Календарь

«    Июнь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 



  Популярное





» » » Атихрист 666

    Атихрист 666


    Євграф Дулуман -

    666

     як число

    апокаліпсичного звіря

    (З курсу релігієзнавства)

     

           “Тут   -   Мудрість!

    Хто розумний, той нехай порахує число звіра, бо це число людини.

    І число його - шістсот шістдесят шість”

    (Апокаліпсис, глава 13, стих 18)  

     

    Нещодавно Священний Синод УПЦ звернувся “до Президента, Верховної Ради, Уряду України, духівництва, чернецтва та до всіх вірних чад Української церкви” з посланням про появу в Україні ... ознак Антихриста.    УПЦ   заявляє, що вона “не без підстав” вбачає   “здійснення апокаліпсичного пророцтва про печатку Антихриста, сприймаючи   ідентифікаційні номера, як вказане святим апостолом і євангелістом Іоанном Богословом число звіра (13:17-18)”. На підтримку свого баченя УПЦ залучила простих віруючих, організувала публічні демонстрації, частина з яких передавалася по радіо, була показана по телебаченню. З цієї теми серед віручих і невіруючих УПЦ поширює об’ємну брошуру під назвою: “Кодування. Ознаки.”

    Якщо поглянути на справу з нерелігійної точки зору, то   ідентифікаційні номера   гарантують повсюдний та   справедливий збір податків і одноразово з цим закривають усі джерела надходження незаконних прибітків від рекету,   наркотиків, шахрайства тощо. Ефективність ідентинфікіційних номерів уже доведена практикою їх запровадження в усіх цивілізованих країнах світу. Вони зараз запроваджуються у всіх країнах колишього СРСР, проте в жодній з них існуючі там церкви та секти офіційно не оголошували їх ознаками наступу царства Антихриста. Спочатку Московська Патріархія, складовою частиною якої є УПЦ, офіційно підтримала  запровадження ідентифікаційних номерів в Росії. Зараз Московська Патріархія передумала і офіціййно рішуче виступає проти запровадження ідентифікаційних номерів  

    Правда, ідентифікаційні номера, як і будь-який елемент суспільного життя, може бути використаний проти інтересів особи. Але інтереси у осіб бувають різні. Є такі інтереси, які варто рішуче захищати; а є інтереси такі, здійсненню яких потрібно так же рішуче запобігати. Не випадково в країнах, де уже ефективно і роками діють ідентифікаційні номери, зараз інтенсивно виробляються технічні та правові засоби захисту населення від зложивань інформацією, що вона може накопичуватися за особою з використанням його ідентифікаційного номера.   При такому підході вплутуваня числа апокаліптичного звіра до вельми важливої та далекої від релігійних вірувань справи може лише зашкодити самій справі.

    Використання апокаліпсисів для трактовки злободенних проблем сьогодення та передбачення найближчих завтрашніх подій має за собою довжелезну традицію. В цьому плані   в   іудаїзмі   апокаліпсичні релігійні твори (що згодом увійшли в канон святого письма християнства) ефективно використовувалися ще з 8 століття до нашої ери. Апокаліпсичні пророцтва та сподівання іудаїзму дали ідейний поштовх формуваню християнства в рамках самого іудаїзму. Не випадково Апокаліпсис Іоанна Богослова за одностайним висновким науковців є першим документальним свідченням початку формування християнства. Апокаліпсис, що друкується в кінці Нового Завіту, є історично першою новозавітною книгою.

    В Апокаліпсисі   Іоанна Богослова число звіра - це число людини і ні в якому разі не число якогось елемента суспільного життя чи, приміром, ідентифікаційного номера. За одностайним розумінням всіх християнських церквів і сект, апокаліпсичний звір - це Антихрист, а   число цього звіра   - це сума букв написаного людського імені цього антихриста. За поясненнями апостольских послань та євангелій поява Антихриста знаменуватиме собою   Друге пришесття Ісуса Христа, Страшний суд і Кінець світу. При чому апостол Іоанн зазначає, що такий антихрист уже з’явився в час написання ним свого псслання (І Іоанна,2:18,22; 4:3; 2 Іоанна, 18:13, 24). Всі євангелісти, апостоли Петро, Павло та Іоанн одностайно твердят, що Друге Пришесття Христа та наступні за цим події наступлять   ще за життя авторів книг святого письма.

    Після утворення християнства Антихристами з числом апокаліпсичного звіра оголошувалися тисячі історичних осіб, до яких зараховували еретика Керінф (І століття) та Арія (I V ), пророка ісламу Магомета( VII ), усіх пап римських, французьких королів Піпина Короткого( IX ) та Карла Великого ( X ), шведського короля Карла XII та його сучасника російського царя Петра І, Наполеона, Леніна, Сталіна, Мусоліні, Гітлера та наших сучасників Михайла Горбачова (Горбі), Кісінджера, сімейство Ротшільдов та Рокфеллерів, віце-президента   США Альберта Гора, комп’ютерного магната Гейтса та багато інших. В згаданій брошуріі УПЦ до Антихриста з числом звіра зараховано брюсельський компьютер НАТО, торгові коди на товарах та всі види реклами, де зустрічається число 666. Американські тлумачі Апокаліпсису Антихриста та числа його звіра вбачають в сучасній пропаганді сексу в кіно, телебаченні та бульварній літературі. Вони підкреслюють, що число 666 слід читати, як “ six , six , six ” (шість, шість, шість). А “шість” грецькою мовою, якою було написано Апокаліпсис, нечебо читається як “секс, секс, секс”...   [1]

    Нам зараз немає потреби аналізувати всі спонукальні мотиви та методологію присвоєння числа апокаліпсичного звіра тим чи іншим історичним особам, вбачанню ознак Антихриста в тих чи інших історичних поліях. Ми звернемося до тексту книги “Апкаліпсис, або Одкровення Іоанна Богослова”. Ми не будемо шукати в ньому ознак нашого часу, хоча варто зазначити, що автор Апокаліпсису, описуючи сучасні йому подій, місцями вдається до найширших   узагальнень і в окремих випадках угадує ритм минулого і майбутнього розвитку загальнолюдської історії. Але про це - іншим разом і в іншому місці. Зараз же звернемо увагу на те, що мав на увазі сам автор Апокаліпсису, коли писав про звіра та про його число 666. Ми не тлумачимо Апокаліпсис, а лише намагаємося зрозуміти автора   адекватно: так як він сам розумів написане ним. А для цього нам слід подивитися на єдину   пророчу книгу Нового Завіту очима її автора. Отже, звернемося до часів написання книги Апокаліпсис та її автора.

     

    *                                      *

    *

     

    В кінці 60-х років першого століття на острові Патмос в Егейському морі   відбував заслання Іоханан - натхненний діяч іудейської релігії і войовничий єврейський націоналіст. Він користувався великим авторитетом серед євреїв, що жили в діаспорі (розсіянні) на південнозахідній території   сучасної Туреччини. Тоді вона   називалася - Ассія (Азія).

    Що ж тоді діялося навкруг Іоханана, автора Апокаліпсису - найбільш загадкової, найбільш поетичної та найбільш впливової на релігійні уяви віруючих біблійної книги Нового Завіту? Повернемося до тих давніх часів .

    З часів   іудейської війни (165 - 143 роки до нашої ери)   проти сирійського володаря Антиоха Єпіфана   і до 60-х років нашої ери у євреїв створилися добрі стосунки з владою римської імперії, васалом якої на той час стала Іудея. Проте з приходом до влади імператора Нерона (54 - 68 роки нашої ери) стосунки ці вкрай загострилися. Нерон був   ярим антисемітом. В 64 році він з метою реконструкції та оновлення Риму наказав його підпалити. Передають, що в час пожару   сам Нерон вийшов на балкон царського палацу, сів у крісло, взяв в руки лютню і заспівав урочисту пісню, насолоджуючись видовищем палахкотіння вогню. Римляни обурились вчинком імператора і останній змушений був провину за пожар в Римі звалити на міських чужинців, яких на злочин начебто підбурив якийсь єврей Хрест( Chrestus ). Євреїв вигнали з Риму та почали переслідувати по всій імперії. Все   сказане засвідчив римський історик Гай Транквіл Светоній ( 70 - 140 р.р.) в свому головному творі “Про життя дванадцяти цезарів” [2]. Згадка Светонія про Хреста видається сучасними християнськими богословами, як свідчення видатного вченого про історичне існування Ісуса Христа.

    В тому ж таки 64 році Нерон наказав свому прокуратору в Іудеї Гесію Флору усунути іудеїв з органів місцевого самоврядування   та    збільшити на них податки. Євреї збунтували і перебили римський гарнізон, що увійшов було в місто Єрусалим. Намісник Сирії Гай Целестій Галл вирішив силою своїх військ примусити іудеїв підкоритися наказам Нерон. У відповідь на цей захід населення всієї Іудеї згуртувалося і завдало нищівної поразки військам римлян. Імператор Нерон був людиною імпульсивною, а тому   вирішив знищити євреїв до ноги. На чолі спорядженого в Римі   великого війська він поставив уславленого полководця, римського консула Тита Флавія Веспасіана, і у 66 році відправив на розправу з бунтівниками. Римські війська почали “очищати” Палестину від євреїв: чоловіків вбивати та брати в трофейний полон, а решту виганяти з   їх насиджених місць. В кінці 68 році Веспасіан взяв в смертельну облогу Єрусалим, мешканці якого заховалися   за мурами міста   і вчинили відчайдушний опір.

    Євреї, як   то було звично для всіх народів тогочасного світу, вважали себе народом богообраним - таким що лише їх любить Бог, лише про них турбується. Всі свої біди вони сприймали, як покарання від Бога за порушення його заповідей. Але Бог, в решті решт, не може допустити знищення євреїв, бо тоді і він залишиться без своїх обраних віруючих. В іудейській Біблії, яку в іудаїзмі називають   Танахом, написано, що в найбільшу скруту Бог змилується над євреями і пошле їм    Мошіаха (Месію, Помазаника, Христа), який знищить їх ворогів і відновить   Іудейське царство в землі обетованій - в Палестині. В Торі написано, що таким Мошіахом у них уже був біблійний   Мойсей (13 століття до нашої ери);   біблійні книги Царів та Хроніки за такого Мошіаха видають   ізраїльського царя Давида (10 століття до нашої ери); в книгах пророків Аггея та Захарії таким Мошіахом оголошується Зоровавель, під приводом якого євреї в 536 році до нашої ери вийшли з вавилонського полону і   відбудували Єрусалим та храм в ньому; в другій половині другого століття до нашої ери пророк Данило та автор двох неканонічних Маккавейських   книг Мошіахом (Христом) оголосили   керівника антисирійського повстання Іуду Маккавея. Тепер, за часів нашестя римських військ, настав такий час, коли Бог обов’язково має послати   іудеям чергового Мошіаха, щоб врятувати єврейський богообраний народ їх від здійснення намірів римських імператорів. Серед іудеїв Палестини та діаспори створилася вкрай напружена атмосфера жаху та очікування божого втручання в події на грішній землі. Такий діалектичний стан тогочасного жаху і сподівань   в Єваангелії від Луки описується такими словами Ісуса Христа:

     

    Коло ж побачите Єрусалим, оточений військами, то знайте, що його спустошення наблизилось. Тоді ті, що в Іудеї, нехай тікають у гори; а ті, що будуть в самому місті, нехай вийдуть з нього; ті, що будуть на полях, нехай додому не повертаються. Це наступили дні кари, коли все те, про що написано (в Біблії),здійснюється. Горе у ці дні вагітним та тим, хто грудьми дітей годує. Бо на землі будуть великі нестатки і гнів проти народу іудейського. Він загине під лезами мечів і піде в неволю поміж інші народи. Інородці топтатимуть Єрусалим аж допоки не вичерпається означений їм час. З’являться знаки на Сонці, на місяці і на зірках. На людей накотиться тривога на землі, страх від шуму та хвиль на морі. Люди будуть завмирати від страху в очікуванні того, що накочується на увесь світ, бо й сили небесні руйнуватимуться. Тоді побачать Сина Чоловічого [3], що йтиме у хмарах з силою і славою великою.   Коли ж все це стане збуватися, то розпростайтесь і   підніміть свої опущені голови”.

     

    (Євангеліє від Луки, 21:20-24,28)

     

     

    Якраз в цій атмосфері і творив свій Апокаліпсис Іоханан, який увійшов в християнську традицію з іменем Іоанн,   і   його ми теж будемо називати так.   Іоанн був людиною з художнім баченням світу, добре володів пером ( за нашою думкою, він був найбільш талановитим письменником   серед авторів решти всіх біблійних книг) і що завжди забувається - глибоким знавцем і шанувальником біблійного тексту Старого Завіту, Танаху.   Він мислив образами Старого Завіту, писав словами тексту Старого Завіту, зображувані ним події   подавалися у вигляді переосмислення висловлювань Старого Завіту. Досить сказати, що з   404 речень всієї книги Апокаліпсис 278 є прямими цитатами з Старого Завіту. На самому початку свого твору він зазначає, що засланий на острів Патмос за пропаганду слова божого   та, особливо, за пропаганду пришестя Христа (1:2,9). Поруч з описанням наближення появи   Спасителя іудеїв - Христа   -  Іоанн багато пристрасних строчок присвятив описам уже існуючого в його час ворога єврейського народу, з яким буде воювати і якого переможе Христос. Цього ворога автор Апокаліпсису за прикладом 7-ої глави пророка Данила   зображує у вигляді химерного звіра

     

     

    “з сімома головами та з десятьма рогами. На рогах у нього було десять вінців [4] , а на головах - імена богохульні [5] .   А звір, що я його побачив, був похожим на барса, ноги ж у нього - як у ведмедя, а паща у нього - як у лева. Дракон дав йому свою силу і престол свій і владу велику. Одна з голів його була   забита на смерть, але смертельна рана вилікувалась [6] ....   Йому призначено вести війну проти святих і перемогти їх. Йому дана влада над всіма племенами і людьми, над всіма   мовами і народами. Йому поклоняться всі, що живуть на землі”.

     (13:1-8).

     

     

    Під звіром   автор має на увазі імператора Нерона, для якого частини барса, ведмедя, лева   та десять рогів запозичено з книги пророка Данила (7:4-7). А сім голів, які важко уявити з 10 рогами, Іоанн “побачив” сам. На останнє бачення його наштовхнула реальна тогочасна історична подія.

    Після відправки в Іудею свого найбільш наближеного та вірного імператору полководця Веспасіана, Нерон остаточно втратив підтримку верхів Риму, і преторіанці, скориставшись   слушною нагодою,    вчинили заколот.   Рятуючись, покинутий всіма Нерон втік на Балкани до свого вільновідпущеника, де його скоро виявили преторіанці і оточили будинок. Усвідомлюючи безвихідь, Нерон попросив свого колишнього раба, щоб   той допоміг йому покінчити життя самогубством, і приклав гострого меча до свого горла. Раб натиснув на його руку, а Нерон ще встиг, як свідчить згадуваний нами історик Светоній (Нерон,49:1), з жалем вигукнути: “Який великий артист гине!”

    Після смерті Нерона військові чини Риму та провінцій Європи розпочали між собою боротьбу за імператорський престол. Осторонь стояв і продовжував виконувати наказ імператора найбільш могутній на цей час і найбільш небезпечний для богообраного народу Веспасіан. Іоанн зображує його у вигляді

     

     

    “другого звіра, що виходив з землі, і мав два роги, як у барана, а говорив, як дракон. Він діє владою, що одержав від першого звіра, і поневолює землю та її мешканців, щоб вони поклонилися звірові першому, у якого загоїлася смертельна рана”

    (13:11-12).

     

     

    Іоанн в даному випадку має на увазі те, що Нерон оголосив було себе Богом, наказав по всій імперії молитися перед його статуєю, занести її до Єрусалимського храму, відправляти перед нею богослужіння та   приносити   жертви, Оскільки Святе письмо іудаїзму зобов’язувало євреїв в час богослужіння пов’язувати собі на праву руку та на лоба філактерії - ящички з пергаментом тексту з Тори -,   то Іоанн хоче передбачити наступні події, пишучи, що другий звір

     

    “зробить так, щоб всім: дорослим і малим, багатим і бідним,   вільним і рабам   було покладено знак [7] на праву руку чи на їх лоба, щоб ніхто не зміг купити чи продати окрім тих, хто матиме знак, чи ім’я   (першого) звіра або число його імені”

    (13:16-17).

     

     

    І тут же автор Апокаліпсису називає ім’я цього першого звіря тим з своїх адресатів іудеїв, хто вміє читати (“хто розумний”).

     

    “Тут мудрість. - пише він. -   Хто розумний, той нехай порахує число звіра, бо це число людини. І число його - шістсот шістдесят шість”

     (13:18).

     

     

    Для адресатів неважко було прочитати і порахувати число цієї людини-звіра. Ним був Нерон. Адже в час написання Апокаліпсису ще не було арабських цифр   і числа в усіх мовах греко-римської імперії позначалися відповідними буквами алфавіту. Так-от, якщо написати єврейськими буквами ім’я римського імператора Нерона, то сума числових значень його букв і буде дорівнювати числу звіра. Слід сказати, що в єврейському богослов’ї в цей час надавалось величезного значення сумі чисел кожного написаного слова. Методом відкриття прихованого змісту Тори стала гематрія - співставлення числового значення споріднених або незрозумілих тлумачних слів. В другому століття до нашої ери методи гематрії було зведено в систему, що одержала назву “Кабала”. Отже Іоанн знав, кому писав та кому відкривав свої секрети.

    Зробимо маленький відступ. Книга Апокаліпсис написана на самому початку зародження християнства. В наслідування їй протягом 2-3 століть в християнському середовищі було написано багато подібних Апокаліпсисів, Коли християнство остаточно відірвалося від іудаїзму в самостійну і ворожу йому релігію, то проіудаїстська   книга Апокаліпсис Іоанна Богослова була оголошена книгою єретичною. Після 4-го століття Апокаліпсис, поруч ще з декількома   десятками колись книг святого письма, не включається до читання під час богослужіння [8] , не витлумачується церковними діячами, не переписується. За свідченням видавців Нового завіту німецького об’єднаного Біблійного Товариства тексти і цитати з Апокаліпсиса   в діяльності християнської церкви зустрічаються лише з 2 до 4 століття, а потім лише після 7 століття [9] . Справа в тому, що в 692 році християнська церква “передумала” і прийняла рішення про включення до числа книг святого письма і Апокаліпсису. Слід сказати, що це вже був не той Апокаліпсис, якого писав Іоанн на острові Патмос. Це був навіть на той Апокаліпсис, що був поширений серед християн в 3-4 століття нашої ери. В первісному Апокаліпсисі, за свідченням видатного діяча раннього християнства Ірінея Ліонського (140-202), число   звіра дорівнювало не 666, а 616. Це ж число, 616!, зафіксовано в перших, З-4 століття,   перекладах Апокаліпсису латинською мовою. В 542 році цитує Апокаліпсис з числом 616 відомий католицький богослов   Цезарій з Арла. [10]

    А тепер повернемося до числа апокаліпсичного звіра. Офіційний титул Нерона був “Nero Caesar” , Неро Кесар.   В єврейському алфавіті не було і немає голосних букв; при написанні слів голосні букви або пропускаються   або позначаються діакритичними знаками під чи над приголосними. Звук “О”, наприклад, означається буквою “В” (вав) з точкою над нею. Таким чином, титул   Нерона   іудеї в той час писали: “НРВ КСР”. Хто з євреїв вмів читати, то, приймаючи букви за цифри, міг підрахувати число Імператора Нерона   За іудейським письмом це підраховувалося таким чином:

    Буква “Н” (нун) означує число 50.

    Буква “Р” (реш) означує число   200.

    Буква “В” (вав, з верхньою точкою) означує число 6.

    Буква “К” (куф) означує число   100.

    Буква “С” (самех) означує число 60.

    Таким чином, підраховуючи суму Н+Р+В+К+С+Р (50+200+6+100+60+200)   одержуємо апокаліпсичне число 616. Так і було написано в первісному тексті Апокаліпсису. І первісні християни з євреїв добре знали про кого мовиться в книзі. Свої знання вони передавали потім християнам з язичників (неєвреїв). Але в латинській мові “Неро” пишеться лише в називному відмінку, в решті - до основи слова “Нерон” додаються відповідні закінчення: -ус,   -ес, -іс -ум... А тому греки титул Нерона писали не “Неро Кесар”, а “Нерон Кесар”. Ось чому з 3 століття в списках Апокаліпсису   в підрахунках числа звіря з’являється цифра 666. Так це число увійшло до канонізованого в 692 році тексту   Апокаліпсису.

    Нам зараз непросто розшифровувати закодоване Іоанном в 60-х роках першого століття ім’я апокаліпсичного звіра. У самого Іоанна після написання коду “ 616” теж виникали сумніви відносно ясності своєї думки, а тому він, продовжуючи своє писання, знайшов необхідним ще раз прояснити описану ним ситуацію. В главі 17-ій ангел показує йому видіння (“в дусі”)   Блудницю, яка   сидить на уже відомому нам з 13 глави звірі, що має сім голів та десять рогів.   Побачивши таке, Іоанн “дуже здивувався” (17:6).   І ангел вирішив роз’яснити самому Іоанну зміст видіння:

     

    “Чого ти дивуєшся? - промовив ангел. - Я розкрию тобі таємницю жінки і звіра, на якому вона сидить; звіра: що має сім голів та десять рогів.

    Звір, якого ти бачив, він був, а зараз нема. Він вийде з безодні [11] , але в   решті   решт відправиться на погибель. А люди, чиї імена   не записані в Книгу життя ще до початку Всесвіту [12] , здивуються, побачивши звіра, що колись був, потім не стало, а тепер знову з’явиться.

    Це стане зрозуміло тим, хто має   розум і мудрість.

    Сім голів - це сім гір, що жінка сидить на них і це в той же час сім царів:   п’ять з них упало,

    один (шостий) вже є, а наступний (сьомий) ще не прийшов, - коли ж прийде, то недовго пробуде. А звір, що вже був і його було не стало, то він - восьмих з числа семи; він той, що йде на погибель.

    А десять рогів, що тих бачив, - то десять царів, котрі царства свого ще не прийняли, але на деякий час приймуть владу разом з звірем. Всі вони однодумці, силу і владу вони віддадуть звіру...

    Води, що ти бачив їх, - продовжував ангел, -   де сидить блудниця, - то народи і маси людей,   різні племена і мови...

    А жінка (блудниця), яку ти бачив, - то місто велике, що панує над царями земними”.

    (Апокаліпсис, 17:7 - 18)

     

     

    Автор Апокаліпсису словами ангела пояснює читачам, що Блудниця (Жінка на семиголовому з десятьма рогами звірі) - це велике місто, Рим. В єврейській та грецькій мові міста називаються іменами жіночого роду. В наступній главі автор уподібнює Рим Великому Вавилону. Рим тоді був столицею багатонаціональної держави. А біблійний Вавилон - це для іудаїзму перш за все різномовність. В першій біблійній книзі розповідається, що люди надумалися було побудувати вежу до самого неба. Щоб не допустити досягнення задуманого людьми, Бог “змішав їм мови”, щоб вони не змогли порозумітися між собою (Буття, 11:1-11). В наступних розповідях автор Апокаліпсису уподібнює Рим блудниці, жінці, матері, що сидить на звірі, на великих водах: на водах Середземного моря та, в переносному значенні, на багатьох народах.   В той час Рим розташовувався на семи горбах. В легендах про заснування Риму Ремом та Ромулом - вигодуванцями вовчиці - багато місця відводилося саме семи горбам міста. Завдяки всьому цьому в Римській імперії слова “Рим” і “Місто на семи горбах” були тотожними за своїм змістом. А тому для тогочасних адресатів автора Апокаліпсису було більш ніж зрозуміло, про який Вавилон та про яке місто на семи горбах ведеться мова.

    В Апокаліпсисі пишеться, що сім голів варто розуміти також, як сім послідовних царів Вавилонської блудниці, тобто як сім   імператорів Римської імперії, Серед цих імператорів, як ми бачимо з тексту, автор Апокаліпсису розмістив і звіра



    Другие новости по теме:

  • Християнство як світова релігія
  • Галан. Слава Україні
  • Філософія Середньовіччя
  • Філософія Середньовіччя
  • Сповідь 1957 года.


    • Комментарии (0):

          Оставить комментарий:

        • Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
          • Ваше Имя:

          • Ваш E-Mail: