деякий час в санаторії.

    Досліди приносили Чарльзу невимовне задоволення. Захоплюючись якоюсь ідеєю, він «занурювався в неї з головою», будував теорії, відточував їх. Він видає ряд наукових робіт, в тому числі й «Походження видів».

    ДАРВІН ПРО РЕЛІГІЮ

    Дарвін належав до ортодоксальної англіканської церкви. Як вже зазначалось вище, Чарльз в юності вважав себе віруючим і не мав ніяких причин не вірити вченню. Але з часом його погляди змінювалися. Це не було якимсь миттєвим прозрінням чи щось таке. Він постійно роздумував над цим питанням і його точка зору зміщувалась явно не в користь віри.

    «Я постепенно пришел к сознанию того, что Ветхий завет с его до очевидности ложной историей мира, с его вавилонской башней, радугой в качестве знамения завета и пр. и пр., и с его приписыванием богу чувств мстительного тирана заслуживает доверия не в большей мере, чем священные книги индусов или верования какого-нибудь дикаря. В то время в моем уме то и дело возникал один вопрос, от которого я никак не мог отделаться: если бы бог пожелал сейчас ниспослать откровение индусам, то неужели он допустил бы, чтобы оно было связано с верой в Вишну, Сиву и пр., подобно тому, как христианство связано с верой в Ветхий завет? Это представлялось мне совершенно невероятным.»

                                                   Ч. Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»

    Дарвін був науковцем, і з часом в нього виробилася звичка не приводити ніяких теорій, не розповсюджувати їх, якщо ти не оперуєш фактами. Тому йому було все важче і важче вірити в дива, якими так наповнена релігія.

    «Но я отнюдь не был склонен отказаться от своей веры; я убежден в этом, ибо хорошо помню, как я все снова и снова возвращался к фантастическим мечтам об открытии в Помпеях старинной переписки между какими-нибудь выдающимися римлянами или рукописей, которые самым поразительным образом подтвердили бы все, что сказано в Евангелиях. Но даже и при полной свободе, которую я предоставил своему воображению, мне становилось все труднее и труднее придумать такое доказательство, которое в состоянии было бы убедить меня. Так понемногу закрадывалось в мою душу неверие, и в конце концов я стал совершенно неверующим. Но происходило это настолько медленно, что я не чувствовал никакого огорчения и никогда с тех пор даже на единую секунду не усомнился в правильности моего заключения.»

                                                   Ч. Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»

    Чарльз сам себе в кінці кінців нарік агностиком, тобто людиною, яка відмовилась від релігії, будучи впевненою, що первинний початок всіх речей невідомий.

    Були також і інші фактори, які вплинули на його релігійні погляди.

    «Смерть дочери Дарвина, Энни, в 1851 г. стала последней каплей, которая отвратила уже сомневающегося Дарвина от идеи всеблагого Бога.»

                                                                                      http://ru.wikipedia.org/wiki/Дарвин,_Чарльз

    Дарвін ніколи не жалкував про те, що відрікся від релігії. Єдине, за чим він справді жалкував, - це те, що він так мало проводив часу з родиною, віддаючись повністю роботі.

    Після тривалих роздумів він прийшов до агностицизму. Але книга «Походження видів» висловлювала теорію, яка саме й відвернула його від релігії. Мені здається, що йому в деякій мірі навіть подобався шум, піднятий церквою. Були вже не ті часи, коли б його могли спалити на вогнищі. Осуду він не боявся, і реагував тільки на наукову критику його книг. А от те, що його теорія буде мати антирелігійний вплив, він чудово розумів:

    Нет ничего более замечательного, чем распространение религиозного неверия, или рационализма, на протяжении второй половины моей жизни.

                                                    Ч. Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»

    Хоча він ніколи відкрито не виступав проти церкви. В його книгах доводяться тільки природознавчі факти. Він не дозволяв собі різких випадів в адресу релігії. А свою книгу «Походження видів » він закінчив такими словами:

    "Есть величие в этом воззрении на жизнь с ее различными силами, изначально вложенными Творцом в одну или незначительное число форм...; из такого простого начала возникали и продолжают возникать несметные формы, изумительно совершенные и прекрасные"

    Тому спроби наректи Дарвіна атеїстом не дуже переконливі. Він не відкидав участі Вищої сили, просто він відкидав створену релігію. Одного разу студент у листі поцікавився у Чарльза про існуванням Бога. Дарвін відповів:

    «Нельзя себе представить возникновение этой красивой и дивной вселенной с населяющими ее сознательными существами, как результат простой случайности – этот факт является для меня главным доказательством в пользу допущения существования Бога».

                                                                                 http://ricolor.org/rus/nr/18/

    РЕЛІГІЯ ПРО ДАРВІНА

    Після опублікування теорії Дарвіна в церкві розпочалася метушня. Існує багато «богохульних» вчень, але, на відміну від них, теорія еволюції була обґрунтованим вченням, з фактами та доказами, тож вона і почала «збуджувати» уми та душі віруючих. В протидію їй була висунута теорія наукового креаціонізму (акт миттєвого створення всього, що нас оточує). А останнім часом також з’явилася теорія розумного замислу (залишає місце, як для Творця, так і для еволюції).

    Католики, до речі, ще в минулому столітті прийняли дарвінізм, заявивши, що теорія еволюції не суперечить Священному писанню. В той час, як православна церква до сих пір виступає супроти теорії еволюції.

    Приведу деякі висловлювання представників православної церкви.

    Преподобный Варсонофий Оптинский: «Английский  философ Дарвин создал целую систему, по которой жизнь – борьба за существование, борьба сильных со слабыми, где побежденные обрекаются на погибель, а победители торжествуют. Это уже начало звериной философии, а уверовавшие в нее люди не задумываются убить человека, оскорбить женщину, обокрасть самого близкого друга – и все это совершенно спокойно, с полным сознанием своего права на все эти преступления»

    Святой праведный Иоанн Кронштадтский:  «Недоучки и переучки не верят в личного, праведного, всемогущего и безначального Бога, а верят в безличное начало и в какую-то эволюцию мiра и всех существ… и потому живут и действуют так, как будто никому не будут давать ответ в своих словах и делах, обоготворяя самих себя, свой разум и свои страсти. … В ослеплении они доходят до безумия, отрицают самое бытие Божие, и утверждают, что все происходит через слепую эволюцию (учение о том, что все рождающееся происходит само собой, без участия Творческой  силы). Но у кого есть разум, тот не поверит таким безумным бредням»

    «Между прочим, смиренный вышенский затворник писал, что эволюционисты подлежат по достоинству церковному прещению – анафеме: «У нас теперь много расплодилось нигилистов и нигилисток, естественников, дарвинистов, спиритов и вообще западников, – что ж, вы думаете, Церковь смолчала бы, не подала бы своего голоса, не осудила бы и не анафемствовала бы их, если бы в их учении было что-нибудь новое? Напротив, собор был бы непременно, и все они, со своими учениями, были бы преданы анафеме; к теперешнему чину Православия, прибавился бы лишь пункт: “Бюхнеру, Фейербаху, Дарвину, Ренану, Кардеку и всем последователям их – анафема!” Да нет никакой нужды ни в особенном соборе, ни в каком прибавлении. Все их лжеучения давно уже анафемствованы.»

                                                   http://www.scienceandapologetics.org/text/358.htm

    Складається враження, що святі отці намагаються погіршити теорію, перекрутити її, видаючи в ній чорні замисли. Причому конструктивної критики не було, були лише нападки і образи в бік прибічників Дарвіна.

    До того ж, не таке вже й добре та смиренне намагання піддати всіх анафемі.

    «Властью всемогущего Бога Отца, Сына и Духа Святого и всех святых (перечисление имен святых) отлучаем сего злодея и грешника, и предаем анафеме и изгоняем за порог святой церкви всемогущего Бога, дабы он предан был на вечные муки с Да Фаном и Авироном и со всеми, кто говорит Господу Богу: «Отойди от нас, ибо мы не хотим знать путей Твоих». И как огонь угашается водой, так да угаснет свет его во веки веков, если он не покается и не загладит своей вины. Да проклянет его Бог Отец, сотворивший человека! Да проклянет его Сын Божий, пострадавший за нас! Да проклянет его Дух Святый, ниспосланный нам во святом крещении! Да проклянут его небеса, и земля, и все, что на них есть святого!.. Да будет он проклят, где бы не находился – в доме или на поле, на большой дороге или на глухой тропинке, в лесу, или в роще, или в храме! Да будет он проклят в жизни или в минуту смерти, за едой и за питьем, голодный, жаждущий, постящийся, засыпающий, спящий, бодрствующий, ходящий, стоящий, сидящий, лежащий, работающий, отдыхающий, мочащийся, испражняющийся и кровоточащий! Да будет он проклят во всех способностях своего тела! Да будет он проклят снаружи и внутри! Да будет он проклят в волосах главы своей! Да будет он проклят в мозгу своем! Да будет он проклят в темени, в висках, во лбу, в ушах, в бровях, в глазах, в щеках… Да не будет в нем ничего здорового!»

                                                                                         Анафема

    Якої б ти релігії не був, не дуже приємно, коли тебе клянуть з такою ненавистю.

    ЦИТАТНИК

    • Если вспомнить, как свирепо нападали на меня представители церкви, кажется забавным, как то, что когда-то я и сам имел намерение стать священником.
    • Если природа может вам солгать, она солжет.
    • Невежество всегда обладает большей самоуверенностью, чем знание, и только невежды могут с уверенностью утверждать, что науки никогда не будут в состоянии решить ту или иную проблему.
    • Человек, решивший растратить хотя бы один час своего времени, ещё не дорос до того, чтобы понимать всю ценность жизни.
    • Внушения совести в связи с раскаянием и чувством долга являются важнейшими различиями между человеком и животным.
    • Никогда не вступай в дружбу с человеком, которого не можешь уважать.
    • Высочайшая возможная стадия нравственной культуры — когда мы понимаем, что способны контролировать свои мысли.

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    ВИСНОВКИ

    Дарвін був навдивовижу цікавою людиною. Володів дивним складом розуму, що не завадило йому досягнути успіхів у науці. Він половину свого життя проборовся з тяжкою хворобою, походження якої не було визначено, все рівно не полишаючи науку. Ним керували жага і задоволення від цього наукового процесу.

    За своє життя він зневірився в релігійному вченні і став агностиком. Він вірив в існування Вищої сили, адже йому в теорії потрібен був початок, звідки б починався розвиток. Цей початок і створює Бог.

    Існують теорії, в яких Вищою силою виступає цивілізація з іншої планети. Інопланетяни з незрозумілими мотивами, які приносять на Землю життя, яке еволюціонує в людину. Мені здається, що це більш правдоподібна версія, ніж існування всемогутнього Бога.

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Чарлз Дарвин «ВОСПОМИНАНИЯ О РАЗВИТИИ МОЕГО УМА И ХАРАКТЕРА»; Ч. Дарвин. Сочинения, т.9, стр. 166-242, Изд-во АН СССР, Москва, 1959

    2. http://ru.wikipedia.org/wiki/Дарвин,_Чарльз

    3. http://religion.ng.ru/problems/2009-03-18/5_evolution.html

    4. http://ricolor.org/rus/nr/18/

    5. http://www.scienceandapologetics.org/text/358.htm

     



    Другие новости по теме:

  • Реферат студента
  • Релігія як соціально-історичний феномен
  • Метафизика и диалектика. Черновик
  • Московський патріархат в особі одеського попа знову лізе в зовнішню політик ...
  • Сповідь 1957 года.


    • Комментарии (0):

          Оставить комментарий:

        • Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
          • Ваше Имя:

          • Ваш E-Mail: